Ще восени він чекав у Лук'янівському СІЗО вироку. Судовий процес наближався до завершення. Покарання – мінімум 10 років ув'язненя; імовірніше – довічне. Але в останній момент все змінилося. Суддя Апеляційного суду Києва Ірина Григор'єва прямо в залі засідань відпустила Демішкана на волю. У правоохоронців – безсилий гнів. У родичів вбитого – паралізуючий страх.
Колишній керівник МВС Юрій Луценко – в одному з інтерв'ю – зазначив наступне: "Близькість до влади дає індульгенцію за будь-який злочин. 57 трупів у Донецьку є - а винного немає! Труп бізнесмена із ознаками катування і батареєю на спині підняли із дна озера, а син нардепа від Партії регіонів, який дав явку із повинною у скоєнні цього злочину - на волі".
Справа Демішкана-сина аж надто резонансна. Вочевидь, вона мала б стати для нової влади іспитом. Іспитом на правосудність і справедливість для всіх – без огляду на посади, статус та прізвища. Однак, скидається, справу просто «замнуть», перетворивши на «висяк». Далі – самі факти.
Ціна життя
Сергій Демішкан познайомився із Василем Кривозубом, майбутньою жертвою, в кінці 2002-го року. Кривозуб тоді володів процвітаючою авіакомпанією "Крунк": літаки, гелікоптери, вантажні повітряні перевезення міждержавного рівня. В січні 2005-го їх знайомство перетворилося у спільну комерційну діяльність. Демішкан брав приналежні Кривозубу літаки в довгострокову оренду (лізинг), та передавав своїм партнерам для перевезення вантажів. Простіше кажучи, здавав у суборенду. Заробляв – на різниці.
Демішкан
Після десяти місяців співпраці підприємство Сергія Демішкана "Litegrand Oil LLC Ltd", зареєстроване в Угорщині, припинило сплату платежів за переданий йому АН-26; сам Демішкан, відповідно до матеріалів справи, обірвав усі контакти з підприємством "Крунк" та Василем Кривозубом. У відповідь авіакомпанія в односторонньому порядку розірвала договір лізингу, і взяла на себе зобов'язання повернути підприємству "Litegrand Oil LLC Ltd" грошовий задаток в сумі $46 тисяч, котрий був сплачений на початку. Таким чином у Василя Кривозуба виник перед Демішканом борг. Останній, при цьому, повинен був повернути Кривозубу орендований літак.
- Я думаю, саме в той момент у Демішкана і виникла ідея залишити АН-26 собі, - припустив представник родини Кривозубів у суді Андрій Мамалига. - Виникла ситуація, в якій Демішкан зрозумів: якщо із Кривозубом щось станеться, це дозволить йому користуватися літаком і далі.
Сергій Демішкан здавав літак Василя Кривозуба в оренду за тарифом $320\година. Гарантований щомісячний оплатний наліт на той час налічував 50 годин, то ж під кінець кожного місяця Демішкан отримував від майна, яке по суті йому не належало, близько $16 тис. Ось цифра, яка, судячи з усього, і зумовила трагічний розвиток подій.
Малюнок вбивства
Згідно матеріалів кримінальної справи №07-6953, 15 вересня 2007-го року Сергій Демішкан привіз до заміського будинку в Баришівському районі Київської області свого кума Сергія Левченка і уродженця міста Стаханів Олександра Курдіна. За версією слідства, саме в той день і саме в тому місці був розроблений план викрадення і знищення Василя Кривозуба.
- Демішкан був ідеологом і натхненником злочину. Левченко, як колишній працівник міліції – організатором, а Курдін – просто груба фізична сила. За участь у злочині першому пообіціли кілька тисяч доларів, а другому -- працевлаштування в Києві, -- зазначив Андрій Мамалига.
Кривозуба викрали 19 листопада 2007-го. Левченко та Кудрін просто затягли його у салон автомобіля.
Сергія Демішкана сповістили про успішне викрадення. Він сказав, що чекає в обумовленій точці лісопаркової зони між затоками Дніпра “Собаче Гирло” та “Верблюд”. Там усі перебралися в автомобіль Демішкана, а ВАЗ-21013, на якому Курдін з Левченком викрали Кривозуба, залишився в лісосмузі з відчиненими дверима і ключем в замку запалення. Згодом співучасники пояснили: в такий спосіб вони розраховували спровокувати викраденння авто.
Кривозуба доставили до заміського будиночку в Баришівці. Там жертву обшукали, вилучили барсетку з документами та мобільним телефоном і прикули до ліжка наручниками. Погрожуючи фізичною розправою, змусили зателефонувати доньці Еліні та повідомити, що через термінові справи у найближчі дні він вдома не ночуватиме. Демішкан почав із Кривозубом переговори. Предмет торгу - літак, здатний щомісяця приносити понад $15 тисяч прибутку.
Відомо, що син політика вже тоді мав при собі проект угоди купівлі-продажу. Пізніше цей документ був вилучений під час обшуку і приєднаний до справи як доказ. Зрозуміло, що мова фактично йшла не про продаж, а про дарування. Як свідчать Левченко з Курдіним, у певний момент Кривозуб вже погодився поставити свій підпис і розпрощатися з літаком, але в останню мить чомусь знову вперся. Демішкан наказав своїм "помічникам" лишатися в Баришівці та утримувати жертву, а сам з метою забезпечення алібі повернувся додому в Київ. Це було 20 листопада 2007 року…
Близько 3-ї ночі, дочекавшись, поки Курдін засне, Василь Кривозуб дістав з-під паска штанів другий мобільний телефон, який за сприятливим збігом не вдалося виявити Левченку. Він надіслав своїй доньці та знайомому працівнику СБУ смс: "Меня выкрали. Барышевка"
- У мене досі перед очима те повідомлення вночі. І неймовірний жах, який я відчула, -- згадує Еліна Зайченко.
Вранці наступного дня, шукаючи батька, Еліна зателефонувала Демішкану і запитала, чи відомо йому щось. При цьому вона розказала про смс-повідомлення. Можливо, то і була мить, що визначила долю Василя Кривозуба.
Демішкан блискавично зв'язався з Левченком, наказав знову обшукати Кривозуба і терміново готуватися до переїзду в інше місце. Забувши про будь-які заходи безпеки та конспірації, примчав у Баришівку на власному " авто. З будинку забрали всі речі та прибрали сліди перебування. Левченко і Курдін всадили Кривозуба на заднє сидіння. Відповідно до матеріалів справи, Демішкан попрямував через Київ до одного з численних дренажних каналів Дніпра, розташованого біля села Ровжі Вишгородського району. В багажнику автомобіля вже лежали мотузка, моток будівельного скотчу і важка чавунна батарея.
Подальші події викладені в обвинувальному висновку протокольною юридичною мовою, але за сухими бездушними формулюваннями в подробицях постає все, що відчув Василь Кривозуб перед смертю.
"Приблизно о 22 годині 00 хвилин, Демішкан С.В. та Курдін О.В. витягли з багажника автомобіля радіаторну чавунну батарею. Курдін за вказівкою Демішкана витягнув Кривозуба В.І. та поклав його на землю, біля батареї. Левченко С.Г. подав Курдіну завчасно підготовані Демішканом моток клейкої стрічки типу “скотч” і мотузку, якими Курдін та Демішкан зв’язали Кривозубу руки, ноги, та прив’язали спиною до батареї".
Василь Кривозуб у цей час був при ясному розумі та прекрасно усвідомлював усе, що з ним відбувається...
"Демішкан, діючи умисно, для більш щільного зв’язування натиснув ногою на грудну клітину Кривозуба, чим спричинив йому перелом правих 4 та 5 ребер, та чим заподіяв йому фізичних страждань. Щоб Кривозуб В.І., перебуваючи у воді, якимось чином не зміг звільнити руки від клейкої стрічки, його руки Демішкан та Курдін завели за спину й таким чином зв’язали.
Розуміючи, що потерпілий Кривозуб усвідомлює, що готується його вбивство, Левченко та Курдін приблизно о 22 годині 30 хвилин силоміць стали заливати в його горло горілку. Оскільки Кривозуб намагався чинити цьому опір, Левченко та Курдін стали періодично стискати пальцями шию потерпілого, щоб той ковтав. При цьому Левченко та Курдін спричинили Кривозубу перелом верхнього правого рогу щитовидного хряща".
- Курдін і Левченко на слідстві заявили, що Демішкан був «в удар»і. Він смакував тим, що він став власником життя Кривозуба, -- каже Андрій Мамалига, представник потерпілої сторони. - Перед тим, як скинути Кривозуба з моста, Демішкан усміхнувся і сказав: переказуй вітання Кусто.
Донька Кривозуба Еліна Зайченко в цей час марно переконувала правоохоронні органи сприйняти її заяву про викрадення серйозно: "Ніколи не забуду, як в райвідділі міліції один хлопчик на всі мої аргументи, що ситуація серйозна, відповів: Та не переживайте -- погуляє і повернеться".
І справа не в тому, що йшлося про сина відомого політика. Органам дізнання і досудового слідства взагалі властивий певний скепсис щодо звернень.
Реально МВС почало працювати у справі лише тоді, коли Зайченко приїхала на Багговутівську до Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю, вчепилася за картуз першого офіцера, котрий зустрівся, і оголосила, що нікуди не піде, поки не почнуть шукати її батька.
За дуже короткий термін були затримані всі троє: Левченко і Курдін -- на Сході, Демішкан -- в АР Крим.
Всі троє дали щиросердне зізнання одразу. Щоправда, необхідно зазначити, що розглядати явку з повинною як значущий доказ вже давно не дозволяє репутація самої міліції, котра й досі користується сумнівними методами дізнання. Тому в ситуації з Василем Кривозубом важливо було інше: де шукати тіло? Знати це, за здоровою логікою, міг або сам потерпілий, або вбивці. Розказати, зрозуміло, тільки останні. З цієї причини наступний документ має для справи особливе значення.
Це - намальована рукою Сергія Демішкана схема розташування тіла Василя Кривозуба. Саме за її допомогою водолази змогли віднайти труп.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть Василя Кривозуба настала внаслідок механічної асфіксії в результаті утоплення у воді.
- Демішкан визнав свою вину повністю. І якби він не вказав, де труп, Кривозуб досі би вважався безвісти зниклим, адже в Київській області тисячі водоймищ. Раніше літа його ніхто би не знайшов. – стверджує Андрій Мамалига.
Криміналістика називає це демонстрацією так званої "злочинної обізнаності" -- факту, що особа володіє інформацією, яка могла бути одержана лише шляхом і лише під час вчинення злочину.
За рішенням суду співучасників взяли під варту і помістили в Лук'янівський СІЗО. Курдін та Левченко потрапили в загальну камеру. Сергій Демішкан -- в медичну частину. В слідчому ізоляторі це своєрідний "presidential suite". Там, свого часу, утримувалися Юлія Тимошенко, однопартієць Демішкана-старшого Борис Колєсніков, і екс-міністр транспорту та зв'язку Микола Рудьковський..
Через шість місяців після смерті Кривозуба досудове слідство було оголошене завершеним. Обвинувальний висновок відносно Сергія Демішкана і двох його поплічників особистим підписом затвердив тоді ще заступник Генерального прокурора Віктор Пшонка. Цей факт містить особливий зміст, адже син Віктора Павловича є депутатом Верховної ради від Партії регіонів, так само як і батько обвинуваченого.
Справа потрапила до Апеляційного суду Києва, до колегії суддів під головуванням Ірини Григор'євої. Ця жінка, чий батько був впливовим судмедекспертом, вдягла мантію понад 15 років тому. В 94-му вона виносила обвинувальний вирок за привласнення і розтрату державного майна нинішньому народному депутату Олегу Ляшко, тоді ще просто юному коханцю одного з силових міністрів. В 2004-му Ірина Григор'єва розглядала справу про вбивство Георгія Гонгадзе. З її руки підлеглі генерала Пукача -- Костенко і Попович, отримали по 12, а Протасов – 13 років. В 2008-му їй прийшов час вирішити долю Демішкана.
Майже два роки все йшло "штатно". Досліджувалися матеріали, допитувалися свідки, вивчались докази. Демішкан, Курдін та Левченко доставлялися в залу засідань у супроводі конвою. Давати нові покази обвинувачені відмовилися, тому суд працював із тим, що співучасники розказали раніше. Після року слухань судовий процес впритул наблизився до заключної стадії. Але в той же час країна впритул наблизилася до виборів Президента, на яких зрештою переміг Віктор Янукович…
- В якийсь момент суд призначив повторну судово-медичну експертизу. – згадує "перші дзвіночки" неймовірного повороту справи Андрій Мамалига. - За її результатами Василь Кривозуб помер, знову ж таки, від удушення. Але точно визначити причину удушення експерт не зміг. Тобто, він прибрав згадку про утоплення.
Це дало фігурантам справи сформулювати абсолютно іншу версію подій.
- Вони як один почали говорити, що в дренажний канал скидалося вже мертве тіло. А всю вину за вбивство на себе взяв наймолодший з обвинувачених – Олександр Курдін. Він сказав, що нібито задушив його власними руками, з необережності. – розповів представник Кривозубів. – Таким чином, Демішкан, фактично, стає невинним.
У зв'язку з новими обставинами Генеральна прокуратура подала клопотання про направлення справи на додаткове слідство. Рекомендуємо вчитатися в формулювання. Державне обвинувачення нечасто стає на бік підсудних так неприкрито.
29 вересня, після майже двох років слухань і буквально за місяць до винесення вироку, суддя Ірина Григор'єва вирішила клопотання задовольнити і відправити справу назад до органу слідства, аби почати розслідування знову. При цьому, посилаючись на стан здоров'я Сергія Демішкана, вона прямо в залі судового засідання ухвалила рішення про зміну запобіжного заходу і звільнила його з-під варти.
Сльози та оплески
Безпрецедентне рішення було винесено публічно, але нікого зі сторонніх осіб на тому засіданні не було. Більше того, суддя зробила все, аби приховати його мотивувальну частину і не допустити оскарження.
- Термін підготовки і подання скарги на судові рішення обмежений законом. Щоб сформулювати скаргу, треба детально вивчити мотиваційну частину документу: з яких причин і на яких саме підставах суд зайняв саме таку позицію, -- пояснює представник Кривозубів Андрій Мамалига. – Суддя Григор'єва дала вказівку нікому не видавати матеріали під приводом того, що справа "ще не підшита".
Таким чином, родичів Василя Кривозуба, в яких могло виникнути об'єктивне бажання оскаржити зупинення судового процесу і звільнення Демішкана на волю, шляхом зловживання бюрократичними вказівками такого права, фактично, позбавили.
Адвокат Демішкана Денис Бадзюк, між тим, впевнено стверджує, що суд на всіх етапах діяв законно: "Під час розслідування цієї справи Головним слідчим управлінням були допущені істотні недоліки, завдяки яким встановити істину в ході судового слідства виявилось абсолютно неможливо. Під час суду були встановлені нові обставини, які досудове слідство зобов'язано було виявити і врахувати, але не виявило і не врахувало. Наприклад, слідчий зазначає, що потерпілого втопили. Проте судово-медичні експерти, які проводили комплексну експертизу, такий висновок не підтверджують".
Автор пропонував бесіду самому обвинуваченому, однак той усі пропозиції, що йому переказувалися – і через дружину, і через адвоката – проігнорував.
Суддя Ірина Григор'єва після ухвалення рішення сховалася за дарованою законом недоторканністю – до неї не могли потрапити ані відвідувачі, ані сторони процесу. Автор зустрів "її честь" на зачиненому від сторонніх поверсі Апеляційного суду – сюди мають доступ лише судді та їх помічники.
- Ірино, ви нещодавно змінили долю Демішкана. Дозвольте запитати дещо. Якщо людині пред'явлене обвинувачення за частиною другої статті 115-ї – "умисне вбивство з обтяжуючими обставинами", чи має вона право бути на волі?
- Тут треба ставити питання, за яких підстав: якщо це пов'язано з метою змусити особу виконувати процесуальні обов'язки, чи виходячи з тяжкості пред'явленого обвинувачення? Якщо це європейські стандарти чи наші? А якщо не виникне питання за доведеністю вбивства. Куди цій треба людині йти? Як відшкодовувати їй за рахунок держави?
- Вся країна знає, що там точно є вбивство і там точно є труп. Ще раз запитуємо, наскільки обґрунтовано відпускати людину з таким звинуваченням на вулицю?
- Що значить обґрунтовано чи необґрунтовано? В даному випадку постає питання змагальності сторін. В кожній справі є декілька фігурантів.
- В кримінальній справі є щиросердне зізнання Сергія Демішкана.
- Ми не можемо казати про зізнання чи не зізнання. Ми можемо казати: чи можна вирішити справу по суті? Суд прийняв рішення у нарадчій кімнаті. Всі вимоги, які має виконати суд при прийнятті рішення, були виконані.
Замiсть епiлогу
1.Донька Василя Кривозуба Еліна сьогодні категорично відмовляється спілкуватися з журналістами. Її долає обґрунтований страх за рідних та своє власне життя.
2.Олександр Курдін та Сергій Левченко лишаються в СІЗО як обвинувачені у вбивстві.
3.Місцезнаходження Сергія Демішкана – невідоме.
4.Батько Сергія Демішкана Володимир Демішкан продовжує бути народним депутатом України та незаконно суміщати мандат з посадою Голови корпорації "Укравтодор". Його роль у звільненні сина не встановлена і вже ніким не зможе бути доведена.
5.Ірина Григор'єва пішла з Апеляційного суду Києва на підвищення. Рішенням Верховної ради України вона безстроково призначена суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних справ, головою якого є Леонід Фесенко, колишній народний депутат від Партії Регіонів. Це – найвища посада в системі кримінального судочинства.