Хотілося б підняти для обговорення у суспільстві тему продажних мітингів. Мене ця тема вже давно хвилює, з тих пір, як я зрозуміла, що частина українського населення підробляє на участі в нібито добровільних громадських акціях. Хочеться, щоб люди зрозуміли, що вони, таким чином, продають свої майбутні вигоди і чинять мерзотно по відношенню до суспільства, в якому живуть.
Після продажності свого волевиявлення, ці ж люди хочуть, щоб ті, хто їх купує за "копійки" поважав їх свободи і права.
Чи будуть дотримуватися прав людини в країні люди при владі, де такі вчинки, як продажність права вибору «громадянами» можлива, та ще й у масовому порядку?! Яке в них, людей при владі та грошах, поле для маніпуляцій громадською і міжнародною думкою! Які можливості продажні «громадяни» їм надають за невеличкі гроші, відносно вигід! При цьому, погіршуючи своє власне становище і найважливіше, позбавляючи себе і суспільство шансу на одужання – покращення ситуації в осяжному майбутньому.
Після мітингу люди розбилися на групи і вирушили в призначене їм місце, до однієї з таких груп долучилася і я, в надії сфотографувати «на гарячому». Півгодини ще почекали і нарешті, з'явилася Свєта. До неї попрямували десятники (люди, які їй здавали по десять жетонів, а вона їм в обмін по 1000грн.). Свєта роздала десятникам гроші. Її супроводжував чоловік, коли він помітив, що я знімаю на фото їх «роботу», показав мені кілька разів дулі і пару разів середній палець з відповідним словесним супроводом, але битися не став. Вони швиденько згорнулися і пішли.
В касі станції метро Хрещатик, (вихід на верх до вул.Банкової та до Адміністрації президента) єдиною в Києві, регулярно після таких мітингів немає здачі при купівлі жетонів з великої купюри, тому що до них вишиковуються черга за 1-3 жетонами і кожен стоїть з купюрою в 100грн. І це не смішно!
На самому мітингу, я не побачила ентузіазму та спробувала поговорити з молодими людьми, які там знаходилися. Інформацію, яку отримала від них, вважаю важливою і цікавою для розуміння того, що відбувається зараз у нашій країні. Там були хлопці з бідних сімей, багато з них студенти, одні не приховують що підробляють, інші соромляться і уникають спілкування. Один молодик розповів, що він сам захотів в організацію Молоді регіони, щоб будувати там бізнес-кар'єру і за це заплатив 1000грн. вступний внесок. Його мрія, - заслужити довіру в організаторів Молодих регіонів і в майбутньому організовувати такі ж мітинги та інші акції за гроші, щоб безбідно жити. А інший сказав, що у цієї країни немає майбутнього, і він планує, незабаром виїхати жити за кордон - ці двоє мене вразили своїми одкровеннями, решта вислизали від щирих відповідей.
