Зазначені питання регулюються Законом України «Про безоплатну правову допомогу», який її на безоплатну первинну та вторинну.
Первинною є інформування особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення. До неї, зокрема віднесено: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг (несудових процесуальних документів); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги
Таку допомогу українці отримуватимуть від органів виконавчої влади; місцевого самоврядування; фізичним та юридичними особами приватного права; спеціалізованих установ.
Цікавою є норма про те, що для надання безоплатної первинної правової допомоги, можуть утворюватись спеціалізовані неприбуткові установи, які фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Крім цього, органи місцевого самоврядування можуть укладати з юридичними особами приватного права, договори про надання на постійній або тимчасовій основі первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, знову ж таки за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Створення рівних можливостей доступу осіб до правосуддя визначено законодавцем, як безоплатна вторинна правова допомога.
До неї, зокрема, віднесено: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах; складення документів процесуального характеру.
Безоплатна вторинна правова допомога в Україні надаватиметься через центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги та включених до Реєстру адвокатів.
Створення центрів надання безоплатної вторинної правової допомоги покладається на Міністерство юстиції України та вони утворюються на регональному (АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі) та місцевому рівнях (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні, районні у містах).
Саме ці центри прийматимуть рішення про надання (відмову в наданні) безоплатної вторинної правової допомоги, забезпечуватимуть складення процесуальних документів, участь захисників у кримінальних провадженнях, а також при розгляді справ про адміністративне правопорушення; укладатимуть контракти з адвокатами, забезпечуватимуть здійснення представництва інтересів громадян (які мають на це право) в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
Цікавою є одна із підстав для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, а саме: вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними (найбільш цікава підстава , оскільки з неї вбачається, що працівники центрів, без забезпечення розгляду справи по суті, з’ясування позиції відповідача, заздалегідь приймають рішення по суті ймовірного спору).
Оплата послуг адвоката:
Закон передбачає, що послуги надаватимуться адвокатами, за контрактами на постійній основі, або ж залучається адвокат на договірній основі, які повинні надавати послуги якісно в обсязі та у строки, визначені договором.
Вимагаючи якісного ставлення до виконання своїх зобов’язань за договором , умови оплати праці встановлено на жалюгідно низькому рівні.
Так, постановою Кабінету міністрів України від 18.04.2012 р. No 305 година роботи адвоката становить 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати, визначеної законом на час надання послуг.
Станом на сьогодні це 30 грн. тобто, приблизно 1,5 $.
Проведімо паралель, — бюджетом на 2014 рік органам прокуратури України передбачено загальне фінансування в обсязі 2,99 млрд грн, з них заробітна плата — 1,92 млрд грн.
Якщо умовно, виходячи з функцій прокуратури, припустити, що діяльністю з представництва інтересів громадян займались щонайменше 2 із кожних 10 працівників прокуратури, які самостійно готували позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, займались збором необхідної для їх обгрунтування інформації, приймали участь у судових засіданнях, несли відповідальність за виконання своїх службових обов’язків, а, головне, за те, щоб заявлені в інтересах громадян позови, були задоволені (що б не говорили, відмова у задоволенні позову мала негативний вплив на працівника, як майновий (позбавлення премії), так і дисциплінарний), фактично на функції предствництва, а саме на заробітні плати людей, які, не в окремі години, а постійно протягом робочого дня, працювали на цьому напрямку, виділялось близько 400 млн грн.
На 6 місяців це 200 млн грн.
На 2015 рік обсяги фінансування Координаційного центру заплановано на рівні 269,58 млн грн.
З них на забезпечення формування та функціонування системи — 147,2 млн грн.
Оплата послуг та відшкодування витрат адвокатів 122,4 млн.
Ця сума включає в себе як представництво в адміністративному та кримінальному судочинствах, які здійснюються зараз, так і оплату послуг адвокатів з надання вторинної правової допомоги громадянам в цивільному, господарському судочинствах, які здійснюватимуться ІІ половину року.
Таким чином, на оплату послуг адвокатів з надання вторинної правової допомоги громадянам, в цивільному та господарському судочинствах, протягом ІІ половини 2015 року держава передбачила близько 60 млн. грн.
Порівняймо, щонайменше 200 млн грн, коли це здійснювали органи прокуратури, та 58 млн в цей час. Здавалося б мова йде про 4-х разове скорочення видатків Державного бюджету, яке, нажаль, не має нічого спільного з покращенням стану захисту прав громадян.
Поряд з цим, зменшення фінансування органів прокуратури на цю різницю не передбачене.
Фінансування організації роботи центрів
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» заплановано показники фінансування Координаційного центру з надання правової допомоги в розмірі 94,05 млн грн.
З них на формування та функціонування системи 28,07 млн грн, оплата послуг адвокатів — 65, 98 млн грн. Реальне касове виконання склало 27,04 млн грн та 52,05 млн грн, відповідно.
Відповідно до інформації про результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми за 2014 рік, в структурі Координаційного центру функціонували 31 структурна одиниця, з них 30 зі штатною чисельністю працівників 459 осіб, вакантних посад на кінець року було 141.
В Україні, поміж іншого, існує та формально виконується Державна цільова програма формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 року, ось короткий очерк її виконання:
— у 2014 році інформаційно-роз’яснювальною компанією серед осіб, на яких поширюється положення Закону, охоплено тільки 6,7 % із запланованих 31 %;
— у зв’язку з відсутністю бюджетного фінансування не профінансовано тиражування пам’яток для громадян, кишинькових календарів, наклейок з телефонами гарячих ліній, книг та брошур, інформаційних плакатів, розміщення соціальної реклами, створення комплексної інформаційно-аналітичної системи забезпечення надання безплатної правової допомоги, на які повинні були бути виділені 45,2 млн грн;
— проведення ремонтних робіт в приміщеннях профінансовано тільки наполовину;
— закупівля оргтехніки не здійснювалась взагалі, центри не підключено до каналу зв’язку високої пропускної спроможності тощо.
Така ситуація була на кінець 2014 року, при тому, що в поточному році зазначена система повинна запрацювати на повну, без помилок та шорсткостей, і до цього моменту залишається місяць.
Підсумки:
Приведемо озвучені під час брифінгу 20.03.15 слова першого заступника Міністра юстиції України Наталії Севостьянової: «У кожній області передбачається утворення від 3 до 7 місцевих центрів. Кожен центр буде обслуговувати декілька районів та міст із загальним населенням в середньому від 300 до 500 тис. та найдовшою відстанню від місця проживання клієнта до центру близько 40 км».
Якщо коротко, то станом на кінець 2014 року, маючи в своїй структурі лише 30 центрів, Система надання правової допомоги, відчувала недостачу кадрів в обсязі близько 30 відсотків штатних посад, які були вакантними.
Підготовчі роботи, як суто матеріально технічні, — ремонти будівель, забезпечення оргтехнікою, так і інформаційні, тобто, роз’яснення та робота безпосередньо з тими кому послуги надаватимуться, щодо прав та порядку, — провалені.
В березні 2015 року Міністерство юстиції України управлінським актом прийняло рішення про створення ще 100 центрів.
Зазначимо відразу, що це рішення не означає, що центри вже мають приміщення, де вони надаватимуть допомогу громадянам, а їх штат заповнений.
Керівники центрів, у кращому випадку, призначені на посади у травні 2015 року. Скільки часу знадобиться їм для формування власних команд на місцях, прогнозувати важко.
Через провалену інформаційно-роз’яснювальну роботу з громадянами, про функціонування центрів обізнане дуже вузьке коло осіб, а про місця їх розміщення ще менше.
Максимальна відстань в 40 км для громадянина від місця проживання до Центру, враховуючи категорії осіб, яким ця допомога надаватиметься, є занадто великою.
Не будучи прихильниками ідеї збереження функцій представництва за органами прокуратури, приведемо повідомлення заступника Генерального прокурора України Давида Сакварелiдзе про наявність в Україні 638 районних прокуратур. Для чого це? У 638 прокуратур громадяни, які потребують правової допомоги, звертались кожного дня протягом останніх 24 років. Натомість, з з липня 2015 року вони цього зробити не зможуть.
Як альтернативу, законодавець пропонує їм один із 130 цетрів правової допомоги, які станом на сьогодні функціонують фактично на папері, а послуги, які вони надають, в основному, пов’язані виключно з кримінальним чи адміністративним процесами.
Натомість господарське чи цивільне судочинство звалиться на них, як сніг на голову, через місяць.
Підсумовуючи викладене, ГО «Публічний аудит» щиро сподівається, що інститут провової допомоги громадянам, які її потребують, з липня 2015 року, дійсно запрацює.
Однак приведені вище факти свідчать про те, що її доступність ускладнена, а прийняті законодавчі зміни, не те, що не спрощують її отримання, а навпаки заплутують.
До цього варто додати, що першою ланкою у спілкуванні з особами, які потребують правової допомоги, будуть ті ж самі посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, бездіяльність чи неналежне виконання обов’язків яких населення, зазвичай, оскаржувалось в органи прокуратури.
Крім цього, мова ж йде про правову допомогу, а отже фахову, яку повинні надавати особи, які, принаймні, володіють юридичною освітою. Якщо говорити толерантно, то про рівень юридичної обізнаності, відданості справі та переживанню за результат, адвоката який коштує 1,5 $/година, годі й говорити.