Фатальний міномет
Міномет М-120-15 «Молот», який 6 липня розірвався на Рівненському полігоні, 15 батальйон 128 бригади отримав від Міністерства оборони в квітні 2016 року. Саме тоді, коли тримав оборону позицій під Авдіївкою.
Першого ж пострілу міномет не витримав, розповідають бійці мінометної батареї. Під час залпу лафет (тобто двунога, на яку спирається ствол) просто склався, ствол упав, і з внутрішньої його сторони, як розповідають очевидці, відбулася деформація - видимі “раковини” розміром приблизно 2-3 міліметри, які заважали проходу міни в канал ствола.
Кілька місяців бракований міномет знаходився на зберіганні і не експлуатувався. А в 2017 році ствол відправили на “прогонку” на Старокраматорський машинобудівний завод, де на замовлення заводу “Маяк” й виготовлялися стволи для “Молотів”.
Слова бійців підтверджує рекламаційний акт від 17 лютого 2017 року, згідно з яким військова частина повідомляє виробника ПАТ Завод “Маяк” про те, що міномет набув непридатного стану в результаті розлому двуноги: утворилася забоїна дульного зрізу ствола, що унеможливлювало проведення пострілу.
У рекламаційному акті військова частина просила про заміну міномету. Проте акт приймання-передачі робіт від 17 липня 2017 року свідчить, що “Маяк” виконав роботи з гарантійного обслуговування і повернув бригаді ту саму одиницю озброєння.
(Копії цих документів передані авторці джерелами, близькими до заводу-виробника, проте публікація їх наразі неможлива.)
Після цього міномет успішно експлуатувався бригадою в зоні АТО, а напередодні вибуху пройшов батальйонні навчання на полігоні. Жодних зауважень до його стану у мінометників не було.
Про те, що міномет був на регламентних роботах на СКМЗ, у військовій прокуратурі знають. Відповідні документи зберігалися в бригаді і наразі вилучені слідством.
День вибуху
6 липня тривав уже третій день бригадних-тактичних навчань з бойовою стрільбою 128 окремої гірсько-штурмової бригади на 233-му Рівненському загальновійськовому полігоні ЗСУ. В рамках запланованої програми відбувалося відпрацювання наступу бригади з висуванням з глибини, відбиття контрудару противника, відновлення наступу та перехід до оборони в подальшому. На кінець дня 5 липня підрозділи бригади успішно виконали завдання з форсування водної перешкоди, розгрому противника на ротних опорних пунктах та у вечірній та нічний час на тактичному полі відбили контрудар противника. Мінометна батарея зайняла свої позиції близько опівночі в ніч з 5 на 6 липня, і вже зранку бригада повинна була продовжувати наступ.
“Такі навчання проводяться в умовах максимально наближених до бойових, про це й керівні документи кажуть. Бригада вела наступальний бій, тому на інженерне обладнання позицій та відпочинок особового складу було не більше 3-4 годин”, - говорить один з офіцерів управління 128 бригади.
Напередодні ввечері мінометна батарея зайняла позиції. Близько 5 ранку командир батареї отримав команду від командира БРАГ на відкриття вогню. Перший постріл всі міномети здійснили успішно. Через 2-3 хвилини мав пролунати другий залп.
“Була команда “Заряджай!”. Ми закинули другу міну, дьорнули за шнурок. Я побачив спалах, але міна не вийшла зі ствола. Ось тоді я зрозумів, що зараз буде вибух, встиг розвернутися і зробити півкроку”, - розповідає поранений внаслідок розриву мінометник.
І, випереджаючи моє питання, додає: “Ні, це не може бути подвійне заряджання. Я чітко бачив вихід першої міни під час першого пострілу. Після того командир перевіряв канал ствола”.
У нашому розпорядженні опинилася схема розташування мінометної батареї, яку використовує слідство. Від руки очевидці виправили неточності.
Ствол міномету внаслідок вибуху розірвало на шматки, цілою залишилась лише нижня частина, менше 40 см довжиною.
Цікаво, що розірваний запобіжник від подвійного заряджання знайшли за 100 метрів від місця розриву. Як стверджують офіцери, що були на місці події, навіть після вибуху, пошкоджений, запобіжник був у робочому стані. Раніше експерти вказували на те, що запобіжник міг бути знятий з міномету напередодні стрільб, як часом для зручності і швидкості заряджання роблять бійці. Проте поранені мінометники розрахунку стверджують, що запобіжник не знімали. До речі, наявність запобіжника теж не може бути гарантією від подвійного заряджання. Серед десятків рекламацій, які писали військові з різних підрозділів на завод “Маяк” виробникам “Молотів”, є чимало скарг на те, що запобіжник або заклинює, або просто не спрацьовує.
Дуже дивно, що на місці вибуху серед уламків не було знайдено жодного хвостовика від міни.
Слідчий і неслідчий експерименти
Про те, що проведення слідчого експерименту буде далеким від норм Кримінального-процесуального кодексу, стало зрозуміло вже 9 липня, коли голова Комітету з нацбезпеки і оборони Сергій Пашинський на камери запрошував усіх “клікуш” і “випускниць педучилищ” поїхати на полігон разом із депутатами. Справа в тому, що пункт 3 статті 240 КПК чітко регламентує, хто може бути учасником слідчого експерименту: “До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник”.
Пізніше головний військовий прокурор Анатолій Матіос на своїй сторінці у Фейсбуці висловив здивування “самостійним наділенням депутатів ВР процесуальними повноваженнями слідчого або прокурора у кримінальному провадженні” і зазначив, що експертизу фахівці Київського науково-дослідного інституту судових експертиз зможуть провести лише 11 липня.
І хоч журналістів 11 липня, в день експериментальних підривів, так і не пустили на полігон, зайвих для слідчого експерименту людей там вистачало.
Наразі не зрозуміло, на яких підставах паралельно зі слідчими діями прокуратури представники Міністерства оборони вирішили провести свій власний експеримент, підірвавши старі радянські міномети 2Б11 “Сані”. На полігон знову прибув Ігор Павловський і, як розповідають очевидці, активно вказував експертам, що їм робити, а на місцях підриву Павловський і радник міністра Юрій Бірюков опинялися навіть раніше за понятих.
Трохи про самих експертів. Рівненська область входить до зони обслуговування Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому, проте, немає експертів з військових досліджень. Саме тому, мабуть, були задіяні експерти КНДІСЕ. Загалом же експертною спеціальністю 16.1 Військові дослідження в установах Міністерства юстиції України атестовані 17 експертів, з яких свідоцтво діє у 15.
Очевидно, що ключовою в експерименті мала б бути участь експертів з експертизи зброї. Проте в Україні немає атестованих за експертною спеціальністю 3.5 «Дослідження гранатометів та ствольної артилерійської зброї» (так само як, наприклад, за експертною спеціальністю 3.6 «Дослідження ракетно-реактивної зброї»). Принаймні станом на сьогодні в Реєстрі атестованих судових експертів жодного такого експерта немає.
Під час експерименту експерти розглядали два варіанти розвитку подій, які призвели до розриву міномету, - це підрив міни на дні ствола і підрив внаслідок подвійного заряджання. Проте поза увагою слідчих прокуратури залишився третій варіант, на який, як на один з цілком імовірних, вказують досвідчені артилеристи - це детонація однієї міни після пострілу під час проходу ствола.
Якраз такий, третій варіант - детонація міни під час руху по каналу ствола - був зімітований у четвертому експериментальному розриві 2Б11, якого, проте, не дочекалися ні Ігор Павловський, ні інші високопоставлені представники Міноборони. Як стверджують фахівці, що були присутні на місці четвертого підриву, саме його наслідки найбільш релевантні з трагічним розривом “Молоту” 6 липня.
Проте цей експеримент, проведений з ініціативи Міноборони, не має жодного процесуального статусу та значення. А тому до матеріалів провадження долучений не буде. Ми звернулися з проханням про коментар до Ігоря Павловського, але відповідь поки що не отримали.
Які висновки з проведених експериментів зробили у Міністерстві оборони, дізнатися наразі не вдалося.
“Російська рулетка”
Один з нібито цивільних експертів КНДІСЕ, у якого футболка з написом “Експерт” була одягнена на піксельну форму ЗСУ, поїхав з полігону разом з представниками заводу-виробника “Маяк” на машині з військовими номерами. Як жартували військовослужбовці, “мабуть, це просто “Бла-бла-кар”.
Якими будуть результати експертизи, ми зможемо дізнатися не раніше, ніж за 60 календарних днів. Саме стільки або навіть більше часу передбачено для проведення судових досліджень “щодо матеріалів із великою кількістю об'єктів та вирішуваних питань (більше десяти), виходячи з фактично необхідного для експерта часу або особливо складних за характером досліджень (досліджень з використанням криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів)”.
Проте вже зараз можна сказати, що через той фарс, який влаштували довкола слідчого експерименту Сергій Пашинський та співробітники Міноборони, довіри до його результатів не буде ні у суспільства, ні у військовослужбовців, для яких експлуатація “Молотів продовжує бути чимось на кшталт гри в російську рулетку.
З 2016 року, відколи міномети “Молот” уперше надійшли для експлуатації в ЗСУ, і представники “Маяка” та УкрОборонПрому, і представники Міноборони стверджують, що альтернативи “Молотам” немає. Мінометам, щодо яких написані сотні рекламацій від військовослужбовців, до яких досі не розроблені таблиці стрільб, і стволи яких розриваються стабільно раз на декілька місяців. Мінометам, від яких на користь старих радянських 2Б11 відмовилися деякі підрозділи ЗСУ, як наприклад, 28 окрема механізована бригада або 46 окремий штурмовий батальйон.
Чи можна знайти альтернативу зброї, за кожну одиницю якої заплачено з державного бюджету близько 486 тисяч гривень, питання, очевидно, риторичне.
“А еще есть статистика и данные предыдущих расследований. Дюжина разрывов минометов. И названия идут вперемешку - М120-15, 2Б11, М120-15, 2Б11. И причины... Их две, каждый раз, после всех мыслимых экспертиз и расследований - двойное заряжание и нештатное срабатывание взрывателя”, - написав після експериментальних підривів радник міністра оборони Юрій Бірюков.
Так, справді, з чотирьох випадків з розривами “Молотів”, про які було повідомлено офіційно (насправді їх значно більше), в одному випадку офіційна версія - несправний підривник, в інших трьох - подвійне заряджання. Наприклад, слідство дійшло до висновку з подвійним заряджанням у інциденті під Авдіїкою, що стався у 72 бригаді. Проте слідчими не був взятий до уваги той факт, що за два тижні до вибуху мінометний розрахунок віддав на ремонт попередній міномет, ствол якого деформувався так, що снаряд не проходив в канал.
Очевидно, що порушення техніки безпеки військовослужбовцями мають місце. Не виключено, що порушення були й під час стрільб на Рівененському полігоні. Проте жодні невиконання нормативів техніки безпеки не дають відповіді на ключове запитання: від чого деформується ствол?
Крапки над і могла би поставити незалежна матеріалознавча експертиза сплаву сталі ствола міномету і аналіз технології виготовлення. Проте від цієї ідеї з незрозумілих причин протягом двох років відмовляються виробники, продовжуючи звинувачувати військових у поганій підготовці і неправильній експлуатації їхнього геніального виробу.