На превеликий жаль, з правдивістю в українських політиків якось не склалося. Досвідчені оратори чудово розуміють, що порожніми промовами вже мало кого зацікавиш, тому, щоб зачепити за живе, вдаються до наочної демонстрації того, як «влада дурить народ», як «уряд обкрадає населення», як «бреше про тарифи» і т.д. і т.п. Для кращого ефекту промовці вдаються до яскравих презентацій, офіційних показників, цифр, статистики тощо. Однак, зазвичай, ці фактичні дані якщо і правдиві, то подаються у маніпулятивній формі, тобто розкривається один аспект і замовчується інший, щось виривається з контексту, вигідні факти озвучуються, невигідні замовчуються і так далі. Словом, реальні факти надійно препаруються для того, щоб політик міг показати проблему, в усьому звинуватити своїх опонентів і все це професійно, з претензією на експертність, підкріпити «залізними» аргументами. Зважаючи на тотальні маніпуляції фактами в політичних інтересах, окремі українські ЗМІ започаткували конструктивну практику опублікування матеріалів, в яких експерти з певної сфери комплексно коментують тези виступів політичних діячів, наводячи усесторонню інформацію з даної проблеми. Таким чином, читачі можуть зрозуміти, в чому політики відверто брешуть, де лукавлять і маніпулюють, а в якому місці кажуть правду. У складний час змін, коли Україна обирає оптимальні стратегії поступу, широкі суспільні дискусії вкрай важливі і потрібні. Але це мають бути не популістські рецепти швидкого і простого щастя для всіх і одразу, а фахові обговорення, позбавлені політичних маніпуляцій. Було б доречно, якби після кожного ефіру Свободи слова, Шустер LIVE чи Чорного дзеркала телеканали транслювали програми, в яких незалежні експерти аналізували б кожне слово виступаючих на вміст правди і брехні. Можливо, тоді б, насамперед, у затятих популістів було менше спокуси по-своєму подавати важливу інформацію в цілях завоювання виборчих симпатій.
Маніпуляція фактами і як цьому зарадити
Громадяни, які беруть участь у різноманітних політичних ток-шоу, брифінгах, прес-конференціях, публічних засіданнях органів державної влади або принаймні спостерігають за всім цим з екранів телевізорів, чують від політиків багато фактів, якими ті обґрунтовують правильність своїх позицій. Наприклад, одні говорять про несправедливість встановлених урядом комунальних тарифів, посилаючись на конкретні цифри, інші доводять шкідливість приватизації, апелюючи до економічної теорії та досвіду окремих країн, треті – непримиренні вороги запровадження вільного ринку землі, які також вишукують аргументи на свою користь і обов’язково знаходять їх. Всі ці та багато інших проблем мають фундаментальне значення для української економіки, соціальної стабільності та політичної рівноваги, тому спосіб, у який публічні персони подають їх вирішення суспільству, є вкрай важливим з огляду на те, що на основі почутого громадяни формують свої власні політичні установки. Виходячи з цього, суспільство підтримує або навпаки чинить спротив тим чи іншим змінам у країні. Тому, чим правдивішою буде риторика політичного класу, тим більше шансів здобути суспільну підтримку базовим реформам, необхідність в яких має об’єктивний характер.