Перша згадка про Меджибіж датується 1146 роком у Іпатіївському літописі.
Також у місті похований один із засновників хасидського руху Баал Шем Тов. У 1941 році у Меджибожі було створено гетто, жителів якого у 1942 році розстріляли. У 1981 році в Меджибожі проживало всього три єврейські родини, у 1989 - п'ятеро осіб похилого віку. Але починаючи з 80-х років паломники з усього світу почали приїздити на могилу цадика. Як наслідок, велика кількість будинків нині викупили хасиди, чим не дуже задоволені місцеві жителі. Через питання про місцерозташування могили Баал Шев Това у банку мене сприйняли за хасида. Нічого критичного, але дивно.
До самої могили можна йти, коли немає паломників, але при цьому потрібно бути готовим показати охороні свої документи. Навпроти входу знаходиться синагога, в яку не пускають. Поруч - старі могили зі склепом.
Загалом на Замковій вулиці розташовано багато старих історичних споруд. Частини, щоправда уже немає.
Проте найбільше Меджибіж відомий своєю фортецею, яку збудували приблизно у ХІ ст. Містечко знаходилося на так званому Чорному шляху татар в Європу, і замок у ньому мав велике оборонне значення. У 1241 р. татари взяли Меджибіж. У середині 13 ст., в період боротьби з ними Данила Галицького, замок був зруйнований.
З 1444 р. Меджибіж увійшов до складу Королівства Польського. Первісне укріплення розбудували та звели чотири прясла оборонних мурів заввишки до 21 м з численними бійницями, а також наріжні башти, які майже не збереглися.
У 2014 році одна з стін фортеці обвалилася, після чого обласна рада виділила кошти на протиаварійні та ремонтні роботи. Зараз роботи тривають.
У фортеці є також замкова церква, будівництво якої припало на XIII - XVI ст. Церква зберегла сліди романського та готичного стилів.
Загалом, подорож Меджибожем у мене зайняло з години дві. Гарячу їжу майже неможливо знайти, бо туризм у селищі не розвинутий. Відсутні таблички, інформація про ту чи іншу історичну споруду, як у скрізь по Україні, але сподіваюся, це все зміниться :)