Завдяки чому росте економіка
За словами міністра Олексія Соболева, у 2025 році сильно зріс оборонний сектор. І у 2026 році це зростання тільки посилиться, упевнений він. Разом з оборонним зростання показав і промисловий сектор — минулого року, за твердженням Соболева, він дав найбільше податкових надходжень.
Другий фактор — відбудова. Державні і місцеві капітальні видатки, які йшли на відбудову того, що зруйнувала Росія, а також на нові проєкти на кшталт Миколаївського водогону, також стимулювали зростання внутрішнього валового продукту.
Третє — споживчий попит. «Ми бачимо зростання кінцевих витрат домогосподарств — вони отримують більше грошей через зростання зарплат. Минулого року зарплати над інфляцією виросли ще на 7–10 %. Сама інфляція уповільнилась десь до 8 %. Цього року теж буде у проміжку 8–9 %», — відзначив міністр.
Крім того, після двох років поганих врожаїв наступний вселяє надії. Що також додасть зростанню ВВП.
І все це, підкреслює Соболев, відбувається на тлі уповільнення російської економіки. Яка, за свідченнями незалежних аналітичних центрів, уже у 26 році може піти в мінус.
На що скаржиться великий бізнес
За даними опитування Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, трійку проблем українського бізнесу зараз складають брак робочої сили, небезпека та перебої з електрикою і водопостачанням. Чи може держава допомогти з цим? І як ці проблеми розвʼязують бізнесмени.
Електропостачання
«Чи є проблеми з електропостачанням? Звісно, є, — зауважив виконавчий директор компанії ОККО Василь Даниляк. — Наскільки держава може допомогти? Та не дуже. Короткостроково це лікується імпортом і розумним обмеженням, довгостроково — децентралізацією генеруючих і маневрувальних потужностей. Але зараз усі просто мають пережити цей період». Власне, його компанія нестачу енергетичних потужностей перекриває імпортом.
Натомість EFI Group Ігоря Ліскі планує зробити свої підприємства повністю енергонезалежними, бо кожне відключення обертається болючими фінансовими втратами.
«Це комбінована історія з газопоршневою генерацією, сонцем, батареями і ще купою всього», — зазначив Ігор Ліскі.
Брак робочої сили
На ринку праці справді зберігаються негативні тенденції, бракує передовсім чоловіків призовного віку і робочих спеціальностей, погоджується з тенденцією головний виконавчий директор компанії ОККО.
«Якщо ти не підприємство критичної інфраструктури і не маєш змоги в достатній мірі забронювати персонал, забезпечити собі стабільність не зможеш», — нагадав Василь Даниляк.
Та підкреслює: його компанію ця проблема зачепила не сильно, бо ОКОО почала залучати до роботи жінок ще до початку повномасштабної війни. І продовжує цю політику.
«Але проблема з браком робочої сили існує, і в короткостроковому періоді ця проблема слабо лікується. Тут треба адаптувати законодавство, дозволяти завозити працівників з-за кордону, спрощувати механізми працевлаштування і перебування їх на території України, оподаткування тощо, — вважає Василь Даниляк. — Чи може держава швидко розвʼязати це питання регуляторно? Може. Просто треба сісти і вирішити».
Пряма комунікація урядовців з Федерацією роботодавців, яка фактично є рупором цих проблем, мала б швидко їх подолати, упевнений Даниляк.
Бронювання
Попри певні зауваження, минулого року система бронювання запрацювала набагато краще, вважає бізнесмен Ігор Ліскі. Відчутно, що зникла корупційна складова.
За словами, міністра економіки, довкілля та сільського господарства Олексія Соболева, водночас протягом року зросла кількість заброньованих. З одного боку, це дає позитивний поштовх економіці: люди, яких бронюють, виходять із сірих ринків, ідуть в офіційну зайнятість; зросла середня зарплата (як вимога для бронювання), що вивільнило десятки мільярдів гривень; збільшилися відповідно податкові надходження.
Та з іншого боку, підкреслює міністр — потрібно тримати баланс, тому що бронювання має прямий вплив на армію та мобілізацію.
На думку Ігоря Ліскі, державі час прийти до рішення, коли заброньовані люди все одно мусили б проходити якийсь військовий вишкіл протягом тижня-двох, аби не випадати із системи безпеки зовсім, як це відбувається зараз. І щоб це було теж умовою бронювання.
Невизначеність
Очільник EFI Group Ігор Ліскі окремою перепоною для ведення бізнесу під час війни вважає невизначеність.
«Коли розмовляєш з колегами, вони планують стратегії, бюджети на три-чотири роки. А для нас, коли ми маємо складні виробничі системи, щось спланувати стає справжнім викликом. Бо ти банально не знаєш, чи буде завтра електрика. Чи її просто обмежать, чи аварійно вимкнуть, — відзначає бізнесмен. — З огляду на ситуацію ми цю невизначеність сприймаємо як даність і вже на ній вибудовуємо всі системи. Тобто керування заводами, підприємствами, фінансовими потоками, бюджетуванням по суті має бути дуже гнучким, адаптивним. Сподіваюсь, це буде нашою перевагою в цьому швидкому невизначеному світі, і українські директори, СЕО й урядовці читатимуть лекції за кордоном, як у цій невизначеності керувати великими системами».
Попри невизначеність, у нас зростання економіки 2,2 %, нагадав Олексій Соболев. Ми розповідаємо у Давосі про масштаби і критичність пошкоджень, і тут же запускаємо два фонди на сотні мільйонів доларів інвестицій.
«Перші внески у «вітер» робили прямо там. За минулий рік про відкриття заявили шість нових фондів венчурного капіталу та прямих інвестицій. За цей рік ми очікуємо ще декілька. Ми відкрили сайт американсько-українського фонду, і менш ніж за місяць подалось уже 50 проєктів. Тобто Україна робить усе й одразу: і криза, і відбудова, і стійкість, і розвиток, і додаткові інвестиції.
Люди в Європі не можуть зрозуміти, як у такій невизначеності можна працювати, а ми працюємо. І міністерство мріє, щоб люди за кордон не з лекціями про незламність їздили, а продавати свій досвід з побудови диверсифікованої генерації: як зробити перехід у зелену енергетику й убезпечитися від агресії сусіда. Це теж буде додана вартість українського бізнесу», — вважає міністр.
Як із запитами бізнесу працює уряд
Через цифрову систему «Пульс» уряд збирає скарги підприємців з усіх регіонів, ШІ агрегує їх у конкретні задачі, і далі ці проблеми розвʼязують у партнерстві з різними міністерствами, розповів Олексій Соболев.
«Часто це цифровізація дозволів, кілька сотень дозволів уже скасували. Іноді це точкові проблеми бізнесу, надання податкових розʼяснень. Загалом надійшло 400 проблем, 50 уже вирішені. З основних запитів щодо регуляторки — податкове адміністрування, а також дозволи, ліцензії і, звісно, бронювання», — окреслив спектр звернень міністр.
Є, за його словами, й скарги на інспекційні перевірки. І додає: до другого читання вже готовий закон про переведення перевірок на ризик-орієнтований підхід. «Щоб перевірки приходили до тих компаній, у яких за реєстрами видно, що щось негаразд. А якщо все в порядку, ще й страхування цивільної відповідальності є, ви перевірок не бачили б ніколи», — зазначив Соболев.
Постійно Кабмін працює й над спрощенням ввезенно енергетичного обладнання, остання дерегуляція стосувалася літій-іонних батарей.
Що держава робить, аби пом'якшити наслідки обстрілів для бізнесу
Міністр економіки Олексій Соболев стверджує, що держава дерегулювала усе, що могла. Зокрема, уряд допомагає з підключенням когенераційних установок — спростив видачу ліцензій, дозволів на користування землею тощо. Завдання уряду, зазначає він, щоб підключення ввезених когенераційних установок займало не більш ніж кілька тижнів. Тому робота над цим триває.
У програмі «5–7–9» відкрили пільгове безвідсоткове кредитування для ФОПів і середнього бізнесу на закупівлю генераторів і необхідного обладнання, розповів урядовець. Цю програму розширили також на когенераційні установки, генератори, трансформатори. І на запит бізнесу збільшили кредитний ліміт зі 150 млн гривень до 250 млн.
Крім того, держава видає гранти від 7 500 до 15 000 грн на закупівлю енергообладнання.
«Окремо з європейськими партнерами, та й з усім світом через Енергетичний фонд, у який зібрали вже 1,6 млрд доларів і який адмініструє енергоспівтовариство, також ввозимо енергетичне обладнання.
З європейських грошей вони дають гарантії, іноді гранти для того, щоб знизити ставки для великих енергетичних проєктів. Наприклад, через ЄБРР, IFC, інші подібні міжнародні фінансові організації. Ми бачимо в них велику кількість проєктів у «вітрі». Там буде окремий механізм зниження ризиків.
Бізнес скаржився, що ціни на енергетику можуть бути непередбачуваними, держава мала б компенсувати мінімальні. У держави немає грошей, але зараз з ЄБРР ми піднімаємо фонд міжнародних грантових коштів, який компенсуватиме, страхуватиме оцю вартість, тому буде більше сонячних проєктів і вітру в Україні», — деталізував міністр.
Що зі страхуванням воєнних ризиків
З 1 січня, відколи механізм прямої компенсації збитків запрацював, уже є три погоджені заявки, розповів Олексій Соболев. Дві з них — з Харківської та Запорізької областей. Уже наступного місяця підприємці зможуть отримати гроші.
«Що це таке? Це страхування воєнних ризиків від українських страхових компаній, де держава знижує ставку страхування до 1 %. А для компаній у прифронтових регіонах, де немає покриття від страхових компаній, держава компенсує втрати бізнесу до 10 млн грн за поліс», — зазначив урядовець.
Окремо, за словами Соболева, уряд готує програму для пошкоджених бізнесів, щоб спростити механізми верифікації, оцінки зруйнованого майна, розмінування тощо.
«І окремо через "5–7–9" будемо давати кредити чи гарантії під кредит на відновлення. Тобто в компанії зруйнували якісь основні засоби, потрібно купити обладнання. Держава дасть гарантію, що компанія купить, бо банку треба застава, якої іноді немає.
Ми бачимо, що в бізнесу, який пошкодили, є клієнти. Йому треба допомогти із закупівлею обладнання, і він відразу починає експортувати, продавати, як раніше. Але без втручання держави банкам складно. Це запрацює цього року», — розповів міністр.
Програма працюватиме для всіх бізнесів, що постраждали з початку повномасштабного вторгнення, з акцентом на прифронтові території, але буде доступною для всіх.
На думку голови наглядової ради EFI Group Ігор Ліскі, страхування треба було б надавати новим підприємствам і з іноземним капіталом через роботу з інвестнянями.
«Оцей обмежений ресурс страхування треба спрямувати так, щоб ми змогли конкурувати з іншими країнами світу за новий капітал, щоб могли будувати нові підприємства.
Будьмо чесними і максимально прагматичними: ми з Василем, як і інші підприємці Україні, так і будемо виживати, нікуди свої підприємства ми не потягнемо. А нові дивляться цинічно: навіщо йти в Україну, якщо завтра прилетить ракета, хоч і ринок є, і потенціал. І отаке страхування буде ефективною точковою інвестицією держави. Бо страхувати всіх підряд просто неможливо», — виклав свою позицію бізнесмен.
Урядові ініціативи не дотягуються до великого бізнесу. Він хоче повноцінного банківського кредитування
Проблема в тому, акцентує виконавчий директор компанії ОККО Василь Даниляк, що всі урядові програми і цифри не стосуються великого бізнесу.
«Жодні "5–7–9", коли руйнування на нафтобазі, згоріли 5000 чи 7000 тонн палива чи поцілило в якусь установку, не врятують. Воно не покриє збитків. Ці програми не працюють.
Як і програми страхування воєнних ризиків — страховики просто не мають таких коштів. Їхні капітали не дозволяють покривати великі ризики. Відшкодування воєнних ризиків обмежили, якщо не помиляюсь 20 млн гривень (2,5 млн доларів, зазначив міністр економіки. — Ред.), тож це стосується скоріше малих і середніх об'єктів. Чи розвʼязує воно бодай мізерне питання великого бізнесу? Ні. Тут потрібно шукати інші механізми», — зазначив Василь Даниляк.
Не можуть кредитувати великих гравців і комерційні банки — через стелю кредитних лімітів, бідкається виконавчий директор ОККО.
«Великі підприємства, вони ж не учора зʼявилися, вони працювали з банками, постачальниками, споживачами. І коли форс-мажорна ситуація, потрібне додаткове фінансування або, навпаки, слід швидко мультиплікувати якусь корисну історію і зробити добре і для себе, і для держави. Але, на жаль, через регуляторку банки — малі, великі — не можуть прокредитувати це підприємство, тому що вони вперлися у свої ліміти на капітал, хоча гроші мають», — пояснює проблему Даниляк.
«Парадокс полягає в тому, що банки гроші мають, ліквідність мають, навіть надліквідність, але не можуть тобі її видати через регуляторні обмеження Національного банку.
Ми навіть на зустрічі з банкірам завжди порушуємо це питання: просимо тиснути через уряд, через просвітницьку роботу з Національним банком. Нехай уряд дасть якусь гарантію у випадках, коли банк перевищує свій можливий ліміт на позичальника, а клієнт дає заставу, має шикарний проєкт і зробить добре і державі, і банку, і компанії.
Бо через такі ідіотські механізми банки дають задню і починають позичати ці гроші уряду замість того, щоб мультиплікувати їх в нормальний спосіб — через кредитну систему — в економіку для створення робочих місць», — зазначив Василь Даниляк.
Підтримав Даниляка і Ігор Ліскі. На його думку, в банків має бути більше підприємницького підходу, їхня політика наразі законсервативна.
«Зараз усі банки з хорошою ліквідністю. Треба дати їм більше можливостей кредитувати реальний бізнес. І хороші банкіри з хорошими підприємцями зроблять набагато більше доданої вартості на цих грошах, ніж вони купують ОВДП», — відзначив Ліскі.
До думки бізнесменів доєднався й міністр. Він зазначив, що вже мав зустріч у НБУ, аби банки припинили купувати депозитні сертифікати і почали ризикувати кредитувати український бізнес.
«Бізнес уже довів, що може працювати у війну. Що вам ще потрібно? Ми дивилися по прифронтових територіях, де банкам страшно кредитувати. Там відсоток неповернення — менше ніж 2 %. Тобто люди, які отримали кредит на прифронтових, ніколи не кинуть банк, тому що він їм допоміг у скрутній ситуації, і це вже не просто бізнес, це щось персональне», — каже Олексій Соболев.
«Ми не бачимо іншого шляху, як компенсація кредитного ризику державою. Такий механізм існує в "5–7–9", але ця програма лише для малого і середнього бізнесу. Ці кошти навіть не треба використовувати, але вони мають бути забюджетовані. Можливо, на якусь частину будуть європейські гарантії.
Зараз ми намагаємось порахувати потребу. Створюється Національна установа розвитку — відповідний закон ухвалили минулого року. Це установа другого рівня, квазібанк, який надаватиме банкам оце додаткове гарантування. Але треба зрозуміти, скільки нам потрібно ресурсу. Частину візьмемо в бюджеті, над частиною працюватимемо з партнерами», — розповів міністр економіки.
За його словами, у парламент подали також законопроєкт про компенсацію капексу за податки — тобто частину капітальних інвестицій будуть компенсувати податками.
«Ми дискутуємо з МВФ, що це чудова ідея. Нам здається, це те, що потрібно бізнесу, щоб більше інвестувати, і це призведе до додаткового зростання.
Так само гарно працюють індустріальні парки. Є прямо великі проєкти на сотні мільйонів доларів, де зібрано багато середніх бізнесів, які будують спільну інфраструктуру, підключення якої компенсує держава», — говорить Соболев.
«Тобто ми підбираємося до середньо-великого бізнесу, але поки що не до великого», — констатував міністр.
Точки зростання економіки тут і зараз
Що ще, крім оборонки і відбудови, може стати точками зростання української економіки?
Олексій Соболев стверджує: усе, куди інвестує український бізнес. Передовсім енергетика, зокрема зелена.
Василь Даниляк також нагадав про проєкти енергоефективності на кшталт ескодоговорів, що передбачають інвестиції в енергоефективні проєкти модернізації старих будівель (оновлення системи опалення, освітлення, утеплення будівель та ін.). На його думку, це точка зростання для держави на десятки мільярдів доларів.
В оборонному секторі, додав Соболев, зʼявилися стартапи, які продають на сотні й на мільйони доларів товарів військових, озброєння і подвійного призначення. «Тобто це технології, які можна використовувати і в цивільному житті. І зараз відбувається бум інвестицій у ці стартапи. І коли відкриється експорт, по всьому світу буде багато української продукції», — упевнений міністр.
Знову ж таки, зростатиме все, на його думку, повʼязане з відбудовою — будівництво інфраструктури і житлове.
В аграрній сфері зростатиме переробка — бізнес, стверджує міністр, уже до цього готовий.
«Ну і ми бачимо великий попит на все, що стосується AI: дата-центри, енергетика, інфраструктура для AI. Україна може забезпечувати обчислювальними спроможностями Європу відносно легко. Тому тут точно будуть великі інвестиції», — резюмував Олексій Соболев.