«Ми і досі іноді говоримо про тата як про живого…»

«Саме найперше, що я згадую, коли думаю про свого чоловіка - це ведмідь – великий, добрий. Він насправді був на нього схожий, тому і позивний - Балу», - згадує про свого загиблого в АТО чоловіка Багірова Ільгара, капітана 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», дружина Тетяна.

Познайомились вони коли служили разом у військовій частині. Він – красивий, сильний, дуже веселий капітан, вона – молодша за нього на 7 років, прапорщик. «Ільгар міг легко вирішити будь яку проблему, з ним було дуже надійно і спокійно» - говорить Тетяна. Він ще з дитинства вирішив що буде військовим, як і його батько; Салех теж був військовим, і своїм прикладом показав, яка це гідна професія для справжнього чоловіка. Ільгар був справжнім чоловіком, надійним плечем і дбайливим батьком. Коли народилася донечка Женечка, попри втому на роботі він обов’язково з нею грався, допомагав у побуті. Дуже очікував народження нашого чуда і мріяв про ще одну дитину, але…

«Нажаль, після того, як мого чоловіка відправили в зону АТО, він жодного разу не приїхав у відпуску, все казав: «Ще трішечки і повернуся, і все буде добре, народимо сина, добудуємо дім…». В телефонних розмовах був ніжним і не розказував багатьох речей, але було чутно як навколо гримить від обстрілів» - каже Таня.

Я була стривожена, але водночас спокійна, не було ніяких тривожних думок, поганих снів. Коли мені повідомили, що мій чоловік загинув – я не повірила. Хотілося відмотати час, як плівку, і зателефонувати Ілюші, знову почути його голос. Два місяці ми розшукували його між небом і землею. Була надія, що станеться диво і я зможу обійняти свого Балу. Женя відмовлялася вірити у це, навіть після похорону все чекала на дзвінок від нього. Ми і досі іноді говоримо про тата як про живого, наче скоро прийде з роботи наш головний мужчина і в будинку стане набагато затишніше, вся сім’я буде разом.

Після того, як ми залишилися самі, я усвідомила що означає «гора звалилася на плечі». Було дуже важко, велика підтримка була від донечки та друзів і колег. Багато часу зайняла паперова тяганина з документами, отримання пільг.

Ільгар загинув 30 вересня 2014 р. під час проведення розвідки в районі смт. Центральний Перевальського району Луганської області. Указом Президента України № 26/2015 від 22 січня 2015 р., "За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Держава допомогла родині загиблого Ільгара Багірова і доньці Євгенії надавши компенсацію та житло, що потребує ремонту. Зараз дівчина поступила на навчання до коледжу, старанно вчиться і у всьому допомагає своїй мамі. Є потреба у речах для доньки. Давайте разом підтримаємо родину загиблого в АТО Ільгара Багірова.

Багірова Тетяна Анатоліївна 4188370023888699 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter