Романи, написані в жанрі антиутопії, мають особливу, парадоксальну привабливість. Коли ми читаємо про суспільство, в якому взяли гору негативні тенденції розвитку, починаємо краще цінувати життя.
Або ж мотаємо на вус і намагаємося не повторити описану в книзі модель. Це література, що змушує задуматися, і вона гідна місця в домашній колекції. Сьогодні розповімо про кращі книги жанру, за
версією магазину bambook.com. 
Суспільство, в якому ідея доведена до абсолюту, а будь-яке відхилення від неї вважається «мислезлочином». Людям більше не потрібно відчувати, всі почуття підконтрольні спеціальним міністерствам. Це модель системи, заснованої на диктатурі і тотальному контролі такого собі Великого Брата. Але одного разу головний герой намагається піти проти системи...
Олдос Хасклі, «Прекрасний новий світ»
Своєрідний антипод роману «1984». Тут до абсурду доведені ідеї суспільства споживання. Технології щільно проникли в людське життя. Наприклад, генна інженерія творить чудеса, дозволяючи виростити в інкубаторах нових людей за заданими параметрами. Цей новий світ обіцяє своїм жителям безтурботне існування без страждань і драм, під це підлаштована ціла система, продумана до дрібниць. Але чи так це просто, як може здатися?
Рей Бредбері, «451° за Фаренгейтом»
Модель постіндустріального суспільства, в якому книги викорінені і заборонені на законодавчому рівні. Дотримання заборони строго контролюється. А якщо виявлено порушників - до них терміново виїжджає загін пожежників. Але тільки сенс цієї професії тут теж перевернуто з ніг на голову. Замість того, щоб гасити вогонь, доблесні рятувальники спалюють будинок порушника дотла - разом з книгами, зрозуміло.
Маргарет Етвуд, «Розповідь служниці»
Антиутопія, що здобула популярність завдяки екранізації. У новому світі, створеному Етвуд, усе підпорядковано ідеї відтворення потомства. Але становище жінки в суспільстві залишає бажати кращого - суцільні заборони. Заборонено володіти майном, читати, працювати і навіть любити. Вона - лише служниця, біологічна ємність для виношування дитини.
Євген Зам'ятін, «Ми»
Ще одна модель тоталітарного суспільства, де все підпорядковано строгому ладу, а люди не мають імен - лише буквено-цифрові коди. Природно, якоїсь миті ця струнка система дає збій...