Вождисти. На сто відсотків переконані, що всі проблеми в країні можна вирішити завдяки приходу до влади однієї людини - вождя. Зазвичай аргументація таких людей зводиться до того, що їх вождь красивий, говорить правильні речі, добре одягається, завжди відстоював інтереси народу. Політичні погляди цих опозиціонерів дорівнюють поглядам їхнього вождя, тому якихось програмних цілей вони не висувають. Діяльність зводиться до публічної підтримки вождя і відповідно заперечення будь-яких інших політичних сил та лідерів. Кількість прихильників залежить від ступеню харизми вождя та роботи його піар відділу. Вождизм шкідливий для політичної системи суспільства!
Нігілісти. Критикують кожний крок діючого режиму, вимагають відставки різних високопосадовців, оскаржують владні рішення. В принципі, це нормальні люди, які часто роблять корисну справу: викривають корупцію, українофобію, порушення людських прав. Як казав Фрідріх Ніцше: "Нігілізм - перший крок до одужання". Перед тим, як зводити новий будинок, спочатку треба знести старий, що вони і намагаються робити. Однак вони не пропонують нових ідей, альтернатив розвитку України. Тому згуртувати і повести за собою критичну масу людей, на жаль, не зможуть. Хоча, звичайно, свою роль у поваленні режиму нігілісти зіграють.
"Історики". Опозиціонери даного штибу роблять собі ім'я завдяки акціям, приуроченим до певних історичних дат і персоналій. На відміну від нігілістів, вони не повністю деструктивні. Зазвичай "історики" висувають ініціативи по перейменуванню вулиць, встановленню пам'ятників, присвоєння посмертних звань Героя України. Вони багато чого можуть розповісти про минуле, але, як і нігілісти, не пропонують суспільству нових моделей розвитку. В кращому випадку ви почуєте певні римейки ідей 30-х років минулого століття. Я погоджусь із тезою "якщо ти не знаєш свого минулого, - в тебе немає майбутнього". Але ж ви не будете для будівництва свого будинку викликати людину, яка знає, як будувались будинки сто років тому, так? Напевно вам краще покликати будівельника.
Революціонери
Я не вважаю себе опозиціонером. Бо бути опозиціонером - означає визнавати легітимність і життєздатність цієї прогнилої держави, а всю проблему зводити до неправильних прізвищ, які займають високі посади. Бути опозиціонером - це стверджувати, що порепана і покошена халупа цілком придатна для життя, а вся проблема - в поганому господареві. Ми мали багато років, щоб переконатися: це не так. Життя жорстоке і безкомпромісне. Воно швидко показало, що від зміни К на Ю, Ю на Ю і Ю на Я, ситуація навколо нас не покращується. А тому настав час для людей нової генерації.
Що ви уявляєте при слові "революціонер"? Певно щось червоного кольору: Ленін, Че Гевара, антиглобалісти... в усякому разі нічого доброго, як і зі словом "революція": крах, розруха, безлад, мародерство, анархія. Негативні образи навіяні насильницькими революціями, які по суті являють собою війну зі всіма наслідками, що звідси витікають. Та насильницькі революції є пережитком минулого, коли і демократії як такої не було, а поняття громадянського суспільства, прав і свобод людини і громадянина тільки формувалися.
Давайте розберемося, для чого потрібна революція? Вікіпедія підказує, що це швидка зміна встановленого політичного, соціального чи економічного порядку суспільства. Від латинської revolutio значить обертання, розвертання. Враховуючи глобалізацію сучасного світу, розвиток правових теорій, засобів зв'язку, легкість поширення інформації та налагодження комунікацій, "розвернути" власну країну значно простіше, ніж навіть 50 років тому, не кажучи про 18-19 століття. Сучасному революціонеру не потрібен автомат!
Головна причина, чим він відрізняється від опозиціонера - це світобачення. Революціонер не оглядається назад, не шукає собі татка-героя і не бурчить як стариган біля під'їзду. Його цікавить майбутнє! Революціонер - це будівельник, який хоче знести старий сарай, щоб на його місці побудувати міцний і надійний будинок. А для цього треба знати, який будинок ти хочеш звести. І мати креслення. Відчуваєте різницю? Коли лідер - всього лише виконроб, прораб політичної програми. Коли зміна прізвищ при владі - засіб для досягнення мети, а не сама мета. Коли на вулиці тебе виводить мрія про нову державу, а не жага отримати зайвий кілограм гречки. Ось що називається бути революціонером.
Я бачу, як таких людей стає все більше. Вони поки що не називають себе революціонерами, але за своєю суттю ними являються. Вочевидь, перше що їм потрібно зробити - це ідентифікувати себе і подібних собі. Ментально відокремитись від опозиції. Як тільки цей процес завершиться, революціонери об'єднаються в організацію. Революційна організація просуватиме свої ідеї нової української держави в народ. І, таким чином, колишні вождисти, нігілісти, "історики" будуть поповнювати ряди революціонерів. Вони також почнуть мріяти про ту нову державу, змальовану в політичній програмі організації. А мрія - потужний мотиватор. Коли людина про щось дуже сильно мріє, її буває непросто зупинити. Мрія здатна подолати страх перед режимом, страх протестувати. Мрійника не цікавлять ні гроші, ні гречка. Історія знає приклади, коли й більш розумні люди, ніж наші можновладці, нічого не могли протиставити відчайдухам-мрійникам.
Подивіться, як слуг режиму трясе від страху, коли під їхні вікна приходить якась тисяча пенсіонерів. Вони настільки бояться, що збирають "Беркут" зі всього Києва та ховаються за парканами. Не здивуюся, якщо в кожного з них у шафі лежить зібраний чемоданчик речей, щоб у разі чого, прихопив і - в аеропорт. Тому як тільки Україною задме революційний вітерець, їх здує у закордони так, що не встигнете і попрощатися. Недаремно ж нерухомість там купляли.
Внаслідок мирної української революції, легалізованої виборами, нова генерація політиків-революціонерів нарешті здійснить те, про що мріяло багато поколінь українців - збудує справжню незалежну соборну українську державу. Думаю, нам варто повірити у це, адже мрії мають властивість матеріалізовуватись у вчинки. Польща, Чехія, прибалтійські країни теж мали сумні часи, але все ж спромоглися побудувати у себе демократичний режим, інтегруватися у сучасний глобальний світ. Та що казати, навіть Грузія, яка завше пасла задніх на пострадянському просторі, врешті просунулася далеко вперед у демократичних, економічних, структурних перетвореннях. То чим ми гірші за грузин, поляків, прибалтів? Хіба ми не здатні у власній країні зробити те, що зробили вони?
Україна далеко не бідна країна, як звикли вважати. Просто у нас немає балансу в розподілі суспільних благ. Я думаю, що у випадку революційних перетворень та побудови держави з європейськими цінностями, Україні по силам стати в один ряд із Німеччиною, Францією, Великобританією. Як мінімум, наш потенціал – це лідер східноєвропейського регіону.
Ви досі проти революції? Тоді відкрийте статистику, подивіться скільки грошей отримує лікар у Франції, нафтовик у Норвегії, вчитель в Італії. Достатньо бути сміливим у своїх прагненнях. За гідне життя треба боротися. В цьому і є призначення революціонера.