ГлавнаяПолитика

Павло Гречківський: "Слідчі шукали причину, щоб мене затримати"

У вересні минулого року прізвище до тих пір маловідомого широкому загалу члена Вищої ради правосуддя Павла Гречківського ЗМІ розтиражували у новині про затримання арбітражного управляючого Міністерства юстиції Олега Шкляра. Генеральна прокуратура повідомила про те, що Шкляр за винагороду у 150 тисяч доларів обіцяв адвокату Анджею Климчуку домовитися з Гречківським про вплив на суд першої інстанції для винесення рішення на користь суб’єкта господарювання. Загальна сума домовленості, за даними ГПУ, сягала 500 тисяч доларів.

Щоправда, зазначає Гречківський, у матеріалах справи немає ні суми в 150, ні в 500 тисяч доларів. Йдеться про 51 тисячу доларів. Більше того, ГПУ повідомила про затримання члена ВРП під час отримання хабара у півмільйона, хоч ніхто його не затримував. Ці та інші неправдиві повідомлення Гречківський, за його словами, збирає і, можливо, використає для позову до працівників прокуратури за наклеп.

25 липня завершився термін ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, тож найближчим часом справу або передадуть до суду, або закриють, або застосуються заходи примусового лікування до арбітражного керуючого Олега Шкляра, який кілька разів лікувався в психлікарні.

Павло Гречківський (у минулому адвокат) – обраний членом Вищої ради правосуддя з’їздом адвокатів у 2015 році. Він двічі обирався в Київраду (2006-2012 рік). Спочатку був у Блоці Черновецького, а згодом – фракції «Ініціатива» (в яку входив й Ігор Кононенко). У 2012-му Гречківський написав заяву про складання повноважень. Втім, на столику біля виходу з його кабінету з-поміж інших досі стоїть прапорець з логотипом політсили Черновецького.

Після депутатства він став почесним консулом Республіки Мальта в Києві і повернувся до адвокатської практики. В офісі, куди Гречківський запросив журналіста LB.ua, поєднане його представництво як консула і адвокатське бюро.

Що пов’язує Шкляра і Гречківського, хто пропонував члену ВРП «вирішити його питання» та чому існує конфлікт всередині адвокатури, – в інтерв’ю LB.ua.

Фото: Макс Требухов

«Мені ніколи не інкримінували отримання хабара»

За яких обставин ви дізналися про затримання арбітражного управляючого Міністерства юстиції Олега Шкляра і нібито про змову його з вами?

Я перебував на робочому місці – у Вищій раді правосуддя. І раптом зі ЗМІ дізнався, що вчинив якийсь злочин. Згодом вийшов на вулицю, де працівники Генпрокуратури вручили мені повістку про виклик на допит в той же день. В повістці я значився як підозрюваний. Хоча така повістка, згідно із законодавством, вручається особі лише після того, як вона ознайомилась з самою підозрою про вчинення злочину. Але арбітражний керуючий на той момент ще не був затриманий. То яку підозру можна було оголошувати, якщо злочин ще не стався?!

Я підписався про отримання повістки, чітко зазначивши час та дату. Цей факт зафіксований камерами спостереження, розташованими при вході в Вищу раду правосуддя.

На 17-ту годину я разом зі своїми адвокатами прийшов в Генпрокуратуру для допиту. Однак нас не пускали в приміщення три години і двадцять хвилин.

Чому?

Мені також цікаво про це дізнатися. Нам постійно повторювали: «Зачекайте трошки».

Тільки після вимоги моїх адвокатів до охорони, щоб вони поставили відмітку, що ми прийшли о 17 годині, нас пропустили. Тоді слідчі ГПУ вручили мені саму підозру.

В ній з-поміж іншого йшлося, що «Гречківський Павло Миколайович…, перебуваючи у змові з Гречківським Павлом Миколайовичем…» і далі за текстом.

Серйозно?

Так. І це ж офіційний документ, підписаний заступником генпрокурора. Працівники ГПУ повинні були розуміти, що пред’являють підозру, як мінімум, адвокату, який може знайти помилки в юридичних документах.

Хотів би наголосити на тому, що мені ніколи не інкримінували отримання хабара. І всі подібні публічні висловлювання працівниками ГПУ не відповідають дійсності.

Сьогодні справа, в якій я перебуваю в якості підозрюваного, кваліфікується як незакінчений замах на шахрайство. Від першого дня не йшлося про хабар, як розповідала прокуратура. Хабар – це корупційний злочин, а шахрайство – кримінальний. Затримали не члена Вищої ради юстиції, як писали ЗМІ, а арбітражного керуючого Міністерства юстиції. У матеріалах справи йдеться не про 500 чи 150 тисяч доларів, а 51 тисячу доларів. Як кажуть в Одесі, це – дві великі різниці.

Фото: Макс Требухов

Як відбувався ваш допит 21 вересня минулого року?

Після вручення підозри мені одразу дали проект протоколу, що я відмовляюсь давати покази, посилаючи на статтю 63 Конституції України, згідно з якою маю право не свідчити проти себе.

Та я погодився свідчити. Я побачив підозру і вирішив, що можу вільно спілкуватися щодо цієї ситуації. Працівники прокуратури були дуже здивовані.

Що означає «незакінчений замах на шахрайство»?

Іншими словами, це замах на замах (сміється – ред.). Насправді вчинення цього злочину не залежало від моєї волі і мого місця перебування. Людина, котра вчиняє злочин, – робить певні дії. Я ж фізично перебував на робочому місці, не там, де відбувся факт передачі грошей. Як мені потім стало відомо, це сталося в районі площі Перемоги. І жодні мої дії на перебіг цього злочину не вплинули. Ці та інші факти свідчать про те, що цей злочин був створений штучно.

Повернімось все таки до вашого допиту наприкінці вересня в ГПУ.

Цей був єдиний допит. До речі, під час самого допиту у мене склалось враження, що слідчі шукають причину, щоб мене затримати. Мабуть, і те, що мене з адвокатами так довго не пускали в приміщення ГПУ, було розраховано, що я розвернуся і піду. Тоді прокурори змогли би кричати: Гречківський втік! Та я не пішов. Ще й покази почав давати. Адвокати, як і в слідчі, розуміють, що перші покази – найправдивіші. Людині немає часу для підготовки.

Жодних слідчих дій за моєї участі більше з того дня не проводилось. Правда, наступного дня після допиту (23 вересня) було проведено шість обшуків: в квартирі, де я проживаю, в помешканні мого сина, моїх співробітників, в косметичному салоні моєї дружини тощо. В ухвалі суду щодо обшуків йшлося, що їх метою є пошук документів, які доводять вчинення злочину. Якого злочину? Якщо справа кваліфікується як замах на злочин?!

22 вересня Печерський райсуд розглядав подання Генпрокуратури про обрання для вас запобіжного заходу. Вас відпустили під заставу у 3,85 млн грн.

Перше, на чому наполягала Генпрокуратура під час цього судового засідання, – закритий розгляд справи. Мене це дуже здивувало. Не йшлося ж про зґвалтування чи розголошення державної таємниці…

Ви хотіли відкритий судовий розгляд?

Звичайно. Мені немає чого приховувати. Мої адвокати віддали це питання на розсуд суду. І суд вирішив таки провести закритий розгляд.

Під час засідання я півтори години розповідав про всіх, хто може бути причетний до цієї справи. Називав прізвища депутатів, номери телефонів… Я згадав про погрози, котрі надходили на мою адресу. До речі, перші погрози почав отримувати в лютому минулого року. І 4 березня 2016 року подав першу заяву голові Вищої ради юстиції, як того вимагає закон про запобігання корупції.

Фото: Макс Требухов

Ці погрози були пов’язані з вашою роботою у Вищій раді правосуддя?

Так. Я поки не можу про все розповідати, оскільки існує таємниця слідства, адвокатська таємниця. Однак сподіваюсь, що досить скоро зможу про все публічно сказати.

25 липня завершився термін ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Дуже хотів би, щоб справа потрапила до суду. І громадськість могла оцінити її.

Між іншим, мені вручили інший варіант підозри, де вже не йшлося про «Гречківський… у змові з Гречківським…». Слідчі сказали, що була допущена неточність, яку виправили. Але сама кваліфікація справи не змінилась.

Скільки матеріалів справи?

Сім томів. Щоправда, чимало документів повторюється, багато зайвих… Досудове слідство тривало вісім місяців, ознайомлення з матеріалами – близько трьох. Труднощі виникали у зв’язку з тим, що мені не дозволяли робити фотокопії з деяких документів. Доводилось багато переписувати. Зважаючи на досить щільний графік роботи, дуже складно було поєднувати її з походами в прокуратуру.

Ви знайомі із арбітражним керуючим, який також фігурує у цій справі як підозрюваний, Олегом Шклярем?

Так. Я навчався з ним в одній групі в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого (раніше – Харківський юридичний інститут імені Дзержинського).

Справа в тому, що у 1990-у році – за рік до закінчення інституту – він захворів. У нього виявили аденому гіпофізу. Йому двічі робили трепанацію черепа і видаляли уражену частину мозку. Через свою хворобу він не зміг працювати в міліції (хоч ми закінчили міліцейський факультет) та прокуратурі. До речі, він також не є адвокатом.

Зараз він живе в Житомирі. Мої батьки родом звідти. Ми дуже добре спілкувалися під час навчання в інституті. Згодом він мені телефонував з проханням з допомогти найти йому хорошого лікаря. Я йому часто допомагав, в тому числі матеріально.

Фото: Макс Требухов

Справу можуть закрити, зважаючи на його захворювання?

Я б цього дуже не хотів.

Після закінчення ознайомлення з матеріалами справи слідчий має на вибір три варіанти: закрити справу (наприклад, за відсутністю складу злочину), скласти обвинувальний акт та направити його до суду, а також направити до суду постанову про застосування заходів примусового лікування, в даному випадку, до другого підозрюваного.

Чи була проведена медична експертиза щодо Шкляра?

Хотів би розказати спочатку про затримання Шкляра. Щоб ви розуміли, він постійно приймає ліки, зокрема такі, котрі стримують ріст пухлини в мозку. Ще в 2005 році у нього діагностували зміни базальних відділів лобових частин мозку. Наслідки таких змін досить серйозні. Він кілька разів лікувався у психіатричному закладі. На підтвердження цього є відповідні документи.

Коли його затримали, він попросив слідчих дістати з його автомобіля медичні препарати. І що зробили слідчі… Сказали написати назву ліків. Купили їх в аптеці. І запропонували Шкляру зачитати на камеру текст, написаний ними, натомість гарантували дати йому ліки.

Тобто та заява, яку він робить на відео, – надиктована працівниками прокуратури?

Я нічого не констатую… Це буде розслідувано в рамках іншої кримінальної справи.

Звідки вам про це відомо? Ви з ним спілкувалися?

Мені було заборонено з ним спілкуватися ухвалою Печерського суду від 22 вересня 2016 року. Шкляр боявся слідчих, він був у нотаріуса, де подав відповідну заяву. Цей документ, як і запис відео, про який ви згадали, містяться в матеріалах справи.

Більше того, адвокат, призначений Шкляру із Центру безоплатної правової допомоги, надав запис розмови нібито оперативного працівника, який тисне на Шкляра під час допиту фразами на кшталт «ти будеш ночувати в камері, а завтра після санкції ночуватимеш в ІТТ».

До Шкляра десять годин не допускали адвоката. А це кваліфікується як тяжкий злочин, за який Кримінальним кодексом передбачено до 12 років позбавлення волі. Тож потурбуватися про адвоката для Шкляра – це обов’язок слідчих та оперативних працівників. Коли Шкляру таки надали адвоката, спілкування з ним тривало до півгодини. Він, до речі, після цього відмовився давати покази.

Який запобіжний захід обрали Шкляру?

Наскільки мені відомо, такий самий, як мені (застава у 3,85 млн грн. – ред.).

Фото: Макс Требухов

Звідки у нього така сума коштів?

Не знаю, повторюсь, я з ним не спілкувався після визначення судом суми застави.

Повернемось до медичної експертизи.

В ухвалі суду від 22.09.2016 року про обрання запобіжного заходу Шкляру суд зобов’язав слідчих провести його медичне обстеження. Однак прокуратура не провела експертизу у визначений термін. Тоді його адвокат звернувся до відповідного медичного закладу для проведення такого обстеження. Медики повністю підтвердили діагноз Шкляра — пухлина гіпофізу – і зазначили про сумніви в його психічному стані та порекомендували провести психіатричну експертизу. Адвокат Шкляра звернувся з відповідним клопотанням до суду, який 1 грудня 2016 року задовольнив це клопотання. . 

Суд визначив і місце проведення експертизи – Науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії та наркології, що на Кирилівській (колишній – Фрунзе), 103 у Києві.

Тим часом, слідчий призначив іншу психіатричну експертизу в іншому медичному закладі. Він приїхав в Житомир до Олега Шкляра, який на той момент перебував на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні, і просто в лікарні вручив йому повістку для того, щоб той з’явився на допит в Генпрокуратуру через 2 дні. У разі відмови він погрожував зміною запобіжного заходу із застави на арешт. Тоді на швидкій допомозі в супроводі медбрата, лікаря-психіатра і адвоката Шкляра доставили з Житомира до ГПУ. Побачивши його неадекватний стан, слідчий вирішив викликати київську звичайну швидку, щоб та підтвердила зворотне. Та лікар швидкої довідку про психічне здоров’я надавати відмовився, мотивуючи це тим, що такі висновки може робити тільки психіатр після спеціального обстеження. А лікарі швидкої можуть поміряти тиск, пульс і температуру. Після цього Шкляра повезли назад до Житомира у цю лікарню.

Щодо медичної експертизи, яку призначив слідчий, то у висновку експерта йдеться про те, що Олег Шкляр – повністю здоровий. Ну хоч в космос його запускай! Зауваження лише стосуються того, що в нього є адаптаційні розлади. Але нам відомо, що експерти довго вагались, чи підписувати такий висновок... У цьому розбереться суд.

Тобто ви схиляєтесь до того, що суд таки відбудеться?

Знаєте, це як у фільмі «Кавказька полонена»: у мене є два виходи – або я її веду в ЗАГС, або вона мене веде до прокурора (сміється – ред.)…

До речі, з початку цієї історії я збираю усі неправдиві висловлювання про мене в пресі.

Покажіть хоч одне.

(Витягує стос паперу)

Всі ці матеріали, впевнений, в свій час стануть предметом розгляду ще одного суду.

Фото: Макс Требухов

Ви збираєтесь судитися з прокурорами, котрі поширювали неправдиву інформацію, чи з журналістами?

Я поки нічого не збираюсь. Ще не вирішив це питання зі своїми адвокатами. Але буду відстоювати своє ім’я.

Не виключено, що звертатимусь до посадових осіб, оскільки журналісти лише посилаються на їхні заяви. Та рішення судитися за неправдиву інформацію прийматиму у крайньому випадку (сміється – ред.).

У вас раніше виникали подібні інциденти за участю Шкляра, зважаючи на його хворобу? Можливо, він ще з кимось вів перемовини, посилаючись на дружбу з вами.

Ні, таких випадків раніше не було. Я з повагою до нього ставлюся і вважаю його своїм товаришем, незважаючи на те, що сталося. Є речі, які не зовсім залежать від волі людини. І до цього потрібно відноситись із розумінням.

В матеріалах справи йдеться про нашу телефонну розмову незадовго до того, як стався цей інцидент. Так, я говорив з ним, оскільки помер лікар, який його лікував. Тож він звернувся до мене за допомогою, щоб знайти іншого лікаря.

Сторона обвинувачення (прокуратура – ред.) замовчує той факт, що суд за заявою адвоката Шкляра задовольнив відвід і слідчого Генпрокуратури, і процесуального керівника через їхню упередженість. Що означає відвід з правової точки зору? Суд встановив, що вони діяли як мінімум не відповідно до закону.

Більше того, за заявою адвоката Шкляра порушено шість кримінальних справ щодо діяльності слідчих і прокурорів (йдеться і про перевищення службових повноважень, і про провокацію хабара працівниками правоохоронних органів тощо). Вони внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після відповідного рішення суду. Сьогодні ці справи об’єднані в одну, їх розслідує Головна військова прокуратура.

Більше того, Печерський райсуд Києва прийняв рішення про визнання Шкляра і мене потерпілими у тих кримінальних провадженнях. Я буду давати покази щодо вчинених проти мене, на мою думку, злочинів з боку працівників правоохоронних органів та залученого ними провокатора.

Фото: Макс Требухов

ЗМІ повідомляли, що Шкляр зустрічався у Києві з одним із запорізьких адвокатів і обіцяв за вашої участі посприяти у вирішенні суперечки між виробником квасу «Ярило» і ТОВ «Богадар», яке через патент рецепту квасу намагається отримати багатомільйонні виплати від виробників «Ярило».

Ситуація полягає в наступному: одна із цих фірм – «Барта» – мала рецепти квасу і патенти на них належали двом жінкам літнього віку, що проживають в Запоріжжі. Згодом іноземна компанія купила «Барту» і почала виготовляти квас. А ці дві жінки створили нову компанію – «Богадар». Вони почали звертатися до «Барти» про компенсацію за використання їхніх патентів. Суми позовів сягали сотні мільйонів гривень. І таким чином виник конфлікт між цими компаніями. Цей факт доводить 128 судових рішень, котрі містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За версією слідства, фірма «Богадар», маючи, здається, трьох адвокатів, котрі вели всі попередні судові процеси, звертається до адвоката із Житомира Анджея Климчука. Вони пишуть йому по viber, чи зможе він взятися за наступний судовий позов. І він погоджується, переглянувши лише кілька сторінок по справі (вони є в матеріалах справи). Погодьтесь, дивно виглядає, коли адвокати компанії захищають її права у понад сотні судових позовах і раптом на 129 позові залучають незнайомого їм адвоката!

Цікаво, що Климчук не спеціалізується на інтелектуальних спорах. За версією слідства, він вирішує проконсультуватися з іншим «великим спеціалістом» в інтелектуальному праві - Олегом Шкляром, який взагалі не є адвокатом. А «цінність» останнього лише в тому, що він може вільно зайти до мене в кабінет. 

Дивним виглядає і той факт, що Климчук, який мешкає в Житомирі, призначає іншому мешканцю Житомира зустріч у Києві – за 140 кілометрів. І не просто в столиці, а в ресторані біля офісу адвокатського бюро, яке я раніше очолював. Це ще один доказ на користь того, що організовувалась провокація.

До речі, проти Анджея Климчука було порушене кримінальне провадження за фактом шахрайства. Згодом справа була закрита за сприяння працівників СБУ в Житомирській області. Після цього починається «кар’єра» Климчука: то він дає хабара судді в Житомирі, то двом державним виконавцям, інспектору житомирського відділу контролю за будівництвом, а згодом і голові Володар-Волинської райдержадміністрації.

Фото: Макс Требухов

Ці особи були визнані винними в суді?

Я поки не можу озвучувати цю інформацію. Її розкриють мої адвокати в суді.

Ви знали, що Шкляр планував приїхати в Київ?

Ні. Я не знав про це. В кінці серпня (минулого року – ред.) він мені зателефонував та попросив зустріч. Ми домовилися, що він зайде до офісу.

Він заходив до вас до зустрічі з Климчуком чи після?

Я так розумію, що під час… Мабуть, вони поговорили, він прийшов до мене, вийшов від мене і знов продовжив розмову.

До речі, після інциденту зі Шкляром Климчук провокує на отримання хабара державного реєстратора в Коростишеві Житомирської області. На нього написали скаргу в Кваліфікаційну дисциплінарну комісію адвокатури Житомирської області.

Таку скаргу написав якраз ваш адвокат і голова Ради адвокатів Київської області Петро Бойко.

Так. У лютому цього року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури в Житомирській області притягнула його до дисциплінарної відповідальності та позбавила його права на адвокатську діяльність. Були наведені факти того, що Климчук, використовуючи статус адвоката, входить у довіру та провокує осіб на отримання хабара та співпрацює з правоохоронними органами, що заборонено законом про адвокатуру та Правилами адвокатської етики. 

«Сьогодні відбувається конкурс до Верховного Суду, тому в ГПУ можуть бути різні інтереси»

Чи вбачаєте ви зв'язок між справою, в якій фігуруєте як підозрюваний, і кримінальним провадженням щодо екс-нардепа від «Народного фронту» Миколи Мартиненка, з яким була одружена ваша сестра?

Думаю, що це виключено. По-перше, я ніколи не був адвокатом Миколи Мартиненка. Адвокати мого адвокатського бюро інколи консультували його, але жодного разу не представляли його інтереси в судах.

По-друге, моя сестра з Миколою Мартиненком розлучилась ще у 2000 році. І процес розлучення не був простим. Він тривав кілька років. Після цього наше спілкування з Миколою Мартиненком фактично припинилось. Можемо хіба що привітатись під час випадкової зустрічі, запитати, як справи.

Фото: Макс Требухов

Ви говорили про погрози, котрі надходили на вашу адресу. Чи можна тоді говорити про те, кримінальне провадження, де ви виступаєте як один із підозрюваних, пов’язане з вашою діяльністю у Вищій раді правосуддя?

Певним чином, так.

Інцидент зі Шклярем, як йшлося вище, відбувся 21 вересня. 30 вересня вступили в силу зміни до Конституції України, що передбачають серйозне реформування судової системи. Вища рада юстиції стала Вищою радою правосуддя. І до її складу вже не входить генпрокурор та міністр юстиції.

З іншого боку, давайте подивимось, які інституції формують Вищу раду правосуддя. Є представники від президента, парламенту, прокуратури, суддів. Всі вони фактично представляють різні гілки влади. Виключення в складі ВРП становлять лише науковці і адвокати.

Мене обрали членом тоді ще Вищої ради юстиції з’їздом адвокатів. І лише вирок суду, що вступив у законну силу, чи рішення з’їзду адвокатів можуть стати причиною дострокового припинення моїх повноважень у Вищій раді правосуддя. Зі сторони адвокатів я не бачу сьогодні жодних зауважень до моєї роботи.

Ви маєте на увазі, що Генпрокуратура побачила в вас особу, котра має певні важелі впливу на судову систему?

Ні. Я би так не казав. Звичайно, як член Вищої ради правосуддя, я маю важелі впливу під час виконання своїх службових обов’язків.

Треба зважати й на те, що сьогодні відбувається конкурс до Верховного Суду, тому в ГПУ можуть бути різні інтереси.

В тому числі, Анжела Стрижевська, заступник генпрокурора.

Я не пам’ятаю конкретних прізвищ.

Ви відчуваєте сьогодні тиск на себе як представника органу, що повинен остаточно визначити переможців конкурсу до Верховного Суду?

Я зробив кілька заяв, які абсолютно виключили цей тиск. По-перше, я сказав, що ні в чому не винен і не вчиняв жодного злочину. По-друге, я готовий співпрацювати зі слідством як кожний законослухняний громадянин. Але ні на які угоди чи домовленості зі слідством я не піду.

Знали би ви, скільки навколо (мене – ред.) крутилося різних людей, які пропонували мені «вирішити моє питання»… Але я відмовився. Хочу, щоб моє «питання» вирішував суд.

Хто були ці люди? Народні депутати, адвокати, судді?

Це були різні люди. І мої колеги, і представники парламенту…

Депутати «Народного фронту»?

Ні, від БПП…

За будь-якою гучною кримінальною справою, де фігурує політик, стоїть ціла фракція; міністр – фракція (або кілька фракцій). За мною ніхто не стоїть із політиків. За мною стоїть дуже велика сила…

Адвокати, які вас вибрали на посаду члена ВРЮ?

Так.

Фото: Макс Требухов

«Сьогодні існує конфлікт між новим головою Ради адвокатів Київської області і попереднім»

До речі, про адвокатуру. Ви займаєте посаду секретаря Ради адвокатів України. Разом із її головою Лідією Ізовітовою ви часто ставали учасником нескінченних конфліктів в адвокатському середовищі. Керівництво ради неодноразово звинувачували в фінансових зловживаннях, небажанні звітувати у витраті коштів, зібраних з адвокатів. Восени 2014 року виник конфлікт між Національною асоціацією адвокатів, яку також очолює Ізовітова, та Радою адвокатів Києва, яку очолює Інна Рафальська. Частина столичних адвокатів заявили, що не будуть перераховувати внески, поки асоціація не надасть звіт про те, куди йдуть ці внески. У відповідь багато столичних адвокатів були виключені з адвокатського реєстру. Хоча конфлікт начебто вдалося вирішити, однак асоціація як і раніше не горить бажанням регулярно звітувати перед адвокатами, а Рада адвокатів Києва зробила навіть свій окремий реєстр адвокатів.

Скрізь є задоволені і не задоволені люди. Є ті, хто вміє тактовно і законно боротися за свої права, відстоювати свою думку. А є ті, які роблять шоу.

Це особистий конфлікт Ізовітової і Рафальської?

На сьогодні конфлікту немає. У жовтні минулого року відбулась конференція адвокатів Києва, де змінили голову Ради адвокатів, змінили склад ради, членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів столиці.

Сьогодні існує конфлікт, якщо можна так назвати, між новим головою Ради (Петром Рябенком – ред.) і попереднім її керівником (Інною Рафальською – ред.). Те саме стосується колишнього і теперішнього керівника кваліфікаційно-дисциплінарної комісії столиці. Згідно із законом, існує Єдиний реєстр адвокатів України, який веде Національна асоціація адвокатів. І ніхто інший.

Наскільки я знаю, працюють дві ради адвокатів Києва, дві кваліфікаційні комісії, котрі видають адвокатські свідоцтва.

Ні, та організація, яка вважає себе радою (під керівництвом Рафальської – ред.), не має повноважень, передбачених законом.

Але ж адвокатські свідоцтва видають дві ради: одна – під керівництвом Петра Рябенка і друга – київська під керівництвом Рафальської. А ви кажете конфлікт завершився.

Мені дуже шкода тих, хто звертається до нелегітимної ради та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів, здає іспит і отримує свідоцтво, яке не породжує жодних юридичних наслідків. Свідоцтва в Києві видає рада, обрана в жовтні минулого року (голова – Петро Рябенко). НААУ не видає свідоцтва.

Фото: Макс Требухов

Серед адвокатів поширюється інформація, що місця в черзі на здачу екзамену для отримання свідоцтва як і самі свідоцтва продаються.

До якої ради?

Немає значення.

Це той факт, з яким ми боремося.

З власного досвіду можу сказати, що здавав іспит для отримання свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю по Київській області. Варто зайти на сайт Національної асоціації адвокатів, подати документи і здати екзамен. Все – публічно, ніяких зловживань.

У червні цього року Лідію Ізовітову переобрали головою Ради адвокатів України і Національної асоціації адвокатів України. Керівником Ради адвокатів Київської області вдруге обрали вашого адвоката Петра Бойка, як я вже казала вище. За інформацією із джерел в адвокатурі, саме з вашої допомоги Бойко зайняв цю посаду. Більш того, ви мали намір подавати Бойка на голову НААУ, але не хотіли псувати відносини з Ізовітовою.

Чому мене так демонізують? (сміється – ред.)

За Петра Анатолійовича Бойка під час конференції адвокатів Київської області проголосувало 203 із 204 делегатів. Більш того, його вдруге обрали на цю посаду. Бойка дуже поважають адвокати Київської області.

На думку окремих адвокатів, з якими я спілкувалась, ви маєте намір очолити НААУ.

Ні, зараз в мене таких намірів немає.

А після закінчення повноважень члена Вищої ради правосуддя?

Лідія Павлівна (Ізовітова – ред.) обрана на посаду керівника НААУ на 5 років, тобто до 2022 року. Мої повноваження члена Вищої ради правосуддя закінчуються в 2019-у. І я маю намір допрацювати до їх завершення.

Так, але у випадку ухвалення нового закону про адвокатуру, проект якого вже напрацьований в Адміністрації президента, передбачено заміну керівництва органів адвокатури кожні два роки.

Закон не має зворотної сили. Тобто керівники органів самоврядування, обрані цього року, повинні допрацювати до 2022 року. Якщо після цього у мене будуть сили, дозволятиме стан здоров’я і адвокати оберуть мене на цю посаду, то так воно і буде.