Втім, уже другий навчальний рік розпочався для українських школярів у воєнних реаліях під звуки повітряних тривог. В умовах війни освітній процес зазнав значних змін і за формою і за змістом. Ведення бойових дій, руйнування закладів освіти країною-агресором, щоденна загроза життю через російські ракетні обстріли – все це негативно впливає на освіту та призводить до порушення права на її здобуття.
Тож як в умовах сьогодення знайти баланс між безпекою освітнього процесу та його якістю?
Освіта під час війни є важливою темою, яка потребує співпраці між державними органами, громадськими організаціями, міжнародною спільнотою для забезпечення захисту дітей та максимальної освітньої можливості у таких складних умовах.
Говорячи про доступність освіти під час війни, також варто пам’ятати про необхідність достатніх фінансових ресурсів, відповідної інфраструктури та обладнання.
На сьогодні навчальний процес в Україні відбувається офлайн, онлайн або змішано. Форми навчання в закладах освіти визначають обласні військові адміністрації на місцях з урахуванням безпекової ситуації.
Відповідно до результатів опитування, проведеного Офісом Омбудсмана влітку поточного року, більшість батьків висловилися за навчання дітей за партами.
Безумовно, очна форма навчання є найбажанішою та найефективнішою, до того ж має соціальну складову. Проте для її забезпечення потрібно враховувати: наявність захисних споруд в закладах освіти та переривання навчання у разі ввімкнення сигналу «повітряна тривога».
За інформацією обласних, Київської міської військових адміністрацій (за виключенням Донецької, Луганської та Херсонської областей) станом на 15 серпня 2023 року до освітнього процесу в очній формі навчання за показниками забезпеченості учасників освітнього процесу об’єктами фонду захисних споруд цивільного захисту були готові 19 170 об’єктів (будівель) закладів освіти, що становить 67,97% від загальної кількості таких об’єктів та дозволяє забезпечити укриття 4 687,413 тисяч учасників освітнього процесу (56,7%).
Враховуючи, що більшість закладів освіти знаходяться у старих будівлях, в яких відповідно до Державних будівельних норм на час прийняття в експлуатацію закладу освіти не було передбачено наявності жодної захисної споруди, типовими причинами відсутності або неналежного облаштування укриттів у закладах освіти на початок навчального року були :
- відсутність придатних для облаштування найпростіших укриттів приміщень навчальних корпусів у підвалах або цокольних поверхах;
- недостатнє фінансування заходів з облаштування відповідних укриттів, знаходження закладу освіти на тимчасово окупованій території або наближених до районів ведення активних бойових дій.
У реаліях сьогодення діти змушені жити не лише з відчуттям небезпеки та нестабільності, а й високим психологічним та емоційним навантаженнями.
За опитуванням, проведеним Офісом Омбудсмана, на запитання «Чи проводилися тренінги щодо переміщення в укриття?», 43% батьків відповіли, що проводилися для учнів і працівників, 31% - для учнів, працівників і батьків, 7% - для учнів. При цьому 77 % опитаних дітей спокійно реагували на перехід в укриття, адже довіряли діям педагогів і вихователів, 18 % - хвилювалися, але отримували підтримку.
Задля подолання у дітей відчуття страху й стресу, в Україні стартувала загальнонаціональна кампанія для психологічної підтримки дітей в укриттях (#BraveKidsUkraine). Відомі люди, лідери думок, музиканти та блогери записують короткі відеоролики зі словами підтримки, побажання, вправи, ігри та цікаві завдання, які повторити, перебуваючи у сховищі.
Також хочу наголосити, що отримував звернення у зв’язку з прийняттям рішення Постійною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу КМДА про забезпечення цілодобового безперешкодного доступу населення до укриттів у закладах дошкільної освіти. Отже, відповідно до Постанови Кабміну від 26 вересня 2023 року, внесено зміни в порядок використання укриттів у закладах дошкільної освіти. Відтепер ними можуть користатися лише діти та персонал. Це обумовлено, насамперед, безпековими інтересами задля захисту дітлахів.
Важливо пам’ятати, міграція від війни та нерівність можливостей для доступу до освіти можуть призвести до дискримінації та виключення частини дітей з освітнього процесу.
У таких умовах освіта має адаптуватися до війни, задовольняти потреби дітей і бути доступною для всіх, незалежно від соціального статусу, національної та релігійної належності, або місця перебування. У цьому контексті варто згадати про особливості навчання дітей-ВПО під час воєнного стану.
Діти-ВПО можуть навчатися у школах, де вони навчалися до повномасштабного вторгнення за умови, що вони функціонують, або у закладах освіти за місцем проживання.
Дізнатися про вільні місця у кожному класі можна на стенді або вебсайті школи на сайті державного органу, якому заклад підпорядковується, якщо школа не має власного сайту.
Також діти-переселенці мають право на першочергове зарахування до закладу освіти. Для цього сам учень або один із батьків (опікун, інший законний представник, родич) повинен подати до школи заяву або її скановану або фото- копію у довільній формі. До заяви, за наявності, необхідно додати копію свідоцтва про народження дитини або документа, який посвідчує її особу; оригінал чи копію медичної довідки за формою №086-1о; оригінал чи копію документа про освіту та довідку про взяття на облік ВПО. Подати заяву можна особисто, за допомогою електронної пошти, факсу або іншим зручним способом.
Щоб зарахувати дитину з особливими освітніми потребами до інклюзивного класу, до заяви треба додати висновок про комплексну чи повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини або витяг з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації.
Для зарахування дитини до першого класу, документи треба подати до 31 травня включно. Водночас в умовах воєнного стану закладам освіти рекомендували за потреби приймати заяви про зарахування без дотримання терміну подачі.
Ще одна категорія українських дітей – ті, хто навчається нині за кордоном. Таких на сьогодні понад 500 тисяч і кожна дитина для нас важлива!
Рятуючись від війни, мільйони українських жінок з дітьми виїхали за межі країни. Спочатку головним завданням було дати дітям відчуття безпеки та не втратити освітню складову, перебуваючи в новій країні. Проте минув час і постали інші питання.
Здебільшого такі діти відвідують іноземну школу та продовжують здобувати освіту в українській школі онлайн. Таких, за нашим опитуванням, 76 відсотків.
Опановувати дві освітні програми одночасно - це досить складно. Тому у МОН зробили висновки з попереднього року та запропонували запровадити модель, за якою учні за кордоном зможуть складати для річного оцінювання тільки предмети українознавчого компонента й матимуть можливість вивчати їх дистанційно у спеціально визначених школах.
За інші предмети, такі як математика, природничі науки тощо, українська школа виставлятиме оцінки відповідно до довідки із закордонної школи.
Примітно, що для 30 % опитаних нами батьків, наявність укриття в школі є визначальною умовою для повернення в Україну, для 23 % - частково впливає на повернення додому.
Отже, під час війни більш відчутні нерівності та недосконалості освітньої системи. Прогалини у знаннях школярів, і тих , хто навчається в Україні, і тих, хто виїхав за кордон, можуть сягати кількох років. Та чи означає це, що навчання дітей зараз неважливе?
Однозначно- ні, проте найголовніше – безпека. Пам’ятаємо, що життя людини – найвища цінність, а право на життя- основоположне право людини та запорука нашого майбутнього.