Це не пекло, це чистилище. Пекло поруч – Донецький аеропорт. "Правий сектор" та інші добровольці періодично ходять допомагати героїчним воякам 93-ї бригади. Тим дали наказ.
Таке стихійне лихо, цей наказ – ніхто з добровольців не тримав би той аеропорт, підірвав би та пішов, але наказ – це за межами раціо, це – честь. І 93-тя там стоїть, але про це мало пишуть у фейсбуках. І добровольці йдуть допомагати дядькам-армійцям – а що робити, у тих наказ.
Щоночі слово наказ – це поранені, інколи й убиті. Це літопис честі й відваги, котрий, мабуть, ніхто не прочитає, крім Всевишнього.
«Вояки» (тобто армійці) воювати не хочуть. А хто розумний хоче? Але – воювати все ж хочуть, тому що бажання перемогти сильніше за небажання воювати. І не бажають відступати. Неприємне очікування наказу про відступ.
Вояки чим далі, тим добріші. Дають танки добровольцям, себто простим стороннім людям з точки зору військового прокурора. Не треба йти на адміністрацію президента, достатньо прийти і приязно поговорити. Можна взяти і покататися, постріляти в сепаратистів. Прокурор мовчить, бо благоденствує в тилу.
Добрі вояки можуть вдарити "Градом" по координатах. Можуть – мінометом. Армія все більше з народом, тобто, з добровольцями. У відповідь на гібридну війну Путіна українці сформували гібридну армію.
Щоб збільшити єднання народу і армії, я запропонував викладати координати позицій сепаратистів у Фейсбук, і гатити по тим, котрі наберуть найбільшу кількість лайків.
Піски можуть оточити. Власне, вночі вони вже фактично відрізані від материкової України. Розвідувально-диверсійні групи унеможливлюють рух навіть посилених танками колон. Минулої ночі – щастя, що, атакувавши десантників, розбили лише їх машину. Десантура молодці, не розгубилися і одразу розсипалися по полю й відповіли вогнем.
Я заступав на вечірнє чергування, а мені назустріч йшли двоє добровольців і матюкалися. Як пізніше виявилося, їх послали збирати десантників по нічному полю. Ви не уявляєте, яке це щастя – мандрувати темними полями, де поховалися і російські диверсанти, і українські десантники. Шмальнути можуть і ті, і ті з однаковою ймовірністю.
Дві ночі тому підбили один танк, коли били по нашій колоні – теж увечері. Тому, не за горами той час, коли треба буде або відійти, або залишитися в оточенні й далі обороняти аеропорт і Піски.
Бійці говорять про це спокійно.
А що, вода є у колодязях. Погана на смак, але в необмежених кількостях. Електрики як не було, так і не буде.
Обстріли тут регулярні. Є чотири види регулярних обстрілів – ранкові, денні, вечірні і нічні. А є ще нерегулярні. Це коли виїздить броньована техніка і обстрілює навісом.
"Беркут", котрий чергує на кордоні Дніпропетровської та Донецької областей, періодично виховують. Одного особливо нахабного «беркута» взяли і по-дружньому звозили в екскурсію в окопи у Пісках. За легендою, повернули цілим та неушкодженим.
«Фауна оборзела» - говорять війська. Ротвейлер, кинутий хазяями, всю ніч вовтузився на смітті, лякав солдат, що стояли в караулі. До мене особисто, на моє законне людське ліжко, приходив кіт і пробував лапою мене – зіштовхнути, посунути?
Інший кіт їв з солдатського стола солдатське сало, поки в самих солдат лупили з крупнокаліберного кулемета, а ті відстрілювалися з автоматичного гранатомета. Отака підлість.
Утім, коли ми сиділи і розбирали в усіх деталях відео у великому розмірі з дрона, котрий літав над позиціями сепаратистів – то кошеня брало активну участь. Разом з сірою тварюкою ми складали таблицю координат, куди треба замовляти удар артилерії.
Безпілотник, який я привіз, показав себе чудово. Змогли вирахувати позиції сепаратистів навколо аеропорту, замовили армійцям по ним "Град". Добровольці радувалися, що нарешті їх війна стала нагадувати не минуле, а нинішнє 21-ше сторіччя.
Зняте відеокамерою з безпілотника відео покадрово розбирали з ентузіазмом. Герхард, один з коригувальників (позивний змінено), так той навіть, отримавши в ході вечірнього обстрілу осколок у ногу, не хотів їхати у лікарню. Клявся, що він син лікарів, все знає, просив голку з ниткою, щоб самому зашити рану. Відправили насильно.
Я це до чого – нам потрібно більше таких машин, з більшими технічними можливостями. Безпілотники – очі воїнів, вони врешті їх рівняють з противником, котрий навчений та оснащений за останнім словом російської техніки.
Усі, хто бажає долучитися, можуть перераховувати гроші на картку Привата 4149 4978 0285 8573.