Існує думка про те, що метою Кремля власне і була відмова Києва. Саме тому було запропоновано не дипломата, яким був Михайло Зурабов, а особу, яка жодним чином не стосується зовнішньополітичної роботи і, до того ж, сприймається як представник «партії війни». Зрозуміло, що Україна не могла дати згоду на таку кандидатуру. Відповідно, в подальшому Кремль буде спекулювати даною відмовою для дискредитації Києва. Як приклад, покладення на нього відповідальності за зрив мирного процесу на Донбасі і т. і.
Але в будь-якому разі для України безпечнішим варіантом було відхилення кандидатури, оскільки реальні політичні втрати є більш значущими ніж імовірні. Відмову Києва також можна критикувати з позиції того, що це негативним чином вплине на дипломатичні відносини з Москвою з огляду на відсутність посла як такого. Але слід зауважити, що Україна відкликала з Росії свого дипломатичного представника ще в березні 2014 року (для консультацій після анексії Криму). А вже з грудня 2015 року замість посла в Росії почав працювати тимчасовий повірений. І це жодним чином не призвело до розриву дипломатичних відносин.
Загалом, слід зазначити, що після ситуації з відмовою від кандидатури посла РФ в Україні, не варто очікувати суттєвих кроків з боку Кремля, оскільки своєї мети він досяг. Росія також вирішила перейти на схему з тимчасовим повіреним, яким зараз є Сергій Торопов. На відміну від Михайла Бабича, він має досвід роботи в зовнішньополітичних відомствах. Але існує версія, що саме Торопов є тим дипломатом, якого вислала Латвія в 2008 році за діяльність «несумісну зі статусом дипломата». Тому навіть «якість» тимчасового повіреного РФ в Україні вказує на те, що Москва поки не зацікавлена мати нормальне представництво в Києві.