“Зрозуміти, щоб перемогти: чи достатньо добро ми знаємо нашого ворога” - так звучала тема чергової дискусійної панелі “Нової країни”, яка цього разу була присвячена Росії, яка нікуди не дінеться від наших кордонів навіть після перемоги.
Чи достатньо глибоко ми вивчаємо ворога? Чи розуміємо логіку його дій? Яка тут має бути роль держави і громадських інституцій? Що ми знаємо про те, що відбувається в головах багатомільйонного російського населення та зокрема еліт? На чому базуються переговори з Росією, наші прогнози і наскільки вони обґрунтовані? Чи можливий державний переворот в РФ? Розпад Росії? Що буде після Путіна?
Про це ми говорили з:
-
Сергієм Кислицею, першим заступником керівника Офісу президента, членом української переговорної групи;
Сергій Кислиця
-
Вадимом Скібіцьким, генерал-майором, представником ГУР МО;
Вадим Скібіцький
-
Володимиром Огризком, керівником “Центру досліджень Росії”, очільником МЗС 2007-2009 рр.;
Володимир Огризко
-
Вадимом Денисенком, політологом, автором книг “Як зруйнувати русскій мір” та “ПостПутін: Росія, з якою нам доведеться жити наступні 50 років”;
Вадим Денисенко
-
Ігорем Ліскі, очільником наглядової ради EFI Group (з якою LB.ua разом реалізує “Нову країну”).
Ігор Ліскі
“Ми можемо не поважати і не поважаємо представників Москви за їхню ідеологію, за їхні культурні особливості, але було би дуже небезпечно не визнавати того, що вони є професіоналами своєї справи”, - говорить перший заступник керівника Офісу президента, член української переговорної групи Сергій Кислиця.
За його словами, будь-які перемовини з Москвою, ніколи не відбуваються в режимі експромту. Російська Федерація завжди направляє людей, які мають дуже чіткі інструкції, які ті зобов'язані виконати. І хоча на сьогоднішній день перемовин немає, контакти відбуваються регулярно.
Та монументальна проблема у перемовинах з російською стороною, додає представник ОП, в тому, що вони (переговорники від РФ. - Ред.) не є - в тому режимі, який існує в Російській Федерації - людьми, які навіть мають доступ до Путіна.
“А якщо ти не маєш доступу до Путіна, твоя цінність мінімальна. Тому що інакше доповідь про стан перемовин проходить багато-багато фільтрів. І те, що потрапляє до Путіна, може мати зовсім інший контекст, ніж те, що відбувалося насправді на перемовинах”, - відзначив Сергій Кислиця.
Насправді російська еліта не боїться програшу у війні, додав представник ГУР Вадим Скібіцький - медійно вони можуть будь-що представити як перемогу для своєї аудиторії (як було з Херсоном).
“Але з переговорних процесів і дискусій, що були, зрозуміло, що є три речі, котрих боїться кремлівська еліта. Перше - це дестабілізація режиму. Друге - дестабілізація всередині країни. І третє - небезпека розпаду Російської Федерації.
Судячи з процедурних питань, які стосувалися мобілізації, заключення контрактів, їх дуже хвилює, яка суспільна думка в великих містах - Москва, Петербург, Казань, там, де сконцентрований весь можливий протестний потенціал. За цим вони слідкують дуже прискіпливо”, - зауважив Скібіцький.
“У нас досі немає в державі крупного аналітичного центру, який вивчав би, що відбувається у нашого найголовнішого ворога, - доповнив дискусію керівник “Центру досліджень Росії”, колишній очільник МЗС Володимир Огризко. - …І оскільки ми не вивчаємо глибоко і послідовно, що діється в Росії, ми насправді не знаємо, чого хочемо від неї. От що мене особисто хвилює”.
Як би ми мали за мету дезінтегрувати або розвалити РФ, додає він, у нас було б чітке розуміння, чого ми хочемо - стратегічна мета.
“Коли маєш мету, тоді розумієш, що тобі потрібно зробити, аби її досягти. Якщо у нас немає чітко сформульованої мети, то в мене питання, про що ми ведемо переговори? Про лінію розмежування - один варіант. Про лінію 22-го року - другий варіант. Про лінію 91-го року - третій варіант. Про знищення Росії - четвертий варіант. Слід визначити, чого ми хочемо досягти”, - зазначив Огризко.
Політолог Вадим Денисенко вважає, що протягом останнього півроку в Росії відбулася “кухонна революція”.
“Тобто збіглися в часі одночасно три вагомих фактори, які призвели до того, що влада побоялася на цей момент оголосити масову мобілізацію і остаточно закрити інтернет.
Що відбулося? Перше - різке погіршення матеріального стану великих мас людей. Другий момент - 2025 рік був роком великих сподівань росіян на те, що з приходом Трампа відбудуться результативні переговори і війна закінчиться. 2026 рік став моментом, коли росіяни у величезній своїй масі (можемо оперувати цифрами 75-80%) зрозуміли, що війна буде тривати доти, доки при владі Володимир Путін. Це насправді великий тригер для них всіх, тому що вони не бачать майбутнього, не розуміють, як їм жити далі.
І нарешті третій момент, який став по суті спусковим гачком - закриття інтернету. 19 днів в Москві не було інтернету. Зараз інтернет більш-менш функціонує. Тобто повного закриття інтернету не відбулося”, - розповів Денисенко.
На думку бізнесмена Ігоря Ліскі, Україна морально перемагає у війні, тепер головне завдання - зупинити її фізично.
“Як це зробити? По-перше, стабілізувати фронт. Це ще дуже складна історія, але, дивлячись на те, як скиглять російські воєнкори, позитивна. Діп-страйки, середні страйки... Європа все ж таки розкачалася... Ми бачимо позитивні речі по літаках, боєприпасах, броньованих системах, прямих інвестиціях…
Друга історія - економіка Російської Федерації. Блокування Ормузької протоки стало таким “чорним лебедем”, який прилетів в наш війну і дав шанс російській економіці. Але завдяки розблокуванню 90 млрд ми умовно зрівнялися в спроможності з військовим бюджетом Російської Федерації. Карт, які в 25-му році у росіян були набагато сильніші, зараз все менше.
Я дуже вірю, що стабілізується фронт, російський наступ захлинеться. Залишиться російська економіка. А діп-страйки по зберіганню російської нафти, танкерах, разом з європейським затриманням, з фізичною вибиванням, комунікацією, логістикою призведуть до пробуксовки. Це не буде зупинка, тому що ціна нафти висока, і це дає їм реально кращі умови. Але з розблокуванням Ормузької протоки (маю сподівання - це станеться за місяць), на вересень-жовтень ціна нафти наближатися до 45-50 доларів, що є смертельним для бюджету російської військової машини”, - зауважив Ігор Ліскі.
Детальні фахові оцінки читайте незабаром на LB.ua.
