Паніка та, часом, неадекватна поведінка надходить не тільки від мешканців різних регіонів країни, але й від професійних медичних робітників, які, здавалося б, повинні стримувати масову істерію, діяти спокійно, раціонально та законно. Так, 4 березня 2020 року знімальну групу АТН, яка робила репортаж в одній з Харківських лікарень, примусово госпіталізували та направили до інфекційної лікарні через незначно підвищену температуру з підозрою на захворювання на COVID-19 (коронавірус). Чи законно відправляти людину до ізолятора через легкі симптоми без її попередньої згоди? Що робити, якщо вас примусово госпіталізують? Що взагалі таке карантин, як він встановлюється та впливає на права громадян?
Що таке карантин за Законом України?
• Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин визначається як низка адміністративних та медико-санітарних заходів, що запобігають поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Приписами ст. 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» він передбачає й примусову госпіталізацію осіб, хворих на особливо небезпечні інфекційні хвороби, що, по суті, є обмеженням волі.
Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення змін до Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини й носійства збудників цих хвороб» №521 від 25.02.2020 р., до особливо небезпечних інфекційних хвороб був також віднесений і COVID-19. Це означає, що у разі поширення коронавірусу на території України можливе встановлення карантину, що дещо змінить права громадян при застосуванні примусових заходів медичного характеру (примусове лікування та госпіталізація) в бік їх обмеження з метою захисту населення.
Як та ким встановлюється чи скасовується карантин?
• Карантин встановлюється і скасовується Кабінетом Міністрів України за зверненням МОЗ України за поданням головного державного санітарного лікаря України. У рішенні про встановлення карантину мають бути вказані:
1) обставини, що призвели до цього;
2) межі території карантину;
3) необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення;
4) тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них.
При встановленні на певній території карантину, додатковими повноваженнями наділяються органи місцевого самоврядування.
Які права надаються місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування під час карантину?
• Незалежно від епідеміологічного стану в країні, особи, наділені владними повноваженнями у сфері охорони здоров’я, повинні керуватися балансом інтересів особистої недоторканості кожного окремого громадянина та інтересів охорони здоров'я населення. Вони можуть:
1. Залучати підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності) до виконання заходів з локалізації/ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби.
2. Встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів. У разі потреби вони можуть проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів.
При такому положенні особи, що хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, й особи з симптомами таких хвороб підлягають обов'язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарні. Ті особи, які контактували з хворими, підлягають госпіталізації в ізолятор.
Чи можуть лікарі затримувати громадян та примусово ізолювати їх в закладах з підвищеним ризиком зараження, спираючись лише на ознаки, які можуть вказувати на будь-яку хворобу?
• Безумовно, ні. Приписами Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного добробуту населення» встановлено, що тільки вже хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби в разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню, а носії збудників зазначених хвороб та особи, які мали контакт з такими хворими - обов'язковому медичному нагляду і карантину у встановленому порядку.
Якщо в людини є такі симптоми, як невисока температура тіла (до 38°С), кашель, нездужання, біль у горлі, порушення з боку ШКТ, і вони не супроводжуються специфічними та тяжкими симптомами, її не можуть просто так помістити до карантину. Вона може погодитись на госпіталізацію (відповідно до ст. 43) чи лікуватись у домашніх умовах.
Якщо ми розглянемо ці приписи на прикладі випадку з групою операторів АТН, то ми можемо побачити ознаки протиправності (коли в одного з учасників групи виявили підвищену температуру 37° та на підставі цього відбулося примусове ізолювання в інфекційну лікарню).
Яким чином підтверджується факт наявності в особи небезпечної інфекційної хвороби?
• Для підтвердження факту хвороби потрібні відповідні діагностичні лікарські документи встановленого зразка. Варто зауважити, що якщо виявлений при лікарському огляді діагноз є сумнівним, особа має право вільно обирати собі лікаря та отримувати альтернативні медичні висновки. Зазначене право надає можливість лікуватися у спеціаліста, якого обрав та якому довіряє пацієнт або у закладі, що має сучасне та ефективне обладнання, методи діагностики та кваліфікованих медичних працівників.
Проте при первинній діагностиці таких інфекційних хвороб ледве можна розраховувати на звільнення від заходів примусового медичного характеру до повного вірогідного підтвердження діагнозу з огляду на те, що за законом заклади та установи охорони здоров'я ведуть реєстрацію та облік інфекційних хвороб і подають відповідні статистичні звіти.
Які передбачені законом заходи можна вчиняти при спробі примусової госпіталізації або переміщення в ізолятор?
• Примусова госпіталізація у вище зазначених випадках є протизаконною та свідчить про факт перевищення повноважень лікарів та інших осіб, наділених владними повноваженнями. У такому випадку необхідно відповідно реагувати, як і на будь-які протиправні дії, спрямовані на обмеження конституційного права на свободу та недоторканість особи. Якщо людину намагаюся примусово госпіталізувати чи помістити до ізолятора, вона може:
• викликати поліцію та скласти заяву про протизаконне обмеження (чи замах на обмеження) конституційних прав;
• зателефонувати на гарячу лінію поліції та викласти всі обставини події із зазначенням усіх осіб, які брали в них участь.
• офіційно повідомити головного лікаря про дії його підлеглих та про наслідки таких дій, скласти заяву про ознаки кримінального правопорушення.
Варто зауважити, що за законом кожен громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я (ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я).
Приймаючи рішення про проходження медичного обстеження й додержання норм санітарно-епідемічного законодавства, ми повинні ставитися відповідально як до свого здоров’я, так і до здоров’я та безпеки оточуючих, адже повага кожного до інших осіб та встановлених правил є запорукою здорового та успішного європейського суспільства.
В яких випадках можлива примусова госпіталізація?
• Як вже зазначалося вище, закон зобов’язує лікарів отримати згоду пацієнта на лікування. Така вимога законодавства деталізується у «Порядку госпіталізації пацієнтів бригадами швидкої медичної допомоги у лікувально-профілактичні установи» МОЗ від 14.09.2019р. У разі наявності показань лікар повинен отримати згоду пацієнта (його родичів або законних представників) на госпіталізацію (п. 1).
Екстрена госпіталізація проводиться без згоди пацієнта тільки у випадках, коли щось загрожує його життю та здоров’ю:
• пацієнт нездатний адекватно оцінювати ситуацію;
• пацієнт вчиняє дії, що загрожують його життю і здоров'ю чи оточуючих його осіб;
• пацієнт не може самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність;
• пацієнт може завдати значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану в разі ненадання йому психіатричної допомоги.