Здається, ця сентенція якнайкраще відображає головну рису вітчизняного суспільно-політичного процесу на даний момент – його невизначеність і переломність. Скандали останніх днів показали не тільки українському суспільству, а й світовій спільноті надмірну непрозорість системи влади та її відданість старим порядкам. Тож переломність моменту полягає в тому, чи зможе винесення цих підводних каменів у публічний простір знівелювати роль кулуарних методів організації вітчизняної політики.
Як би там не було, а це єдиний спосіб вирішення усіх наших проблем. Подолати кумівство, політичну корупцію, клановість та інститут «смотрящих» можна лише через виведення цих феноменів із тіні кулуарів на світло публічності. Якщо суспільство банально не знатиме, що насправді відбувається за лаштунками у вищих ешелонах влади, то протидія пережиткам старої системи буде нічим іншим, як боротьбою з вітряками.
Що ж до стратегії поведінки політиків, то сьогодні стало остаточно зрозуміло: треба або швидко міняти уряд, або всіляко сприяти роботі чинного Кабміну. Третього варіанту немає. Всі ці політичні ігри довкола виконавчої влади нічого доброго країні не принесуть. Якщо хтось думає, що з урядом, в якому половина відставних міністрів, до України потраплять іноземні інвестиції, то сильно помиляється. Якщо комусь здається, що міністрам у статусі «в.о.» міжнародні організації надаватимуть підтримку, то навряд цим припущенням судилося збутись. Економіка – вперта річ. Не встиг керівник МЕРТ оголосити про відставку, як українські євробонди миттєво впали в ціні. Ніхто нас не чекатиме і не буде просити, мовляв, коли ви вже заберете свої кредити. Як не припинимо чвари і не візьмемося до роботи, залишимось хіба що зі своїми амбіціями і партійними інтересами.