Звичайно, за часів Російської імперії та Радянського Союзу в ці дні діяла пряма заборона на проведення масових заходів, а тим більше, якщо хтось з українців з'являвся у вишиванці чи з українською символікою, це означало відповідну реакцію з боку правоохоронних органів.
Але сьогодні, в незалежній Україні, для кожного справжнього українця Чернеча гора – це духовна столиця українства, а пошанування Шевченка – це пошанування нашого світоглядного батька.
Після Революції гідності пошанування Тараса Шевченка, зокрема, в день його перепоховання на Чернечій горі, відбувається вже втретє. І от світоглядний парадокс нинішніх керінвиків держави: ті, хто обійняв посади на ідеях патріотизму, любові та самопожертви заради України, вже третій рік ігнорують Шевченка.
Вже третій рік поспіль в ці дні на Чернечій горі - жодного представника української влади: ні Президента, ні Прем'єр-міністра, ні Голови Верховної Ради, а в цьому році - власне, і жодного міністра Шевченко не побачив.
Тому виглядає таким чином: можна прийти до влади на гаслах любові до України... Але бажано любити і шанувати Україну щоденно!