Три дні потому монумент було підірвано, і того ж вечора в київський офіс Партії регіонів було кинуто коктейлі Молотова нібито для того, щоб їх підпалити.
Відповідальність за підрив монумента взяла на себе доти невідома організація «Рух першого січня», яка зробила це нібито в честь «102-ї річниці народження Степана Бандери». Ця заява була підозрілою з трьох причин.
По-перше, «Тризуб» заперечив свою причетність до підриву пам’ятника Сталіну, адже обезголовлювати монумент лише для того, щоб трьома днями пізніше підірвати його, дійсно нелогічно.
По-друге, відзначення саме 102-ї річниці теж виглядає дивно.
По-третє, представники «Руху першого січня» також нібито заявили, що підрив монументу – лише перша акцію по знищенню «антиукраїнських чиновників», які «переслідують українських патріотів», а також «всіх сіоністів та їх поганих синагог». Таким чином, «Рух першого січня» живиться двома радянськими страшилками: українським націоналістичним лідером Степаном Бандерою і антисемітизмом.
14 січня Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов попередив, що опозиція нібито планує кровопролиття під час акцій, присвячених Дню злуки 22 січня. Колишній Міністр оборони Анатолій Гриценко назвав цю заяву «провокацією», метою якої було посіяти паніку, і порадив Могильову провести розслідування стосовно того, хто стоїть за поширенням інформації про заплановане кровопролиття.
Шість днів потому в місті Макіївка Донецької області вибухнуло дві бомби. На одному з місць вибухів було знайдено записку з такими словами: «Дістала ця влада. Вимагаємо 4 мільйони євро. Зарядні пристрої закладені в інших будівлях міста». Варто нагадати, що в жовтні минулого року в Кіровограді напередодні візиту Президента Віктора Януковича вибухнуло три бомби.
Очевидно, між цими подіями є зв’язок, і він досить тривожний. Скоріше за все, це вказує на те, що влада повернулася до використання стратегії «керованого хаосу», яку вона застосовувала під час виборів 2004 року, штучно нагнітаючи ситуацію заради послаблення опозиції. Головне послання команди Януковича полягає в тому, що вона нібито принесла Україні «стабільність» після років «помаранчевого хаосу». Однак, зазначена стратегія «керованого хаосу» кардинально цьому суперечить.
Суспільний імідж влади також псує очевидна параноїдальна боязнь другої Помаранчевої революції з боку представників команди Януковича і особиста фобія президента бути вбитим. Керівник особистої охорони Януковича є росіянином, оскільки президент не довіряє Службі безпеки України (СБУ), а чисельність його охорони вдвічі перевищує кількість охоронців попередніх президентів.
Близьке оточення Януковича використовує цю фобію свого шефа. Саме цим можна пояснити численні «профілактичні» розмови СБУ з журналістами, академіками та політиками. Такі «профілактичні» бесіди нагадають практики КДБ із залякування жителів СРСР, аби ті не підтримували дисидентів.
У цьому контексті історія з монументом Сталіна є найцікавішою. Спочатку, після обезголовлення пам’ятника, проти членів «Тризубу», які зізналися в скоєному, висунули звинувачення в «хуліганстві». Трьома днями потому обезголовлений монумент було підірвано.
Три моменти вказують на причетність до цього влади. По-перше, це дозволило змінити кримінальні звинувачення з «хуліганства» на «тероризм», яке є значно серйознішим і тягне більший термін покарання. Арештовані члени «Тризубу» мали алібі на 31 грудня, а СБУ, на додаток до вибуху, розіграла ще одну «терористичну» атаку – спробу підпалу офісу Партії регіонів – і підкинула зброю членам «Тризубу», арештованим 10 січня.
По-друге, на це вказує той факт, що арештованим у січні членам «Тризубу», які нібито планували терористичний акт проти членів уряду, підкинули зброю. Представники Міністерства внутрішніх справ заявили, що міліція конфіскувала автомат АК-47, помпову рушницю, дві снайперські рушниці, три пістолети, дев’ять рацій і дві гранати.
Третім свідченням цього є той вплив, який матимуть арешти та затримання членів «Тризубу» на Західну Україну, де вони розчистять місце для іншої націоналістичної організації «Свобода», яка на місцевих виборах у жовтні 2010 року здобула перемогу в трьох областях Галичини. «Свободу», у свою чергу, вже давно звинувачують у тому, що її фінансують олігархи – спочатку Ігор Коломойський, а зараз два віце-прем’єр-міністри Борис Колесніков і Андрій Клюєв.
Інший конкурент «Свободи» – партія Юлії Тимошенко «Батьківщина» – також перебуває під тиском. Зокрема, на місцевих виборах вона не змогла висунути своїх кандидатів у Львові та Києві. Саму Тимошенко звинувачують у використанні коштів, отриманих від продажу квот на викиди парникових газів у межах Кіотського протоколу, на виплату пенсій, і якщо її засудять до тюремного ув’язнення або дадуть умовний вирок, це не дозволить їй взяти участь у наступних парламентських і президентських виборах 2012 і 2015 років, відповідно.
Таким чином, «Свобода», як й інші партії, що отримують фінансування від близьких до влади олігархів, є прикладом українського феномену «контрольованої опозиції». «Свобода» вже почала співпрацювати з Партією регіонів у львівській міській раді, де вони разом скасували привілей місцевого приватного Католицького університету бути звільненим від сплати податків.
Деякі українські експерти вже висловили припущення, що кінцевою метою стратегії «керованого хаосу» є створення всіх умов для того, щоб на наступних президентських виборах у другий тур разом із нинішнім главою держави Віктором Януковичем пройшов лідер «Свободи» Олег Тягнибок. У такому разі Тягнибок зіграє ту ж роль, що й свого часу лідер КПУ Петро Симоненко, який змагався з Леонідом Кучмою у другому турі президентських виборів 1999 року. Відповідно, у 2015 році українці проголосують проти Тягнибока, як зробили це в 1999 році з Симоненком, і таким чином забезпечать другий президентський термін Януковичу попри його низьку популярність.
Тому успішність стратегії «керованого хаосу» залежить від усунення неконтрольованої опозиції на заході України: чи то націоналістичного «Тризубу», чи то партії «Батьківщина» і Юлії Тимошенко.
Разом з тим, арешти і затримання п’ятнадцятьох членів «Тризубу» відбувалися з порушенням законодавства. «Якщо влада зараз діє такими бандитськими методами з нами, то завтра вони можуть прийти до кожного», – попередила Олеся Применко, заступниця голови «Жіночої січі» – організації, що входить до складу «Тризуба». Тому дивує, що західні правозахисні та міжнародні організації проігнорували цю ситуацію з українськими політичними в’язнями, які всього лиш обезголовили пам’ятник тирану Сталіну.
З квартир членів «Тризубу» та прихильних до них журналістів було незаконно конфісковано ноутбуки, мобільні телефони, камери та диктофони. Ув’язнені члени «Тризубу» скаржилися на неможливість зв’язатися з адвокатами, декому з яких погрожували за захист своїх клієнтів, вилучення мобільних телефонів, відмову давати їжу, воду, засоби гігієни та одяг.
Більше того, арештованих активістів нібито також піддавали методам допиту, які можна описати як «тортури» – таким як психологічні погрози, приниження та скручування рук за спиною. Підозрюваним не повідомляли, за що їх арештували, не дозволяли телефонувати членам родини, а звинувачення не вносили в протокол.
Якби в Німеччині звели пам’ятник Адольфові Гітлеру, той, хто обезголовив би його, став би національним героєм. В Україні, де закон 2006 року класифікує голодомор 1932-1933 років, організований Сталіним, як «геноцид», звинувачення в «хуліганстві» за обезголовлення його монумента було перекваліфіковано в «тероризм». Це було здійснено завдяки застосуванню добре спланованої стратегії «керованого хаосу», яка покликана зберегти нинішню команду при владі на невизначений термін.