Публікації автора
-
Історія про спільну пам'ять і пам'ять матері після втрати.
-
На сьомий рік війни в Україні все ще немає дієвої системи допомоги звільненим з полону. Пояснюємо, як це працює зараз і що варто змінити.
-
Вакцинація від ковіду вже почалася у кількох десятках країн по всьому світу. Розповідаємо історії тих, хто вже отримав щеплення.
-
Пояснюємо, скільки насправді в Україні інфікованих SARS-CoV-2, скільки людей загинуло від вірусу та як це розраховують.
-
Під час морозів бездомні та бідні люди ще більш беззахисні, ніж зазвичай. На час холодів для них організовують роздачі їжі та гарячого чаю. Розповідаємо, хто і чому допомагає іншим вижити
взимку.
-
На Донбасі є села, де досі мешкають депортовані у 1950-их бойки та лемки. Покоління переселених відходить, тож пам'ять і традиції покладені на плечі їхніх дітей та онуків. Чи вдається їм берегти
свою історію?
-
У пекарні «МАМА 1» працюють мами у складних життєвих обставинах, що мешкають з дітьми у шелтері біля Дніпра. Попри карантин пекарню не закривають, хоч іноді вона збиткова. На Різдво жінки
сподіваються дотягнути до весни ― і випікають…
-
На додачу до колапсу медичної системи Україну також може спіткати колапс похоронної.
-
У жовтні однією з найпопулярніших книг в Україні стала "Справа Василя Стуса" - і все через позов Віктора Медведчука. Насправді ця історія триває значно довше і не обмежується стінами Дарницького
райсуду.
-
Минулоріч без проблем лікували вірусні пневмонії без антибіотиків, але тепер роль відіграє страх: і пацієнти, і лікарі чують слово «пневмонія» – і втрачають гальма.
-
Як локдаун і безпосередньо ковід впливають на психічних стан тих, хто хворіє, медичного персоналу, а також дітей і підлітків, чий період формування припав на пандемію.
-
Під Конституційним Судом пройшов мітинг "Відправимо суддів-зрадників КСУ до Ростова". Через велику
кількість учасників акції правоохоронцям довелося перекривати рух, оскільки…
-
Назарові 26 років. У дитинстві в хлопця почала розвиватися спінальна м’язова атрофія. Незважаючи на це, він має роботу в IT-компанії, є амбасадором української асоціації кіберспорту, а ще
працює над тим, щоб зробити Львів більш інклюзивним…
-
"Цей інформаційний альянс потрібен Лукашенку для виживання, а сама пропаганда зараз працює і на нього, і на Кремль... Якщо білоруська державна пропаганда дозволяла жити паралельним життям, то
російська вибору не лишає".
-
Мешканці та мешканки будинку на Позняках, де влітку стався вибух, повідомляють, що досі не мають
обіцяного житла і не змогли забрати власні речі з помешкань. Навіть більше ― меблі…
-
19 жовтня Дарницький районний суд заборонив розповсюджувати книгу Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» без дозволу Віктора Медведчука. Судовий процес тривав більше року. LB.ua пояснює, як він
розвивався.
-
Як живуть діти політичних в'язнів у Криму - в інтерв'ю з кримськотатарською активісткою Муміне Салієвою, яка після арешту чоловіка заснувала проєкт «Кримське дитинство», що наразі опікується
близько двома сотнями дітей і підлітків.
-
І вірменські, й азербайджанські біженці ствердно говорять: Нагірний Карабах ― їхній дім. Ці історії в певних моментах є взаємним звинуваченням. Ми хочемо дати голос людям із різних сторін
конфлікту, які пережили жах війни.
-
"Травма від війни загалом впливає на якість життя. Вона створює соціальну сірість". Як війна відбивається на психіці дітей. Інтерв'ю з дитячою психологинею Людмилою Романенко.
-
Без шкіл, без університетів, без садочків, без кінотеатрів, без ТРЦ, без кафе, без ресторанів, без концертів, без поїздів, без міжміських автобусів. Без грошей. LB.ua розповідає про життя у
«червоній зоні».
-
Вони народилися під кулями і уламками, їхні зуби прорізалися, коли був прорив на фронті, їхні матері збивали їм температуру, коли у випусках новин показували відступ. Цього 1 вересня ровесники
війни пішли до школи. Репортаж з Авдіївки.
-
Рік тому до Дрогобича була прикута увага цілої країни, та вже за кілька днів місцеві лишилися на самоті з руїнами свого будинку. По людях теж ніби пройшли тріщини, що виявили і здатність
допомогти, і заздрість, і байдужість, і співчуття.
-
“Найстрашніше, що відбувається у країні зараз ― це свідомий розкол суспільства, поділ на «чорне» і «біле»”, - розмова з адвокаткою білоруських протестувальників.
-
Світлана, Катерина і Божена ― з тих, хто виїхав в Україну перед виборами в Білорусі. З собою вони привезли по валізі, звичку не називати імені Лукашенко і надію на повернення до власної
країни з новим президентом.
-
LB.ua зібрав історії білорусів, які потрапили до ізоляторів. Про катування, знущання та волю до свободи.