У законі про впровадження біометричних паспортів експерти Інституту євроатлантичного співробітництва знайшли плутанину в поняттях, невизначеність із місцем проживання громадянина та можливість розширення переліку платних адміністративних послуг.
Зокрема, за новою пластиковою карткою зберігається назва
"Паспорт громадянина України", хоча в міжнародній практиці паспортом називають документ, оформлений у вигляді книжки, призначений для виїзду за кордон, а внутрішній пластиковий ідентифікатор називають "посвідченням особи".
"Проблему для громадян може становити відсутність у новому паспорті громадянина України відомостей про місце проживання. Оскільки багато адміністративних і соціальних послуг прив'язані до місця проживання, громадянам доведеться регулярно звертатися до чиновників по довідки про місце проживання, оскільки в паспорті цієї інформації не передбачено", - вважає директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко.
Також деякі положення закону передбачають можливість розширення переліку платних адміністративних послуг, що суперечить чинному в Україні законодавству.
"Незрозумілі природа і призначення такого документа, як "Картка мігранта" (стаття 35), адже для іноземців і осіб без громадянства, які перебувають тривалий час на території України, передбачено "Посвідчення на постійне проживання" (стаття 31) і "Посвідчення на тимчасове проживання" (стаття 32), а для біженців - "Посвідчення біженця" і "Проїзний документ біженця" (статті 33 і 34). Поняття "мігрант" узагалі не прописано в правовому полі України, тому не потребує документального посвідчення, а введення такого дивного документа, як "Картка мігранта" (з терміном дії лише один рік), видається лише проявом бажання виробників документів заробити більше грошей на іноземцях", - зазначив експерт.