Беручи до уваги цей не надто приємний факт, багато хто взявся критикувати уряд за такий непопулярний крок. Мовляв, держава свідомо звалює на людей проблеми комерційного банку. І це дійсно так. В підсумку держава програла, програли її громадяни, і тут ніде шукати плюсів. Але критики націоналізації оминають ту обставину, що іншого виходу влада просто не мала. Це поганий варіант, однак кращого, на жаль, не було. Альтернативою переходу Приватбанку в державну власність було його банкротство, що неминуче призвело б до макроекономічної дестабілізації в країні. Адже мова йде про найбільший банк, який грає системну роль у вітчизняній банківській та фінансовій системі. Зважаючи на те, що мільйони громадян користуються послугами приватівців, мають там рахунки, кредити й депозити, падіння банку загрожувало не тільки суто економічними, а й соціально-політичними наслідками. Тому націоналізація стала чи не єдиним запобіжником серйозної кризи в суспільстві.
Насправді, тепер головне питання в іншому. Якщо дефіцит капіталу Приватбанку складає 116 мільярдів, а 97% корпоративного кредитного портфеля банк роздав наближеним до акціонерів фірмам, то, по суті, це означає, що Коломойський і Боголюбов коштами українців профінансували свої компанії. Якщо внаслідок підприємницької діяльності в банківській сфері країні завдано збиток більш як на сто мільярдів, то це злочин, і за нього треба відповідати. Принаймні на даному етапі справою мають зайнятися не лише державні фінансисти, а й правоохоронні органи. Той факт, що людям буквально нізвідки звалили на голови борг, що дорівнює шостій частині держбюджету, має бути розслідуваний. Зрештою, чому громадяни мають оплачувати кредити олігархів?
З іншого боку, скільки б затрат, сил і часу не потребувала стабілізація вже державного Приватбанку, для уряду це шанс. Якщо чиновники зуміють ефективно вирішити банкові проблеми, стабілізують його перспективи і виконають необхідні стратегічні плани, якщо в результаті адекватних заходів банк вдасться приватизувати за вигідною для держави ціною, це буде не просто вдала операція з точки зору отриманих надходжень до бюджету. Передусім, це засвідчить вправність держави в антикризовому менеджменті, що, своєю чергою, підвищить довіру з боку глобальних фінансових структур – МВФ, Світового банку, ЄБРР – та урядів країн-партнерів України.
Своєю чергою, в разі провальної програми стабілізації Приватбанку і його подальшої приватизації за сценарієм ОПЗ, Україна втратить не лише мільярди гривень, а й зазнає суттєвих репутаційних втрат, отримавши статус країни з нікчемним рівнем управлінського потенціалу. Уряду з такою репутацією ніхто не дасть ні кредитів, ні інвестицій, ні будь-яких інших інструментів стимулювання економіки. Тому ставки надто високі. Націоналізація – не кінець проблеми, а лише її початок. Відтепер держава може або отримати чималу вигоду і авторитет, або ж залишитися в мінусі і значно погіршити свою репутацію. Словом, або пан, або пропав. Третього не дано.