Україні необхідно скористатися досвідом Хорватії у розробці системи соціального захисту бійців, які беруть участь у бойових діях на сході України, вважає колишній радник голови СБУ Маркіян Лубківський. Плюси хорватської системи він розписав в своєму блозі, опублікованому на LB.ua.
У 1991 році Хорватія стала жертвою агресії з боку колишньої Югославії і сепаратистів, які на хорватській території оголосили про створення Республіки Сербська країна, нагадав Лубківський. "Хорвати змогли консолідуватися, провести велику дипломатичну роботу, створити боєздатну армію і протягом 82 годин звільнити 18 з приблизно 30% окупованих територій. Це була одна з наймасштабніших військових операцій з часів Другої світової війни: лінія фронту на момент її проведення становила 630 км, а вже в перший день операції було виконано 80% запланованих бойових завдань", - розповів колишній радник голови СБУ.
З того часу хорватські військові та ветерани, в тому числі і бійці добровольчих батальйонів, стали об'єктом опіки та піклування з боку хорватської влади.
"Було ухвалено широку нормативну базу, яка і сьогодні, через більш ніж 20 років після війни, гарантує ветеранам правовий, соціальний і гуманітарний захист, зокрема, завдяки окремому Закону про права захисників Вітчизни і членів їхніх сімей. Створено єдиний реєстр воїнів, які брали участь у захисті Хорватії: до нього увійшли не тільки воїни регулярної армії, але і бійці добровольчих батальйонів - тобто всі, хто захищав країну", - зазначив Лубківський.
За його словами, для вирішення проблем ветеранів було створено спеціальне профільне міністерство - Міністерство ветеранів-захисників.
Серед соціальних гарантій, які гарантує хорватська влада, Лубківський, зокрема, підкреслив:
- стипендії для навчання дітей, чиї батьки загинули або втратили працездатність внаслідок боротьби з терористами і сепаратистами;
- програму забезпечення робочими місцями та підвищення кваліфікації воїнів, а також дітей тих, хто загинув, перебуває в полоні чи зник безвісти;
- національні програми психологічно-соціальної та медичної допомоги воїнам і їхньої реінтеграції в суспільство, а також пошуку зниклих безвісти;
- створення національних і регіональних центрів психологічної травми і психологічно-соціальної допомоги;