На початку січня 2025 року 331-й парашутно-десантний полк 98-ї повітряно-десантної дивізії захопив мікрорайон Північний у Часовому Яру й уже з 4 січня почав атакувати звідти на південь, аби обійти комбінат вогнетривів із заходу. Позиції Сил оборони на комбінаті забезпечують стійкість усієї оборони на Краматорському напрямку. Втрата комбінату означатиме завершення боїв за Часів Яр і відхід з міста на дуже незручну для подальшої оборони місцевість. Місто є останньою великою перешкодою для російського наступу на Костянтинівку, Слов'янськ і Краматорськ.
Епізод авіаудару по скупченню особового складу росіян на території вогнетривкого комбінату міста Часів Яр, Бахмутський район, Донеччина pic.twitter.com/o7kcbwPS8a
— Мисливець за зорями (@small10space) January 18, 2025
Противник це також розуміє, увесь грудень він завдавав ударів усіма наявними засобами по позиціях на комбінаті, практично безперервно проводив розвідку боєм, кидаючи туди малі штурмові групи в пошуках вразливостей і шпарин в українській обороні. Для цього тут є так званий Добровольчий штурмовий корпус майже з десятка «добровольчих розвідувально-штурмових бригад» (так красиво росіяни обізвали частини для м'ясних штурмів). Узяти комбінат у лоб не вийшло.
Наприкінці грудня ворог просунувся на південь від комбінату й закріпився на його околиці, але далі всі атаки не давали результатів. Після захоплення Північного росіяни полізли на позиції Сил оборони на комбінаті і з того боку. Тепер наших атакують уже з трьох сторін.
Руїни міста Часів Яр, Бахмутський район, Донеччина
— Мисливець за зорями (@small10space) January 15, 2025
Відео від воїнів Батальйону спеціального призначення"Донбас" pic.twitter.com/3gG5CPwQ1v
Скільки українська піхота зможе протриматися на комбінаті — незрозуміло. Ситуація погіршується з кожним днем, і в якийсь момент Сили оборони залишать свої позиції, оскільки подальша оборона гарантовано обернеться для них оточенням. Відхід з комбінату дорівнює відходу з центральної та північної частин Часового Яру. Можна стверджувати, що втрата комбінату станеться не днями. Ворог вже намагався захопити комбінат у листопаді, потім у грудні, до 20 січня, і тепер новий дедлайн — перші тижні лютого.
Баланс сил приблизно такий: наше командування на Краматорському напрямку, на жаль, продовжує утримувати на надздібностях української піхоти навіть тінь позицій за найнесприятливіших умов. Після втрати комбінату вогнетривів Сили оборони зостануться в руїнах Часіка від декількох тижнів до місяця-двох. У ворога — брак особового складу, мізерні поповнення (звісно, є Покровськ, Курахове, Велика Новосілка і Курська область, там потрібніше), украй лімітовані можливості просуватися через зруйноване місто і приватний сектор поблизу нього, тим більше для кидка на Костянтинівку.
Приблизно по центру великого українського плацдарму виокремився напрямок на Торецьк. Ситуація в місті різко погіршала для Сил оборони з 1 січня. Противник атакував шахту «Центральна» з трьох напрямків і до 5 січня захопив усю її територію. Під контролем Сил оборони залишається лише приватний сектор на північних і західних околицях. Бої тривають, ворог контролює 82 % міста й оформить його повну окупацію впродовж тижня-двох. Але якщо Сили оборони знайдуть кілька бригад, то ситуація радикально зміниться.
Навесні 2024 року командування противника організувало атаки на Торецьк, аби швидко просунутися тут і вийти в тил Силам оборони в районі Курдюмівки, Андріївки та Кліщіївки, завдати звідти удару по Часовому Яру й перейти до головного завдання — узяття Костянтинівки. Розвиток подій змусив його перекинути частину сил під Покровськ, щоб покрити втрати саме там. Сьогодні розвиток успіху росіян обмежений браком резервів. Усі використовують на Покровському, Курахівському та Времівському напрямках, у Курській області й віднедавна на Куп'янському напрямку (плацдарм на західному березі ріки Оскіл).
Воїни 2-го механізованого батальйону Окремої Президентської бригади діляться епізодами знищення росіян у місті Торецьк, Бахмутський район, Донеччина
— Мисливець за зорями (@small10space) January 20, 2025
Запеклі бої тривають за кожен під'їзд, будинок та навіть за окремі частини будівель. pic.twitter.com/cI1QGk8VuX
Захоплення Торецька не дасть ворогу швидко просунутися на північ до Курдюмівки й Часового Яру, банально не вистачить людей. Оскільки в останні два тижні Сили оборони не лише зупинили просування ворога, але й відновили окремі втрачені позиції, ситуація може розвинутися і за іншим сценарієм.
Загалом Сили оборони відступили з Торецька, але утримують позиції у Кримському, на північній і західній околицях міста.
Бої за Торецьк почалися у червні 2024 року, ворог після перших проривів з південного сходу надовго застрягнув у вуличних боях у центрі Торецька, але з 20 грудня росіяни змінили тактику — і за три тижні захопили місто. Правда, ціною його повної руйнації.
Зимове місто Торецьк, Бахмутський район, Донеччина
— Мисливець за зорями (@small10space) January 21, 2025
Точніше те,що від нього залишилося
Орда російських виродків знищила його вщент pic.twitter.com/hz6LCeaLM5
Що ж змінилося:
— уся фронтова авіація, здатна застосовувати КАБ з УМПК, зосередилася на Торецьку. З 20 грудня щодня ворог скидав на місто 30–40 важких авіабомб;
— авіаударами зруйновані всі багатоповерхівки, які Сили оборони використовували для оборони, малі будівлі знищували цілими кварталами;
— авіаудари в міській забудові однаково небезпечні для обох сторін, тим більше під час ударів з великих відстаней, але на скарги 1-ї та 9-ї ОМСБр противника уваги ніхто не звертав;
— перетворені на непридатні для оборони руїни в проміжках між авіаударами штурмували піхота і дрони.
Водночас КАБ з УМПК мають проблеми з точністю, і ця тактика не дала результатів проти позицій Сил оборони в Леонідівці, котру Сили оборони утримують і зараз.
За словами бійців Сил оборони, які і зараз захищаються на околицях Торецька, такої інтенсивності авіаударів не було ні в Бахмуті, ні в Часовому Яру, ні в Авдіївці. Тактика випробувана в Сирії під час боїв за Алеппо. Для такої високої інтенсивності авіаударів знадобилося залучити практично весь льотний склад і наземний персонал. Недостатній рівень підготовки більшої частини персоналу ПКС, більш досвідчені пілоти щодоби здійснювали п'ять-шість вильотів з аеродромів у Ростовській, Воронезькій областях і з Краснодарського краю.
У будь-якому разі наступна ціль окупаційних військ — Костянтинівка. Але з наскоку атакувати окупанти не зможуть, спочатку їм доведеться перегрупувати дуже виснажені війська.