Життя у Британії в цілому, звісно, дорожче, але не у п'ять разів. Літр молока в Києві коштує 8 гривень, а в Бристолі — 13. Прекрасна двокімнатна квартира неподалік від центру Бристоля здається за 625 фунтів (8000 грн). В Одесі оренда такої самої коштуватиме близько 5000 гривень. Згідно із даними сайту Expatistan, який порівнює вартість життя в різних країнах, жити в Бристолі всього лише удвічі дорожче, ніж в Одесі. Чому ж тоді така велика різниця у доходах?
Аби відповісти на це питання, треба спочатку розібратися, як в наших країнах рахується зарплата. Як відомо, вона складає певну частку у видатках на виробництво товару. За даними Держкомстату, витрати на оплату праці у процентах до операційних витрат (або ж частка зарплати у видатках на виробництво) з 2005 року змінювалися так.
Чи можна підвищити платню за рахунок збільшення цієї частки? Сім років тому саме ця ідея спала на думку депутатам Блоку Литвина Катерині Ващук та Олегу Зарубінському. Тоді вони розробили законопроект про підвищення її щонайменше утричі. У пояснювальній записці вони зазначили, що фонд оплати праці становить 12% у структурі собівартості (від 33% до 50% від нього забирають податки), а в країнах Заходу ця частка досягає 35%. Уявімо собі, що Верховна Рада наказовим порядком призначила бізнесу підвищити українцям зарплату. До чого це призведе?
“Якщо частку зарплатні в операційних видатках збільшити законодавчо, то це, безумовно, призведе до корупції, - вважає виконавчий директор Case Україна Дмитро Боярчук. - Чиновники, які робитимуть оцінку видатків на зарплатню, братимуть хабарі за приписки потрібних процентів. І корупції тут не уникнути ніяк, бо багато підприємств за такого підвищеного рівня зарплат просто не зможуть працювати та збанкрутують. Зазвичай такі заходи ще й стискають ринок праці і ніякої користі ані людям, ані бюджету, ані бізнесу не приносять”.
Але тут треба ще врахувати, що штучне підвищення зарплат обов'язково викличе відповідне подорожчання товарів, а уряд буде змушений підвищувати зарплатню бюджетникам, що збільшить бюджетний дефіцит, який і так зростає кожного року. “Адміністративне підвищення платні - це те ж саме, що й адміністративне підвищення цін. Це завжди призводить до дефіциту, - каже президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер. - Якщо ви будете адміністративно підвищувати зарплатню, то весь капітал звідси піде, навіть той, що тут є”.
Отже ми бачимо, що ідея просто збільшити долю зарплатні у витратах категорично хибна від самого початку. Максимум, що тут можна зробити — зменшити прибутковий податок, але за рахунок цього значного підвищення досягти не вийде: максимум на 30-50%. У той самий час така ініціатива може вдарити по наповненню бюджету.
Рентабельність не врятує
Ще одна ідея щодо збільшення зарплатні стосується підвищення її за рахунок рентабельності, тобто різниці між видатками та прибутками на одиницю товару. За офіційними даними Держстату, в Україні цей показник коливається на рівні 4%. Звісно, більшість компаній займається “оптимізацією” оподаткування, приховуючи реальну рентабельність, аби, серед іншого, платити й більшу зарплатню своїм робітникам. Але щоб підняти рівень окладів коштом рентабельності, треба вмовити власників бізнесу відмовитися хоча б від її частки, що мало ймовірно при її маленьких розмірах. Оцінити, наскільки це мало, можна після порівняння із аналогічним показником в Великобританії. За даними Бюро Національної Статистики (pdf), рентабельність Британських підприємств в середньому становить біля 12%.
Рентабельність напряму залежить серед іншого і від ефективності виробництва.
“Для дійсного зростання зарплати треба збільшити ефективність виробництва, наприклад, за рахунок зменшення затрат енергії, - вважає голова Комітету економістів України Андрій Новак. - Наші технології настільки застарілі, що у середньому на виробництво деяких товарів витрачається у 3,5 рази більше енергії, ніж в ЄС чи США?”.
Окрім енергоефективності, на рентабельність впливає також і ступінь модернізації.
“Якщо велике поле обробляє сучасний комбайн, то у його водія та механіка буде велика зарплатня: вони встигають виробити багато продукції за короткий час, - пояснює це виконавчий директор Case Україна Дмитро Боярчук. - Якщо техніка застаріла, і для виробництва одного центнеру жита треба більше робочих рук, вони, відповідно, розподіляють отриманий прибуток на більшу кількість частин, а отже їх зарплата менша”. На думку Дмитра Боярчука, на розмір зарплатні також впливає так звана “немонетарна” корупція, коли бізнес дозволяється відкривати лише “своїм” людям. Це призводить до того, що продукцію виробляють не найефективніші, а ті, кому вдалося довести свою лояльність тим, хто видає дозволи.
Але рентабельність - це по суті доля, яку отримує власник, і вона не може бути автоматично додана до зарплатні працівників, бо на це не погодяться насамперед власники бізнесу: хто ж захоче працювати із рентабельністю, близькою до нуля?
“У нас досить багато робочої сили і при цьому високе фактичне безробіття, - каже Олександр Пасхавер. - Саме тому власники встановлюють такий низький рівень зарплатні. Є також фактор відсутності консолідації робітників - це ж все процеси взаємного тиску”.
Тут варто зазначити, що в Україні багато саме низькокваліфікованих робітників, у яких немає ніякого вибору, тому вони погоджуються працювати за низьку платню (іноді таку ситуацію називають “прихованим безробіттям”, бо ця платня часто співмірна із допомогою центру зайнятості). Офіційний же рівень безробіття в Британії та Україні однаковий і дорівнює, згідно повідомленням 7%.
ВВП: надто велика різниця
Отже рентабельність британського бізнесу за офіційними даними на 8% вища за українську. Це, звісно, не означає, що й зарплата має бути вищою саме на цей відсоток — просто на острові вигідніше вести бізнес, ніж в Україні. Цілком можливо, що британські профспілки тиском на власників досягли деякого підвищення платні водіїв автобусів саме за рахунок рентабельності, як про це казав Олександр Пасхавер. Але ж тут йдеться не про 8%, а про всі 500% (це різниця платні в Одесі та Бристолі)! Яким чином це сталося?
“В Британії долю зарплатні рахують не від операційних витрат, а від ВВП”, - підказав мені рішення редактор журналу The Economist Едвард Лукас. То може, треба лише порівняти долі зарплати у ВВП наших країн, і все одразу стане ясно?
Національний профспілковий центр Великобританії (TUC) у своєму дослідженні The Great Wages Grab (Велике пограбування зарплатні) пояснює цей розрахунок наступним чином: “Доля зарплатні - це частина ВВП країни, яка повертається до робітників у формі їх заробітку. Наприклад, якщо ВВП дорівнював би 100 фунтам і 50 з них поверталися би назад до працівників, то доля зарплатні дорівнювала би 50%”.
На графіку видно, що ця доля з 1948 до 2012 року коливалася у межах від 51 до 65%.
А що ж в Україні? Держкомстат також має статистику долі зарплати у ВВП.
Як бачимо, доля зарплати українців в національному ВВП майже дорівнює британській. Значить, справа не у долі, а у розмірі самого ВВП. Різниця одразу стає помітною, якщо порівняти ВВП наших країн. За данними Держстату у 2012 році Валовий внутрішній продукт нашої країни склав 30 901 грн у розрахунку на одну особу. У Британії цей показник дорівнював 38 032 доллари (або майже 312 000 грн) - тобто у 10 разів більше за український. Але якщо наші ВВП відрізняються у 10 разів, то, відповідно, у 10 разів (а не у 5, як ми розрахували) меншою мала би бути і зарплата водія автобусу в Одесі! І от тут з'являється несподіваний, але дуже знайомий нам всім фактор: “чорна” зарплата у конвертах та “оптимізація” прибутків. Саме вони й псують всю статистику.
“Замислиться над тим, чому працівники в Україні дозволяють власникам платити їм таку низьку платню. І чому структура економіки дозволяє власникам її платити, - каже Олександр Пасхавер. - І тут йдеться лише про легальну частину платні. Більш ясне розуміння того, що відбувається, може виникнути, коли ми побачимо розміри тіньових зарплат та тіньових прибутків”.
Це означає, що за офіційною українською статистикою одеський водій заробляє не 4000 гривень, а менше: пригадаємо, що його зарплатню ми брали саме не зі статистики, а з сайтів пропозиції роботи, де оклади ближчі до реальності, ніж у звітності. Звісно, ми не можемо сказати, що саме транспортні підприємства так “оптимізують” податки, але середня температура по країні саме така. У травні 2013 року міністр економічного розвитку Ігор Прасолов заявив, що рівень “тіньової” економіки в Україні в 2012 році досяг 45% від ВВП.
Отже, наш одеський водій автобусу зароблятиме у 5 разів менше за свого бристольського колегу доти, доки розрив поміж нашими ВВП не почне суттєво скорочуватися. Якщо доля зарплат у ВВП України та Британії майже однакова, то ясно, що у випадку збільшення самих ВВП, збільшиться також і грошовий еквівалент цієї долі. Але, судячи з поточних тенденцій, станеться це не скоро. В 2012 році Світовий банк оцінив зростання українського ВВП у 0,2%, а в 2013-му було падіння на 1,1%. Прогнози ж взагалі невтішні: зростання можливе по 1-2% на рік. Такими темпами ми наздоженемо ЄС в найкращому разі через 250 років за умови, якщо зростання ВВП в Європі взагалі припиниться.
Ще одна важлива причина низьких зарплат в Україні — надвисока ставка кредитів. В Британії ця ставка з 2009 року тримається на рівні 0,5%. В Україні це 20% річних у гривні і 9% - в долларах США. Такі дорогі гроші змушують наших підприємців економити на всьому, і, на жаль, зарплата працівників часто підпадає під скорочення найпершою.