Як кандидат у народні депутати я хотів би скористатися можливістю і звернутись до Генерального прокурора України, а також прокурора Харківської області на предмет визначення законності виступу голови ХОДА. Державний службовець не має права втручатися в хід політичного процесу, особливо під час офіційної передвиборчої кампанії, тоді як інтерв’ю пана Добкіна – яскравий приклад такого втручання.
Згідно закону «Про вибори народних депутатів України» передвиборча агітація – це здійснення будь-якої діяльності з метою підштовхування виборців голосувати за відповідного кандидата в депутати - суб'єкта виборчого процесу. Лише самому Добкіну відомо, яку мету він переслідував, але його інтерв'ю підпадає під визначення політичної агітації.
Висловлювання пана Добкіна впливають на поведінку державних службовців Харківщини, нижчих за рангом, адже голова облдержадміністрації, не соромлячись, розповідає про партійні і особисті політичні пріоритети та про очікуваний результат виборів. Чи це не пряма вказівка до дії? Більше того, порушуються професійна етика та присяга держслужбовців, яку давав очільник Харківської області.
Судячи з деяких фрагментів інтерв’ю пана Добкіна, можна дійти висновку, що, мабуть, він не розуміє мети і місії держслужбовця. Наприклад, він оцінює власну роботу на посаді голови Харківської облдержадміністрації за кількістю «виїздів до районів», а не за якістю та рівнем життя людей чи за іншими критеріями, які властиві цивілізованим країнам. Отакий простий шлях до «покращення»? А якщо, наприклад, кожен виїзд на рибалку та полювання оформлювати як службове відрядження, то згодом можна стати рекордсменом з активної суспільно значущої діяльності.
Тому мені не цікаво, скільки пан Добкін від'їжджав. Як представник територіальної громади, я більше хотів би почути звіт голови облдержадміністрації про покращення у харківській промисловості, які він обіцяв. Такі заводи як ХЕМЗ, ХПЗ імені Шевченка, ХДАВП досі чекають на добробут, досягши стабільності на кшталт тої, що на цвинтарі. Скільки ще нам чекати цього звіту?
Натомість, поки Харківщина промислово деградує, пан Добкін виступає з дуже оригінальною ініціативою щодо вирішення «земельного питання»: відбирати землю у тих господарів, чиї середні показники врожайності виявились нижче встановленої норми. Категоричність держслужбовця не дозволяє йому усвідомити, що врожайність залежить від великої кількості факторів, а не від одних менеджерських здібностей аграрія, тому пропозиція обласного голови є прикладом несправедливої політики подвійних стандартів.
Вочевидь, Михайло Маркович досі мріє про час, коли аграрний сектор стане «локомотивом» економіки Харківщини. Тут я хотів би також висловити свою думку стосовно «аграрного локомотиву». Всі ми знаємо довгу історію Харкова, у якій він постає перед нами освітянським, науковим, культурним і, найголовніше, промисловим центром не тільки національного, але й світового рівня. То може пан Добкін живе в якомусь іншому Харкові, де дійсно аграрний сектор домінує в економіці регіону? Бо інакше я не розумію, чому наш голова облдержадміністрації забуває про сотні інститутів, конструкторських бюро, заводів, робітниками та науковцями яких створювались економічна та промислова велич Харківщини.
Та повернемось до інтерв'ю… Читаючи коментарі пана Добкіна, не можна не помітити його прагнення привласнювати здобутки інших. Тут я хотів би прокоментувати два таких «здобутки», про які йдеться в інтерв'ю. По-перше, мені здається абсурдним і в той же час цинічним коментар пана Добкіна стосовно плідної роботи «Турбоатому». Я думаю, кожен працівник цього підприємства пам'ятає події весни 2010 року і зрозуміє, що я маю на увазі. Тут, на мою думку, треба лише зазначити, що підприємство досі успішно працює на економіку країни не за участю голови облдержадміністрації, а скоріше всупереч їй. По-друге, те ж саме привласнення я бачу у випадку з Євро-2012. У своїх коментарях голова облдержадміністрації постійно вказує на зміни міста перед чемпіонатом, які він ініціював. Пан Добкін забуває про тих, чиїми зусиллями Харків змінився. Можна по різному ставитись до постатей Олександра Ярославського і Арсена Авакова, але давайте об'єктивно оцінювати їхню роль у здобутті містом права приймати матчі Євро-2012. Як цьому сприяли «великі патріоти Харкова» Писаренко, Бережна, Денисенко, яким так відверто симпатизує голова облдержадміністрації? Чи можна їхній внесок у нашу спільну перемогу порівняти із зусиллями, які докладав пан Ярославський?
Інша частина інтерв'ю Михайла Добкіна, на мою думку, цікава своїм аналізом, якщо це можна так назвати, політичної ситуації в регіоні. І хоча я вважаю подібні оцінки неприпустимими, не можна не дивуватись сліпій вірі очільника Харківщини в абсолютну перемогу представників партії влади. Мені було дуже цікаво дізнатись, що я «реально йду, піарюсь та отримую гроші від них (опозиції) на свою виборчу кампанію». Як на мене, голові облдержадміністрації не личать подібні коментарі, які б негативні емоції він не відчував до мене як до особистості. Також справжньою новиною для мене стали чутки про моє відношення до партії влади. Я дуже вдячний пану Добкіну за увагу, яку він приділяє саме мені, але такі коментарі безпідставні та неправомірні.
Що стосується інших округів, то було цікаво читати про плідне співробітництво харківської влади з нинішніми кандидатами в народні депутати Іриною Бережною та Валерієм Писаренко у роки 5-го скликання парламенту. Мабуть, ще у ті далекі часи нинішню «десантуру» вабило до першої столиці. Для пана Добкіна є очевидною думка, що ці двоє не тільки пройдуть до Верховної Ради, але й увійдуть до групи харківських лобістів у законодавчому органі. З цього приводу я питаю пана Добкіна: де були ці лобісти, коли після чемпіонату Євро-2012 Верховна Рада приймала зміни до бюджету, у які були закладені багатомільйонні витрати на ремонт доріг? Адже одна з відомих фірм отримала сотні мільйонів гривень на будівництво у Донецькій області, не враховуючи мільярди, отримані нею впродовж підготовчих робіт до чемпіонату з футболу, у той час, коли Харків, за словами голови облдержадміністрації, залишається винним своїм кредиторам 60 млн. грн. за ремонт дороги по проспекту Гагаріна!
Про яке харківське лоббі взагалі можна говорити, якщо з усіх рекомендованих харківською обласною парторганізацією регіоналів до затвердженого списку у Києві потрапили лише три харків'янина, зайнявши непрохідні 140, 199 та 200 місця («окиянині» харків'яни не рахуються). Чи може пан Добкін вважає, що 28 жовтня стане переломним моментом у свідомості «десантників», і вони усім серцем полюблять Харків? Якщо у цих роздумах і присутня логіка, то вона, мабуть, доступна лише нашому обласному голові. Чому пан Добкін не бере до уваги інших видатних харків'ян, що могли би балотуватись в округах замість десантури? Наприклад, у 168-му та 169-му округах живуть та працюють і голови ВУЗів, і Герої України, і керівники провідних вітчизняних підприємств. До того ж ці люди є членами Партії Регіонів. Усі вони на ділі, а не на словах, могли б відстоювати інтереси рідного краю.
Викладене інтерв'ю з Михайлом Добкіним нагадує спробу інформаційного тиску на виборців. З цього приводу я звертаюсь до міжнародних спостерігачів, щоб вони надали оцінку відповідності коментарів голови облдержадміністрації міжнародним нормам ведення виборчої кампанії. Я переконаний, що наші громадяни зможуть дати реальну оцінку кожній політичній силі та кожному кандидату в депутати. Їхня оцінка розставить усі точки над «і». Вона буде важливішою, аніж оцінки відірваних від реальності чиновників.