Для початку намалюємо загальну картину того, як влаштовані війська противника. Росія має п’ять військових округів:
Ленінградський ВО — угруповання військ (УВ) «Север». Задача — створити так звану буферну зону на півночі Сумської і Харківської областей України (наші Північно-Слобожанський і Південно-Слобожанський оперативні напрямки). Основа — 14-й, 44-й корпуси, частина з’єднань 6-ї армії, 106-та ПДД. Загальна чисельність — до 65 тисяч військовослужбовців;
Московський ВО — УВ «Запад». Задача — окупація Харківської області, залишків Луганської та північної частини Донецької областей (наші Куп’янський, Лиманський, Сіверський напрямки). Основа — 1-ша танкова, 3-тя (Південного ВО), 6-та (Ленінградського ВО), 20-та, 25-та загальновійськові армії, 11-й корпус (Ленінградського ВО). Загальна чисельність — до 90 тисяч військовослужбовців;
Центральний ВО — УВ «Центр». Задача —і захопити Покровськ і Мирноград (наш Покровський напрямок). Основа — 2-га, 41-ша, 51-ша армії (Південного ВО), 68-й корпус (Східного ВО), 76-та ДШД. Загальна чисельність — до 110 тисяч військовослужбовців;
Східний ВО — УВ «Восток». Задача — захопити Гуляйполе і схід Запорізької області (наші Олександрівський і Гуляйпільський напрямки). Основа — 5-та, 29-та, 35-та, 36-та армії. Загальна чисельність — до 50 тисяч військовослужбовців;
Південний ВО — УВ «Юг». Із задачами тут дещо складніше: частина УВ наступає на Краматорськ, частина на Костянтинівку (наші Краматорський і Костянтинівський напрямки). Основа — 8-ма, 51-ша армії, 3-й корпус (Московського ВО), угруповання морської піхоти (чотири бригади, дві з котрих розгортаються в дивізії, та полк). Війська діють двома тактичними групами «Бахмут» і «Добропілля». Загальна чисельність — до 100 тисяч військовослужбовців.
Картину завершує УВ «Днепр», сформоване зі з’єднань ПДВ, котре обороняється в Херсонській області, прикриваючи вхід до Криму, та наступає в Запорізькій області (наші Оріхівський і Придніпровський напрямки). Основа — 18-та (22-й і 40-й корпуси включно), 49-та, 58-ма армії, (Південного ВО), з’єднання 14-го АК (Ленінградський ВО), 98-ма ПДД, 7-ма, 104-та ДШД. Загальна чисельність — до 30 тисяч військовослужбовців.
На початку агресії війська противника були поділені за напрямками вторгнення, втягнулися в бойові дії і не можуть вибратися звідти до сьогодні. Така сама мішанина серед з’єднань і частин. Командування противника висмикувало за потреби війська з менш напружених ділянок фронту й перекидало на більш напружені, де ті застрягали на роки.
Сьогодні, наприклад, 34-та бригада 49-ї армії воює в Сумській області, а сама армія — в Запорізькій, 70-та дивізія 18-ї армії наступає під Костянтинівкою, а сама армія обороняється на окупованій Херсонщині. Та сама картина і в повітряно-десантних військах, коли полки вилучені з дивізій і діють за сотні кілометрів від своїх з’єднань.
Кілька слів слід сказати про інтенсивність бойових дій. Якщо говорити про щодобову кількість бойових зіткнень, то за 1–16 січня їх відбулося 2808, у середньому 175 щодоби. Найбільше — на Покровському (40 боїв щодня), Гуляйпільському (33), Костянтинівському (17), Лиманському й Олександрівському (по 14) напрямках, найменше — на Північно-Слобожанському (1), Придніпровському (1–2), Оріхівському (3), Слов’янському (4).
Якщо подивимося на бойові зіткнення крізь призму втрат ворога, то побачимо, що фактично це бої піхотних груп, які не підтримуються бойовою технікою. Сили оборони України уразили від початку року 78 танків і 65 ББМ, тобто по п’ять танків і чотири ББМ за добу та 0,03 танка і 0,02 ББМ в одному бойовому зіткненні.
Головний тягар винищення ворога на дронарях, і практично вся бойова робота відбувається в межах kill zone. Це напрям для роздумів тим, хто розбудовує Сили оборони.
Найуспішнішою тактикою противника залишається інфільтрація малих груп через розриви в нашій обороні, накопичення в бойових порядках українських підрозділів і активація потрібної миті. Головні цілі атак інфільтрантів — позиції БпЛА й мінометних батарей, тобто саме тих елементів бойових порядків Сил оборони, які найбільш дошкуляють ворогу. Тим, хто організовує БЗВП для дронарів і мінометників, варто пам’ятати: ці хлопці мають бути асами ближнього стрілецького бою, слід скоригувати програми підготовки.
Якщо не брати до уваги ворожу пропаганду й офіційну риторику, то дуже загально картину на лінії фронту можна описати так (напрямки, якщо дивитися з Києва):
Північно-Слобожанський: усі, крім штабу УВ противника «Север», уже зрозуміли, що тут нічого не вийде. Противник створив і утримує чотири плацдарми на Сумщині. Найбільший утворений у вигині держкордону й обмежений рубежем Костянтинівка — Олексіївка — Яблунівка — Юнаківка. Ще два геть маленькі, біля Садків й Олександрії. Найсвіжіший — біля Грабовського, утворений ротою 34-ї бригади противника. Спроби розширити плацдарм у напрямку Рясного закінчилися для ворога втратами.
Для розуміння контексту подій на Сумщині пригадаємо, що тут веде бойові дії зведений стрілецький полк, сформований завдяки частинам і з’єднанням ПКС противника, тобто з другосортних резервів для другорядного напрямку. Увесь сенс подій тут — регулярно показувати світу, що Росія володіє стратегічною ініціативою, нав’язує свою волю Силам оборони, а українська оборона крихка і фронт ось-ось посиплеться. Але чому «володар ініціативи» більш ніж рік не може поєднати свої плацдарми в буферну зону — невідомо, швидше за все, тому що один плацдарм має площу 0,67 км², а інший — 3,11 км²;
Південно-Слобожанський: у Харківській області ситуація дещо цікавіша. Ворог має дві ділянки вклинення на територію України в районах Стрілеча — Глибоке — Лук’янці — Сонцівка і Стариця — Вовчанськ — Тихе. Шматочок окупованої території в районі Зеленого площею 0,45 км² не згадуємо. Північно-східний кут Харківщини — стик операційних зон УВ «Север» і УВ «Запад». А традиційний управлінський хаос породжує проблеми взаємодії на оперативному й тактичному рівнях. УВ «Север» намагатиметься прорватися до Печенізького водосховища, до Старого Салтова, але не може захопити Вовчанськ, місто площею 70 км², де до війни проживали 18 тисяч людей.
Родзинкою тут є присутність 69-ї дивізії 6-ї армії. Загалом-то 6-та армія наступала на Куп’янськ, але одна її дивізія (69-та) опинилася у Вовчанську. По прямій відстань між містами — 80 км, що для армії у складі двох дивізій багатенько. Під Куп’янськом 68-ма дивізія армії намагається врятувати залишки штурмових загонів 121-го полку, які Сили оборони добивають по підвалах у східній частині міста, що заважає вивести дивізію, котра там плутається під ногами 1-ї танкової армії, що не додає військам керованості.
Карта показує, що ворог начебто розгорнув угруповання так, що імовірними напрямками його дій мають бути наступ з прикордонного плацдарму навколо Дворічанського на Великий Бурлук, назустріч 69-й дивізії, котра якось в’яло намагається повзти на Старий Салтів. З плацдарму в районі Дворічної (а проблему перекидання туди важкої бойової техніки через Оскіл впродовж року ворог так і не вирішив) можна глибоко обходити Куп’янськ, а ось наступати кудись на Печеніги — сумнівна задумка.
З високою імовірністю можна пропустити, що 6-та армія раніше чи пізніше витягне свою 68-му дивізію з Куп’янська і буде вирішувати задачу окупації північно-східної частини Харківської області, наступаючи з Вовчанська і Дворічанського на Великий Бурлук. Усе це може відбутися лише після уточнення розмежувальної лінії між УВ «Север» і УВ «Запад» та передачі 6-ї армії до штатного «Севера».
Не втрачаємо з очей 11-й корпус (має цілу дивізію, 18-му). Є ще 14-й корпус Ленінградського ВО, але одна його бригада, 200-та, самознищується під Часовим Яром, а друга, 80-та, арктична за своєю структурою, взагалі воює під Херсоном, котрий така собі Арктика. Вступ Фінляндії до НАТО і давнє перебування в цій організації Норвегії вже спонукали росіян розгорнути 44-й корпус в Петрозаводську. Протистояти, так би мовити. Очевидно, на Кольському півострові час сформувати чергову дивізію. Та й стратегічній авіації на базі в Оленівці буде затишніше, раптом якась нова «Павутина»?
Куп’янський: вище ми зрозуміли, що між УВ «Север» і УВ «Запад» немає згоди, що нам на руку, і як цю згоду вибудовуватимуть не наша проблема. Інформаційно-військовий цвях Куп’янської програми, як не сказати — часово-просторовий парадокс, — це бої за місто. Російський ГШ голосить, що Куп’янськ «звільнено» військами 1-ї танкової армії. Командувач УВ «Запад» генерал Кузовльов за це псевдодосягнення отримує героя РФ. Президент України записує відео з Куп’янська, підрозділи Сил оборони завдають раптових ударів у Радьківці, Голубівці й Мирному, оточують російські підрозділи в межах міста, поступово розчленовують оточених на декілька казанків, де дотушковують залишки ворожих штурмовиків.
1-ша танкова армія УВ «Запад» спробує полягти в повному складі, доводячи світові, що «Куп’янськ наш!», а її південний фланг (4-та танкова дивізія) намагатиметься вичавити Сили оборони за Оскільське водосховище, чим спробує забезпечити північний фланг угруповання, котре штурмуватиме Слов’янськ.
Вимальовується картина, що Сумщина і Харківщина в контексті зимово-весняної наступальної компанії противника залишаться другорядними напрямками, угруповання «Север» і «Запад» зосередяться на генерації сил, стануть донорами резервів для головного напрямку.
Далі буде.