О шукані інвестори: схема кидка
Щ е клієнти сумнозвісного столичного «Еліта-Центр» свого часу переконалися в тому, що не все просто в інвестуванні будівництва житла ресурсами громадян – загалом тоді постраждало близько півтори тисячі осіб, .
Сьогодні схему «елітчиків» вважають не лише найбільш резонансною, але й хрестоматійно очевидною – ніхто й не думав вести будівництво в інтересах інвесторів, чиї гаманці «полегшали» на 400 млн. гривень. Натомість, аферисти по суті торгували повітрям, продаючи двічі і навіть тричі одні й ті самі квартири в «паперових» будинках.
За ідеєю ще перший сумний досвід у даній сфері мав навчити дечому і громадян, і чиновників. Але досі ним користувалися винятково нові шахраї.
Особливо надихало їх те, що попри гучні обіцянки глави держави і голодування обманутих громадян втрачені ними кошти не було віднайдено, а головних винуватців так і не встановили. Що й казати – навіть тих, кого призначили на роль «цапа-відбувайла», досі судять .
Серед висновків, яких дійшли аферисти з огляду на інновації «від Волконського/Терентьєва», варто відзначити два найсуттєвіших.
З одного боку, вирішили їх послідовники, варто хоч трохи збудувати спочатку для вигляду – більше довірятимуть, отже й на більші суми розщедряться насамкінець. З іншого боку, непогано б зацікавити чиновників – особливо тих, у кого дозволи відповідні треба брати і хто надалі контролюватиме їхню діяльність.
В очікуванні на розширення піраміди
У червні 2012 року до мене як до народного депутата звернувся депутат одеської міськради Олександр Сомов з проханням захистити конституційне право на власність інвесторів корпорації «Альянс».
Інвестори скаржилися на те, що впродовж 5 років (!) – не можуть оселитися у власних квартирах у сімох будинках, які мали бути збудовані корпорацією. Вельми показово, що в нашому випадку в ролі замовника будівництва фігурувало Управління капітального будівництва Одеської міськради ( надалі – УКБ ) . Та й житло мало бути соціальне – для найменш захищених верств населення: молодих сімей, інвалідів, учасників бойових дій, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи тощо.
Будинки мали здати в експлуатацію ще в 2007-2008 рр. – проте на будівельні роботи, як стверджують інвестори, було витрачено лише 50% від 500 млн. гривень, отриманих для їх зведення.
Впродовж 2009-11 рр. уже ніхто нічого не будував – проте корпорації вдалося продати ще 135 квартир на суму близько 33 млн. гривень. У в липні 2009 р. міськрада вдвічі скоротила частку квартир, які належали місту. Проте «виручені» кошти до будмайданчиків знову не потрапили – ними було компенсовано депозити клієнтів кредитного союзу «Альянс-Інвест» у розрахунку на чергове розширення піраміди.
Тим часом і нвестори довгобуду, розташованого за адресою вул. Академіка Вільямса, 37 (друга черга мікрорайону «Південний» під літ. «Д»), зволікання з будівництвом пояснюють наявністю змови між забудовником і представниками мерії. Мовляв, усьому виною корупційна схема за участі УКБ та ТзОВ «Альянс-Жилстрой», між якими укладено договір про будівництво житла №37-Ю-2/3 від 20.12.2005 р.
Відповідно до цього договору , УКБ зобов’язується спорудити житлові будинки, а ТОВ – забезпечити відповідне фінансування. При цьому право на збудовані квартири за товариством закріплюється лише за умови, якщо до початку будівництва буде перераховано не менше 30 відсотків вартості загальної площі квартир. А решту коштів – сотні мільйонів гривень – зібраних ще в 2008 році – ТОВ має право вносити до моменту завершення будівництва.
На думку постраждалих інвесторів, така схема дає посереднику право користуватися чималими коштами, які йому не належать, на власний розсуд – як завгодно довго. Адже кінцевий розрахунок має відбутися в разі закінчення будівництва, яке хронічно не завершується.
Але ж «прокрутка» чужих коштів у розрахунку на швидкий навар – справа не менш ризикована, ніж гра в тоталізатор: можна виграти все. А можна і втратити…
« Не був, не знаю, не підпишу…»
З огляду на патову ситуацію – люди роками позбавлені придбаного ними житла, тим часом як довгобуди руйнуються і розкрадаються – звернулася до прокурора Одеської області Моліцького С.В. Мовляв, прошу вжити невідкладних заходів прокурорського реагування і проведення відповідних експертиз – зокрема, інвестиційної.
Відповідь не забарилася, але й не втішила. В листі за підписом в.о. начальника Управління МВС в Одеській області Стародубова С.В. мене рішуче впевнили в тому, що все добре , все легально – Суворівським райвідділом Одеського міського управління МВС інвесторам відмовлено у порушенні кримінальної справи, а прокуратурою це рішення після відповідної перевірки не скасовано.
Довелося звертатися до Генеральної прокуратури і нагадувати про кримінальну відповідальність працівників прокуратури , які закривають очі на корупційні оборудки, у тому числі, за участі правоохоронців.
Цього разу відомство Віктора Пшонки наче підмінили. В докладній відповіді на моє ім’я за підписом в.о. прокурора Одеської області П.Ліщишина йшлося не лише про відповідальність забудовника, але й про саботаж з боку мерії . Принагідно було повідомлено про підготовку прокуратурою звернення до суду щодо зобов’язання УКБ до незалежної аудиторської перевірки реального обсягу коштів, інвестованих громадянами, і вартості будівельних робіт, виконаних насправді, а також «відкриття» цілої низки інших порушень, які наразі перевіряються під контролем прокуратури області
І насамкінець
Звісно, можна було б втішитися подібною ретельністю представників згаданого відомства – якби не кілька обставин.
З одного боку, закон зобов’язує прокуратуру до контролю над правомірністю дій чиновників – без жодного нагадування з боку громадян. З іншого боку, не факт, що гроші знайдуться, а житло вчасно добудують.
Та й с кільки маємо схожих ситуацій по країні, на які правоохоронці принципово не реагують – бо вони кояться з їх відома?