Якось поза увагою суспільства залишилося внесення доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» в частині розпуску всіх громадських рад, які діяли при центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністраціях (далі по тексту – ЦОВВ). Зміни від 26 листопада 2014 року №688 виклали в такій редакції:
«Припинити повноваження громадських рад при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністраціях, утворених до 22 лютого 2014 року».
Нагадаю, що основним завданням діяльності таких рад є здійснення громадського контролю за діяльністю ЦОВВ, реалізація громадянами їх конституційного права на участь в управлінні державними справами.
Інститут громадських рад при ЦОВВ було утворено з моменту прийняття постанови КМУ №996 в кінці 2010 року. Термін їх повноважень становить 2 роки. Повноваження утворених громадських рад першої каденції сплили в кінці 2012 на початку 2013 року, відтак друга хвиля переобрання громадських рад припадає якраз на кінець 2014 початок 2015 року.
Враховуючи дані обставини виникає логічне запитання: навіщо розпускати громадські ради при ЦОВВ, якщо і так іде процес обрання їх нового складу?! Кабмін обґрунтував дані зміни необхідністю реалізації положень Закону України «Про очищення влади» (в народі про люстрацію). Проте, після такого обґрунтування виникає не тільки величезне здивування, а й ще одне запитання: а яке відношення до люстрації чиновників мають громадські ради, адже на законодавчому рівні вони не мають ніяких повноважень та функцій. Я зараз веду мову тільки про громадські ради, а не про громадськість в цілому. Відповідь для мене очевидна: чиновники не хочуть, щоб їх люстрували та контролювали, натомість вони навпаки люструють громадськість та хочуть її контролювати. Іншої відповіді на вказані питання, принаймні в мене немає.
Такі дії прямо вказують на обмеження громадян на реалізацію їх конституційного права на участь в управлінні державними справами, а головне те, що все це прямо вказує, що Кабмін взяв курс не на відкритість до громадськості, а навпаки утворено прецедент коли «неугодна» та не «підконтрольна» громадськість буде розпущена, а їх місце швидко буде вказано. Це все відбулося після того як 11 червня 2014 року за № 8599/397/1-14 було доручення Прем’єр-міністра України керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо посилення співпраці з громадськими радами при яких вони утворені. Після згадуваного доручення пройшли вибори, Прем’єра переобрали до Верховної Ради України, а потім перепризначили очільником КМУ, а з громадськістю вже не тільки ніхто не рахується, їй просто показали напрям на вихід за двері.
Чиновники швидко забули, що як раз ця громадськість є наповнювачами державного бюджету, з якого ті утримуються, а відтак громадськість є прямими роботодавцями таких горе-чиновиків.
Я не захищаю більшість громадських рад, які діяли на сьогодні, адже багато з них дійсно були карманними, провладними та недієвими, але були й такі, які реально працювали, в даних радах були реально активні представники громадськості, які безкоштовно, своїми силами та ресурсами намагалися робити користь громаді та країні, вони відстоювали права та інтереси простих людей, регіону, галузі, громади. Відтак, припускаю, що Кабмін просто не готовий слухати критику, зауваження та поради від громадськості.
Найбільша помилка попередньої влади була в тому, що вони не радилися з громадськістю та не чули її, перші кроки нової влади вже сьогодні демонструють те ж саме. От і виходить, що таке діяння нової влади, попри їх публічні заклики до відкритості, демократії, утвердження верховенства права залишаються тільки словами, а на ділі такі дії вказують на обмеження конституційних прав громадян, згортання демократії та закритість влади перед громадою.
На останок зауважу, що я, як свідомий громадянин та фахівець у галузі права (адвокат), буду оскаржувати такі дії Кабміну в суді. Все це роблю не з метою дестабілізації ситуацій в державі, а з метою утвердження верховенства права та демократії в моїй найкращій країні – Україні!