У штабах кандидатів знають: в обойму компромату для електорату необхідно заряджати щось «екзотичніше». Корупційні звинувачення ще діють на британських депутатів і міністрів, бо суспільство однозначно засуджує навіть корупцію у ?100 на заміну електричних лампочок. А у нас люди з дитинства і до смерті усі справи вирішують через хабар: дитину у садочок чи у школу влаштувати, до лікаря, до ЖЕКу, до суду, в Держкомзем, даїшнику, податківцю, пожежнику... Несуть і дають, а потім на роботу - а там треба брати, що погано лежить, і просто брати на лапу. Щоб потім знову розділити на суми і нести кому треба.
І ненависть до високопоставлених хабарників швидше від заздрості: таке тупе, а от скільки «лаве» має. Накрався, набрався...Ех!
Але у цій лавині компромату, що супроводжує у нас будь-які вибори, є й ложка меду. Для виборців, не зовсім зачерствілих душею і ще не корупціонерів, з´являється додатковий стимул голосувати головою, а не серцем. «По плодах пізнаєте їх».
Можливо вперше моральний тиск примусив скинути високопоставленого чиновника - заступника голови СБУ Андрія Кислинського. Очевидно, що пожертвували фігурою, не дуже цінною для системи, адже Кислинський - вже давно відпрацьоване моторне масло, яке відслужило свій термін у двигуні внутрішнього згорання влади. Час злити. Його місія була виконана ще у часи Балоги. У заступника глави Секретаріату президента роль була проста, як у всякої кувалди: звинуватити Тимошенко-прем´єра у державній зраді. Мавр зробив своє діло - мавр може йти... в СБУ. Але те, що ця «шестірня» у двигуні не змогла відлежатися на складі до наступного разу, коли її знову вмонтують у двигун системи при наступному капремонті влади, є також результатом і морального тиску. Ні - не суспільства. Суспільство в основному на місцях стикається зі своїми місцевими колядунами-феодалами «зваричами і лозинськими»: несе їм хабарі і підкоряється. Тиск був лише від журналістів і ЗМІ. Хоча ті, хто дає/бере хабарі на місцях, скептично скажуть: за бабки тиснули...
Де диплом? Традиційне українське запитання.
Колись у прямому ефірі Роман Зварич пообіцяв показати глядачам свій американський диплом Колумбійського університету. А за студією сидів поважний дідусь з діаспори - батько депутата. Сумний... Потім пан Роман став міністром юстиції, а нині навіть у партію «Батьківщина» вступив. Тоді тиск преси не спрацював.
Як не працює він для мільйонів симпатиків Віктора Януковича. Професор неіснуючого Каліфорнійського університету двічі був прем´єром. А у дні своєї чергової виборчої кампанії сміливо зізнався: внук вчить англійську мову і скоро й він почне вчити «інгліш». А як же він здав кандидатський мінімум з англійської мови, коли захищав дисертацію? А в Каліфорнійському університеті якою мовою дякував за звання американського професора? Ці питання ніколи не хвилюватимуть його виборців. І знову ж тиск ЗМІ нічого не дає.
За законом Ньютона на всяку моральну силу знайдеться антисила. В основному моралізаторам, що ганяються за владними «трієчниками без дипломів», протистоїть армія симпатиків, які «свого» не здадуть за якісь ефемерні моральні критерії. Адже люди з покоління в покоління звикли, що начальником над ними стає не чесний і розумний, а той, хто пробився по комсомольській лінії чи по компартійній драбині виповз.
Якою ціною?
А за стандартами радянської людини - ціль виправдовує засоби.
Купив диплом вузу?
Так він ще й дачу, машину, землю, завод, суд і т.д. купив. Хазяїн...
Навіть криваві більшовики розуміли, що безморальна голота не зможе побудувати ефективний режим. Тому фахівців вербували з рядів білогвардійців із реальними дипломами, офіцерів царської армії та інших буржуазних фахівців. А опісля навіть інженерів-капіталістів масово завозили в СРСР, щоб система запрацювала. То пусте, що потім більшість розстріляли. Головне систему запустили ФАХІВЦІ, а не хлопчики на побігеньках із сумнівними дипломчиками.
Цього разу моральний тиск співпав із політичним тиском виборів, і Кислинського поперли з посади. Віват, справедливість? Нажаль, жоден із кандидатів у наступні «царі всія України» навіть мізинцем не ворухне і словом не відкарбує - майбутня моя команда буде з чесних, освічених фахівців, а не вірнопідданих земноводних.
«Кислинські» все ще потрібні країні.