Доброго дня, шановні народні депутати!
Нарешті, після десяти місяців очікування, я маю можливість доповісти Верховній Раді про результати моєї трирічної роботи на посаді Голови Національного банку України.
Від самого початку я наголошувала, що прийшла до Національного банку для проведення реформ. Тому, коли всі реформи, яких негайно потребувала українська економіка та банківський сектор, були зроблені, я вважала свою місію повністю виконаною. У квітні минулого року я подала Президентові офіційну заяву про відставку за власним бажанням і з 11 травня вже не працюю в Національному банку.
Що зроблено?
- По-перше, забезпечено макрофінансову стабільність. Країна перейшла на гнучкий валютний курс та започаткувала нову монетарну політику інфляційного таргетування. А успішна співпраця з Міжнародним валютним фондом та іншими міжнародними кредиторами дозволила наростити резерви до 18,4 мільярда доларів.
- По-друге, ми очистили банківську систему від неплатоспроможних банків та посилили її стійкість на майбутнє. Банки здорові, прозорі та вже готові відновити кредитування.
- По-третє, ми здійснили повну трансформацію Національного банку – перебудували всі процеси і перетворили його в потужну модерну інституцію.
А отже, я вважаю, що моя місія повністю виконана, тому що реформи зроблені. Звертаю вашу увагу, що вперше в історії нашої держави відставка Голови Національного банку не є політичним рішенням.
Зараз більш детально про підсумки проведених реформ.
Пригадаймо, у яких умовах новій команді Національного банку і мені на її чолі довелося розпочинати реформи. Коли у 2014 році я прийшла до Національного банку, стан економіки та банківської системи був жахливим.
Величезні макроекономічні дисбаланси, відірваний від реальності обмінний курс гривні, суттєве фіскальне домінування, хвора банківська система, практично відсутній банківський нагляд, високий рівень кредитування пов’язаних осіб, непрозора структура власності, неефективні процедури боротьби з відмиванням грошей тощо...
В країні одночасно поєдналися три кризи – макроекономічна, валютна та банківська.
І найстрашніше - наша країна перебувала у стані війни. Разом із частиною території ми втратили майже 20% відсотків нашого ВВП та 30% відсотків валютної виручки. Це був дійсно "руйнівний шторм"!
Нашій економіці пророкували колапс, а країні – розпад. Мої колеги − центробанкіри і провідні фінансисти − говорили, що "місія нездійсненна". Проте, як на мене, жодна криза, навіть така потужна, − це не привід відмовитися від реформ. Команда Національного банку взяла на себе відповідальність провести реформи у складні часи, і сьогодні нам є чим пишатися та про що звітувати перед вами. Усі рішення, які приймав Національний банк, мали на меті стабілізувати фінансову систему, зупинити беззаконня в банківському секторі, закласти основи для її подальшого розвитку, стійкого економічного зростання та підвищення добробуту українців на майбутнє.
Отже, що Національному банку вдалося зробити за три роки моєї каденції?
По-перше, ми відновили макрофінансову стабільність.
Для цього, насaмперед, ми прийняли нелегке, болісне, але давно назріле й неминуче рішення перейти до режиму гнучкого курсоутворення. Бажання політиків задля власних інтересів утримувати курс гривні будь-якою ціною негативно впливало на всі інші макроекономічні показники. І ми нарешті позбулися якоря, що тягнув нас донизу. Зараз помірні курсові коливання вже не сприймаються як "кінець світу" та не провокують паніки. Ви самі можете побачити, що було три роки тому і що є зараз на валютному ринку.
З 2015 року Національний банк отримав новий мандат – забезпечення цінової стабільності в державі. Для його виконання два роки тому ми повністю перезавантажили та розбудували нову дієву монетарну політику – політику таргетування інфляції. Звертаю вашу увагу, що іншої альтернативи для нашої країни сьогодні просто не існує. Світовий досвід свідчить, що обраний нами режим – найбільш ефективний для забезпечення низької та стабільної інфляції в нашій державі. За мого головування Національний банк уперше взяв на себе зобов’язання щодо досягнення інфляційних цілей. І у 2016 році нашу ціль з інфляції у 12% відсотків ми досягли.
Але це – лише початок. Середньострокова ціль Національного банку − 5%. Це – прийнятний рівень інфляції для країн з ринками, що розвиваються. Але хочу наголосити – всім гілкам влади треба невпинно працювати, щоб знизити інфляцію до цього рівня протягом двох наступних років. Вам – в першу чергу.
Більш того, макроекономічна стабілізація дозволила нам перейти до поступової лібералізації валютного регулювання.
Я прийшла до Національного банку з ринку і завжди виступала прибічником ринкових відносин в економіці. Але, на жаль, економічні ризики, насамперед війна на нашій території, не тільки не дозволили нам розпочати лібералізацію раніше, а й змусили Національний банк запроваджувати непопулярні адміністративні обмеження. Ми повинні були зупинити паніку і непродуктивний відтік капіталу через недобросовісні валютні операції. Тоді за допомогою адміністративних обмежень Національний банк стабілізував попит на іноземну валюту, забезпечив її ритмічне надходження на міжбанківський ринок, а також обмежив її необґрунтований відплив з України.
Однак ситуація стабілізувалася, і останні два роки Національний банк обережно знімає ці обмеження таким чином, щоб не порушити водночас хитку фінансову стабільність в державі.
Більш того, Національний банк узяв собі за мету – і досить амбітну – повністю перебудувати архаїчну модель валютного регулювання. Україна готова перейти від правил, за якими працює з 1993 року, до сучасної, побудованої за європейськими принципами, моделі "вільного руху капіталу". За нової моделі все, що не заборонено, буде дозволено, всі правила валютного регулювання будуть консолідовані у єдиному рамковому законі. А вимоги до проведення валютних операцій стануть прозорими, простими і зрозумілими для населення, бізнесу та банків.
Однак вкотре наголошую – це завдання, яке Національний банк не зможе реалізувати без підтримки інших державних інституцій. Для остаточного переходу до ліберальної моделі валютного регулювання місце жорсткого валютного регулювання має зайняти ефективне податкове регулювання. Саме податкове регулювання, побудоване на світових стандартахОрганізаціїекономічного співробітництва та розвитку, а не валютні обмеження, мають запобігати непродуктивному відпливу капіталу через низькоподаткові юрисдикції.
По-друге, я пишаюся, що ми змогли реалізувати масштабну реформу в банківському секторі, яка увійшла у кращі світові практики центробанкінгу. Ми розпочали з масштабної діагностики банківської системи, за результатами якої нарешті дізналися про реальний стан справ. Банківський сектор потребував термінового оздоровлення, і для цього ми спільно з банками з 2015 року розробили програми докапіталізації, обов’язкові для виконання.
Від початку ці програми були досить компромісними: чотири роки відводилося банкам на рекапіталізацію, три роки – на погашення кредитів пов’язаним особам.
У рамках виконання цих програм банки на сьогодні вже збільшили свій капітал на 319 мільярдів гривень. Це – значний крок до їх фінансової стійкості на майбутнє, а відтак – відновлення довіри до банків. Разом із тим, установи, які не дотримувалися своїх програм, були визнані неплатоспроможними і виведені з ринку. Водночас Національний банк розпочав очищення банківської системи від прихованих за численними підставними власниками "схемних" банків, банків-мийок – тих, що не займалися банківським бізнесом.
Як наслідок, ми кардинально змінили "ландшафт" української банківської системи. Із 180 банків на початку 2014 року зараз на ринку працює 82, які поступово відновлюють кредитування для підтримки економіки. І для цього у українських банків є фінансові ресурси для початку повномасштабного відновлення кредитування, це понад 100 мільярдів гривень та 4 мільярди доларів вільної ліквідності. Так що завдяки нашим зусиллям банківська система сьогодні на 100% прозора, і кожен вкладник може перевірити, кому довіряє свої кошти. Банківська система достатньо капіталізована та цілком ліквідна.
Тренд, який безумовно свідчить про вирішення системних проблем минулого, – це погашення заборгованості банків за кредитами рефінансування.
Ви пам’ятаєте, як мені закидали якісь неймовірні обсяги виданого рефінансування. Зараз я вам наведу цифри, які говорять самі за себе. На початок моєї каденції в Національному банку у червні 2014 року заборгованість за рефінансуванням банків становила 111,7 мільярда гривень.
На 10 травня минулого року цей показник у платоспроможних банках становив 15,2 мільярда гривень, з яких 14.4 мільярда гривень припадало на державний Приватбанк та півмільярда – на державний Укргазбанк. Загальна заборгованість неплатоспроможних банків перед Національним банком на той момент становила 45,2 мільярда гривень. Решта – понад 50 млрд грн – вже погашена.
Погляньмо детальніше на ці непогашені 45,2 мільярда гривень. Наша країна повинна знати своїх так званих "героїв" в обличчя, тому наведу вам перелік неплатоспроможних банків − найбільших боржників за кредитами рефінансування та імена їх екс-власників, тому що це дуже відомі в нашій країні олігархи та бізнесмени:
- Безумовний лідер – це Олег Бахматюк – за кредитами своїх двох банків – "Фінансової ініціативи" та "ВАБанк" − понад 10,2 мільярдів гривень;
- Банк "Надра". Дмитро Фірташ винен Національному банку за його кредитами 9,8 мільярда гривень;
- Микола Лагун винен за кредитами "Дельта банку" 8 мільярдів гривень;
- Костянтин Жеваго та його банк "Фінанси і кредит" винен Національному банку 6.3 мільярда гривень;
- Леонід Клімов, який досі є народним депутатом і навіть входить до Комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності, – 3,4 мільярда гривень за кредитами "Імекс-банку".
Усі інші − 7,5 мільярдів гривень.
Наголошую, банкрутство банку не означає, що тепер ці горе-власники повністю вільні від боргів свої банків. Державні гроші потрібно повертати − і крапка!
Саме для цього Національний банк скерував до правоохоронних органів 12 заяв про скоєння злочину акціонерами цих банків.
Також ми ініціювали 44 судових справи щодо стягнення заборгованості цих банків перед Національним банком з майнових та фінансових поручителів. І вже два роки очікуємо на повне та неупереджене розслідування всіх справ.
Маємо пам’ятати, що неповернуті Національному банку кредити рефінансування здебільшого надавалися банкам ще з 2008 року. Вони надавалися без належної застави, а саме під неліквідні активи за завищеною в рази вартістю. Ці банки зараз ліквідовані або перебувають у стадії ліквідації. Саме тому команда Національного банку з середини 2014 року завчасно підвищила вимоги до оцінки застав під рефінансування, запровадила практику надання персональних гарантій акціонерів та залучила до оцінки активів незалежних міжнародних оцінювачів. Кредити надавалися банкам лише для компенсації відтоків коштів клієнтів – фізичних осіб у рамках гарантованої суми в 200 000 гривень, виплати яких відстежував куратор Національного банку.
Саме тому ми можемо відзвітувати за кожну гривню виданого рефінансування за цей час.
Саме моя команда зупинила діяльність банків, які проводили незаконні операції. Наприклад, станом на середину 2014 року 17 українських банків використовували коррахунки кількох європейських банків для виводу грошей та фіктивного збільшення капіталу. Обсяг таких операцій сягав близько двох мільярдів доларів.
Ми зупинили це.
Уже майже два роки жодний з діючих банків подібних операцій не має і не тримає таких рахунків. Ми надали список таких європейських установ усім банкам (на жаль, не можу його озвучити). На сьогодні будь-хто, хто відкриє рахунок і зробить якусь операцію з таким банком, попаде під 100% резервування. Тому, як ви розумієте, цього вже ніхто й ніколи робити не буде.
Однак повне очищення банківської системи було б неможливим без вирішення проблеми Приватбанку.
За результатами стрес-тестування з Приватбанком було розроблено програму докапіталізації. Колишні власники, зокрема Ігор Коломойський, надали персональну гарантію виконання цієї програми, але цю програму ані менеджмент, ані акціонери банку не виконали.
На кінець 2016 року нестача у капіталі банку сягнула 146 мільярдів гривень. Більш того, пост-аудит банку, проведений E&Y, показав необхідність додатково капіталізувати його на суму 38,6 мільярда гривень. Прямі фіскальні витрати на докапіталізацію Приватбанку сягнули 7% відсотків ВВП!
А на початку цього року міжнародна компанія Кролл, яка проводила форенсик-аудит Приватбанку, підтвердила та задокументувала найбільшу фінансову аферу ХХІ століття. Це були маштабні скоординовані шахрайські дії акціонерів і менеджменту банку, що завдали збитків державі мінімум на 5,5 мільярдів доларів.
Коли я розповідаю своїм колегам з інших центробанків цю суму - 5,5 мільярдів доларів – що це таке? Але коли я кажу, що це – 33% відсотки депозитів наших приватних осіб та майже 40 відсотків нашої монетарної бази нашої країни,- це викликає навіть не здивування – це викликає шок.
Перехід такого системного важливого банку, у якому обслуговується понад 20 мільйонів громадян України, під контроль держави був єдиним правильним рішенням. Завдяки своєчасним та злагодженим діям Національного банку, Міністерства фінансів та Фонду гарантування всі вони зберегли свої гроші та продовжують отримувати банківське фінансування.
Ми вважаємо, що вирішення проблеми Приватбанку як кейс увійде у підручники, адже аналогів у світі подібному проекту немає.
Одночасно з проведенням системних змін на ринку Національний банк реформував і власну наглядову функцію. Ми побудували сучасний ризик-орієнтований нагляд. Я вважаю, ми можемо пишатися новим наглядом, який вже працює.
Вже з цього року діагностика для банків стане щорічною, а її результати будуть публікуватися у вільному доступі.
Переконана, що сумлінне дотримання банками нормативів разом із веденням прозороїправдивої банківської звітності дасть змогу уникнути системних криз у майбутньому.
У процесі реформування докорінних якісних змін зазнав не тільки нагляд.
Ми – і це третє досягнення – докорінно трансформували Національний банк і побудували потужну сучасну незалежну інституцію.
У 2015 році разом з новим мандатом – забезпечувати цінову та фінансову стабільність – Національний банк отримав справжню незалежність для його реалізації.
А фундаментом для втілення незалежності в життя стала нова структура Національного банку.
Можу вам сказати, що Національний банк – це більше не "one man show". Сьогодні це – сучасна європейська інституція. Адже ми унеможливили одноосібне прийняття рішень та створили новітню систему управління центробанку, що спирається на колегіальні рішення комітетів- Комітет з нагляду, Кредитний комітет, Комітет з фінансової стабільності, Комітет з монетарної політики та інші.
Ми об’єднали в Національному банку не лише нове висококваліфіковане високопрофесійне Правління, а й потужну команду. Ми не тільки скоротили на 60% відсотків персонал на кінець 2015 року, а й залучили 710 нових співробітників за період внутрішньої трансформації.
Ми централізували функції, позбавилися територіальних відділень та позбулися неключових активів і провели реінжиніринг всіх процесів у Національному банку.
Загалом, за 2014-2016 роки економія від внутрішньої трансформації становила 7,3 мільярда гривень.
Особливо хочу відзначити наші досягнення на шляху до прозорості та публічної підзвітності українцям. Ми стали відкритими та більш зрозумілими суспільству та міжнародним партнерам завдяки втіленню нової стратегії комунікацій центрального банку в цілому та вибудованому циклу комунікацій із монетарної політики зокрема. Ми керуємося світовими стандартами та найкращими практиками у сфері зовнішніх комунікацій.
Отже, завдяки проведеній реформі нам вдалося розбудувати сучасний, відкритий і незалежний європейський центральний банк та досягти точки неповернення.
Усі ці глобальні зрушення та досягнення були б неможливими без нашої потужної команди та постійної підтримки наших партнерів.
Я щиро вдячна за підтримку на міжнародному рівні нашим партнерам з Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, дружнім центральним банкам – без вашої участі оздоровлення економіки та проведення масштабної реформи банківського сектору були б неможливими.
Зокрема, плідна співпраця з МВФ без перебільшення є беззаперечним досягненням останніх трьох років.
Нам вдалося підписати нову програму розширеного фінансування EFF на 17,5 мільярда доларів і залучити міжнародних партнерів під одну "парасольку" допомоги Україні. Саме відновлення співпраці з МВФ і Світовим банком дозволили економіці втриматися "на плаву" у катастрофічно складних умовах. А Національний банк зі свого боку завжди в повному обсязі та вчасно виконував зобов’язання щодо проведення реформ перед міжнародною спільнотою, яка підтримала нашу країну.
Я також дуже вдячна послам країн Великої сімки та Європейського Союзу. Я навіть не можу описати, яку підтримку вони завжди надавали нам для того, щоб Національний банк йшов шляхом реформ, які ми зробили.
Також дякую Уряду та міністрам, з якими мала честь працювати та реалізовувати спільні проекти впродовж цих років.
Можу без перебільшення сказати, що ніколи в історії Україна ще не мала такої кількості професійних, енергійних патріотів у владі. І дуже важливо, щоб Національний банк і надалі працював з Урядом так, як працювала наша команда під час моєї каденції, адже вона критично важлива для забезпечення макрофінансової стабільності.
Наприклад, ми не змогли б перейти до інфляційного таргетування, якби наша країна не зупинила так зване фіскальне домінування. А вона змогла позбутися його лише тому, що було збалансувано бюджет країни та проведено довгоочікувану реформу енергетичного сектору.
Разом із професійною фінансовою спільнотою, банкірами, експертами нам вдалося вивести на новий рівень участь стейкхолдерів у прийнятті рішень. Дякую головній банківській асоціації – Незалежній асоціації банків України – за допомогу у напрацюванні рішень для підвищення якості роботи банківської системи.
Дякую всім колегам за професійний діалог та конструктивну критику.
Підбиваючи підсумки, від імені команди Національного банку дякую панові Президенту за довіру і можливість розбудови незалежного центробанку справді світового рівня.
Упевнена, що Яків Смолій, який був номінований Президентом у якості мого наступника, стане саме тим Головою Національного банку, який потрібен Україні, − професійним та незалежним від політичних течій.
Під його керівництвом Національний банк продовжить шлях макроекономічної стабілізації та розбудови банківської системи і не зверне з нього навіть попри зростаючий політичний тиск.
Ми вже зробили найважче – повернули течію річки. Наш корабель із командою професіоналів на борту має упевнено рухатися і далі вперед за чітко визначеним маршрутом. Незмінність і незворотність обраного шляху – це запорука успішності нашої країни та підтримки наших міжнародних партнерів.
Але всі наші зусилля минулих років будуть марними, якщо нам не вдасться відстояти незалежність Національного банку.
Національний банк – поза політикою. Це –норма і стандарт для всіх розвинених країн, якою хоче стати й Україна.
Центральний банк має залишатися незалежним!
Дякую за увагу!