Шлюб з 14 років: «захисний механізм» чи небезпечний сигнал?
Найбільше дискусій викликала норма про можливість укладання шлюбу не з 16 років, а з 14 та за рішенням суду. Один із основних авторів Руслан Стефанчук пообіцяв, що з фінальної редакції цю норму таки вилучать.
Олександр Груздєв з адвокатського бюро Івана Хомича у коментарі LB.ua пояснив, що у запропонованій редакції йшлося не про зниження шлюбного віку до 14 років як загального правила. «Пропонувалося закріпити механізм, за яким суд міг би надати право на шлюб особі, що досягла 14 років, виключно у разі вагітності або народження дитини», — сказав він.
За словами Груздєва, головною метою ініціативи називали захист прав молодої матері та немовляти, аби надати їй можливість повноцінно реалізовувати батьківські права й обов’язки.
Водночас юрист визнав, що ця норма викликала гостру критику, зокрема через потенційний конфлікт із Кримінальним кодексом. За його словами, легалізація шлюбу з 14-річною особою могла сприйматися як спосіб де-факто легітимізувати зв’язок дорослого з дитиною.
Своєю чергою Оксана Дурова, адвокатка Legal strategy навпаки переконана, що формально ця норма не суперечила Кримінальному кодексу.
«Кримінальна відповідальність за зґвалтування чи сексуальне насильство залишається незмінною. Будь-які сексуальні стосунки з дитиною до 14 років — кримінально карані незалежно від згоди», — сказала вона у коментарі LB.ua.
Втім, адвокатка теж погодилася, що доцільність такого нововведення викликала справедливе обурення.
«Чинна можливість зниження шлюбного віку до 16 років більш ніж відповідає інтересам зацікавлених осіб. Норма про 14 років виглядала надмірною», — сказала Дурова.
На її думку, подібні ініціативи суперечать задекларованій концепції гармонізації з правом ЄС і ставлять під сумнів системність рекодифікації.
Натомість Данило Трясов, адвокат Адвокатського об’єднання LESHCHENKO & PARTNERS, переконаний, що закріплення віку 14 років у кодексі створило б небезпечний сигнал.
«І могло сприйматися як легалізація дитячих шлюбів і створило б ризик тиску на неповнолітніх», — зазначив він.
Утім, він наголошує, що жодна норма права не здатна вплинути на фактичний вік сексуальних стосунків підлітків.
«Більшість перших сексуальних контактів у віці 13-15 років — це неусвідомлені рішення. Наслідком стає незапланована вагітність. Але жоден кодекс не може це попередити», — сказав адвокат.
Заручини та компенсація моральної шкоди, якщо шлюбу не буде
Проєкт уперше надає заручинам чітке юридичне значення. Також пропонується, щоб обіцянка укласти шлюб — усна чи письмова — могла тягнути майнову відповідальність у разі відмови.
Адвокат Олександр Груздєв пояснив, що «заручини не створюють обов’язку вступати у шлюб. Але якщо особа без поважних причин відмовляється після обіцянки, вона має відшкодувати витрати на підготовку до весілля і моральну шкоду», — пояснив юрист.
Він додав, що проєкт встановлює чіткий перелік підстав для звільнення від відповідальності — аморальна чи протиправна поведінка партнера, приховування тяжкої хвороби, судимості, попереднього шлюбу тощо.
За оцінками адвоката Данила Трясова, «компенсація моральної шкоди за відмову від шлюбу може виглядати як збільшення тиску на добровільність рішення».
За його словами, шлюб — це сфера свободи волі, і будь-які санкції за зміну наміру мають застосовуватися дуже обережно.
Репродуктивні права та аборти
Юристка Мавілє Вілімовська, молодша юристка практики військового та сімейного права юридичної компанії RELIANCE, зазначила, що стаття 305 проєкту прямо закріплює право фізичної особи на репродуктивний вибір — можливість вільно та відповідально вирішувати питання планування кількості дітей, інтервалу між їх народженням, а також право на відмову від материнства чи батьківства.
Як наголосила Вілімовська, документ акцентує на рівності прав жінки на материнство та чоловіка – на батьківство. Окремо встановлюється, що «позбавлення особи репродуктивної функції, зокрема, внаслідок виконання службових чи конституційних обов’язків або захисту держави, є підставою для компенсації моральної шкоди».
Вона зазначила, що це положення фактично розширює інструменти захисту для військовослужбовців та інших осіб, які можуть зазнати таких наслідків під час виконання обов’язків перед державою.
Проєкт також гарантує право на застосування допоміжних репродуктивних технологій за медичними показаннями та за умови інформованої згоди, право на таємницю їх використання. А також право особи, народженої завдяки таким технологіям, після досягнення повноліття отримати інформацію про своє походження.
«Закріплюється право на репродуктивне здоров’я, вибір засобів контрацепції та заборона примусу у здійсненні репродуктивних прав», — сказала Мавілє Вілімовська.
Що стосується штучного переривання вагітності, проєкт фактично відтворює чинний підхід: аборт до дванадцяти тижнів можливий за інформованої письмової згоди жінки, а у визначених законом випадках — до двадцяти двох тижнів.
Окремої уваги, за словами Вілімовської, заслуговує положення про право одиноких жінок і чоловіків на материнство та батьківство, у тому числі із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій. Проєкт також передбачає можливість визнання батьківства чи материнства за наявності кровного споріднення у разі сурогатних програм.
Безпліддя як підстава для розлучення
Водночас адвокат Олександр Груздєв звернув увагу на нову підставу для розірвання шлюбу — небажання або нездатність мати дітей.
«Суду доведеться досліджувати медичну документацію, призначати експертизи, оцінювати щирість позицій сторін. Це суттєво ускладнює процес», — зазначив він.
Груздєв наголосив, що законодавець ще й розмежовує поняття: для чоловіка пропонують застосовувати термін «небажання» мати дітей, а для жінки — «відмова», що може тлумачитися судами як свідоме ухилення від народження дитини за наявності фізичної можливості.
За його прогнозами, якщо один із подружжя прагне мати дітей, а інший — ні, посилання на цю статтю дозволить формалізувати претензії ініціатора розлучення.
«Це може сприйматися як форма примусу до дітонародження під загрозою розірвання шлюбу з конкретної, визначеної законом «вини» іншого партнера. Особливо це стосується положень про «нездатність», де фізичний стан здоров’я (безпліддя чи інші медичні фактори) стає легітимною причиною для припинення сімейних відносин за ініціативою іншої сторони», — додав адвокат.
Зміна статі і недійсність шлюбу, обмеження прав ЛГБТ, ризик конфлікту з ЄСПЛ
Проєкт також передбачає норми про недійсність шлюбу у разі зміни статі одним із подружжя.
На думку адвоката Груздєва, це створює ризики конфлікту зі статтями 8 та 14 Європейської конвенції з прав людини. Практика ЄСПЛ виходить із заборони дискримінації за ознакою гендерної ідентичності.
Визнання шлюбу недійсним означає, що він вважається таким, що не створював правових наслідків. Це ставить під загрозу режим спільної власності, майнові права, а також інтереси дітей, каже адвокат.
Мавілє Вілімовська також зауважила, що «проєкт зберігає визначення шлюбу виключно як союзу жінки та чоловіка».
А адвокатка Оксана Дурова підкреслює, що проєкт по суті ігнорує існування людей ЛГБТ+.
«Визначається лише шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, який зареєстровано у встановленому законом порядку, не передбачаючи жодних видів альтернатив на кшталт цивільного партнерства, що б дозволило вирішити такі проблеми одностатевих пар як спадкування, режим спільної власності, представництво, питання отримання виплат, допомоги, захист прав другого з пари, що спільно виховують дитину, врегулювання інтересів самої дитини тощо», — переконана Дурова.
Розірвання шлюбу через нотаріусів
Автори проєкту пропонують закріпити можливість розірвання шлюбу органом РАЦС або нотаріусом за спільною заявою подружжя, яке має дітей. Наразі для таких пар розлучення можливе виключно в судовому порядку.
Згідно з проєктом, у разі його ухвалення, за наявності нотаріально посвідчених договорів про розподіл батьківської відповідальності та способи виконання обов’язку утримувати дитину, подружжя зможе обійтися без судового процесу. При цьому на нотаріуса покладається обов’язок перевірити врахування найкращих інтересів дитини.
Адвокатка Оксана Дурова переконана, що така можливість «дійсно давно проситься на існування», адже велика кількість пар із дітьми досягають згоди щодо порядку опіки та участі у вихованні. За її словами, для них судовий порядок розірвання шлюбу часто означає лише зайві процесуальні витрати часу та ресурсів без реального конфлікту.
На думку Дурової, за умови належного нотаріального контролю та перевірки дотримання прав дитини ця процедура могла б стати ефективною альтернативою суду.
Водночас проєкт ЦК залишає чинною норму про неможливість задоволення позову про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини — за винятком окремих критичних обставин. І саме ця норма, за словами адвокатки, виглядає дисонансно на тлі задекларованих нових підходів до захисту гідності та приватності особи.
На її переконання, обмеження свободи припинити шлюб навіть за відсутності спільного життя може суперечити самій логіці розширення особистих немайнових прав.
«Якщо держава визнає автономію особи та її право на гідність, то механізми припинення шлюбу не повинні створювати додаткових бар’єрів там, де немає спору щодо дитини чи майна», — сказала Дурова.
Прізвище після розлучення — примусове позбавлення
Проєкт передбачає суттєві зміни у регулювання права на вибір прізвища після розірвання шлюбу.
«Згідно зі статтею 1516, загальне правило залишається традиційним: особа, яка змінила прізвище під час одруження, має повне право самостійно вирішувати — залишити його собі надалі чи відновити дошлюбне прізвище. Це положення захищає сталість особистої ідентичності та документів особи», — сказав адвокат Груздєв.
Однак революційною новелою є введення механізму примусового позбавлення права на прізвище колишнього чоловіка або дружини.
«Надається право вимагати, щоб інша сторона повернула собі дошлюбне прізвище, якщо розлучення пов’язане з її негідною поведінкою. Законодавець чітко окреслює підстави для такої вимоги: вчинення домашнього насильства, кримінального правопорушення, аморального вчинку або зради», — пояснив адвокат.
Ця норма поширюється також і на подвійні прізвища. Якщо суд встановить факт негідної поведінки, «винна» сторона буде зобов'язана пройти процедуру зміни документів та повернутися до свого попереднього прізвища всупереч власному бажанню.
Коли розглянуть законопроєкт?
Після жвавих обговорень та критичних оцінок запропонованих змін віцеспікерка Олена Кондратюк вже відкликала свій підпис як співавторки проєкту та закликала взагалі зняти його з розгляду.
«Відсутність широкого, публічного й інклюзивного обговорення такого масштабного та суспільно чутливого документа шкодить навіть прогресивним нормам, які він містить. На мою думку, найбільш коректний шлях вирішення проблеми зараз — це відкликання Цивільного кодексу, доопрацювання проблемних норм і обов’язкове широке громадське обговорення. Зняття однієї з норм не вирішить питання довіри до цього документу», — зазначила Кондратюк.
Водночас спікера Руслан Стефанчук пообіцяв провести окрему комунікацію з журналістами щодо подальшої перспективи проєкту.