Ще 1 липня 2018 року 4 інститути Національної академії медичних наук України мали запустити пілотний проект щодо зміни механізму фінансування надання медичної допомоги – перехід на так звану «оплату за послугу». Але до сьогодні він не розпочався через відсутність комплексного бачення в МОЗі як це зробити, хоча гроші на це «зависли» вже на 4 місяці. Експеримент продовжили і на наступний рік. Але він може закінчитись, так і не стартувавши.У 2017 році гроші на клініку цих чотирьох інститутів йшли за двома різними бюджетними програмами з однією метою – покрити хоча б частину витрат цих бюджетних установ. Так, з 1 січня інститути фінансувалися за старою системою (розрахунок за кількістю ліжко-місць), а з 1 липня – за новою, системою, яку МОЗ охрестив «оплата за послугу». На останню вже й виділили 200 млн грн. Та досі стартувати пілотний проект не зміг.
Для того, щоб він юридично розпочався, потрібно заключити договори, затвердити порядок направлення пацієнта (щоб допомогу отримували саме ті, кому вона першочергово потрібна), потім розробити методологію розрахунку тарифу і цей самий тариф затвердити. Тоді вже можна буде укладати договори на закупівлю необхідних препаратів. Поїзд став на пункті методології розрахунку.
Як рахують закордоном
Тариф - це цифра, яка має відшкодувати всі затрати. Сюди мають бути включені не тільки собівартість операції і ліків (які донині частково купують пацієнти), але й комунальні послуги і навіть заробітна плата обслуговуючого персоналу. Якщо ми вже говоримо про європейський рівень медицини, то в Європі використовують протоколи, які нещодавно намагався «ввести» в українську медицину МОЗ, мабуть, не знаючи українських реалій. Лікарні там забезпечені витратними матеріалами і необхідними медикаментами, використовують новітнє обладнанням. І дійсно, за кордоном третинна ланка медицини безкоштовна. Тільки от операції цим державам коштують у рази дорожче, аніж в Україні.
Як пропонує порахувати МОЗ
Мін’юст говорить, що ті цифри, які до них надійшли (нині вони знаходяться на їхньому аналізі), згідно із розробленою методикою не можна назвати тарифом. Вони не враховують всю потребу, не враховують всіх витрат кожного з інститутів.
Замість того, щоб розробити методику визначення реальної вартості послуг, МОЗ вирішив просто проаналізувати витрати закладів, при чому за минулорічним кошторисом. А минулорічний бюджет, зрозуміло, недофінансований і не покриває всіх витрат.
Про помилку у розрахунках говорять і міжнародні консультанти МОЗу. Вони наголошують: це методика міжнародна – «покрокового розрахунку». Вона використовується для економічного аналізу закладу і для порівняння фінансових затрат у типових закладах на типову медичну допомогу. Ця методика – це скоріше інструмент аналізу, але результат не можна назвати тарифом.
У результаті розрахунків за цією методикою, ми отримуємо вартість середньопролікованого випадку, який апріорі не включає всі затрати, тому що розрахований на основі бюджету минулого року – бюджету недофінансування на 20-25%.
Як компроміс, у тексті методики, яку МОЗ може нарешті затвердити для пілотних закладів, визначили, що інститут може виставляти рахунки перед розпорядником коштів за ліки і лікарські засоби, які в цей тариф не ввійшли. Скільки вони будуть відшкодовуватись і з яких джерел – питання лишається відкритим.
Кілька цікавих цифр
У бюджеті на 2018 рік клініки 4 інститутів НАМНУ у рамках експерименту повністю переходять на фінансування «за послугу». На нього на всі ці заклади у проект Бюджету закладено цифру у 600 млн грн. При цьому на клініку тільки одного інституту потрібно, за різними підрахунками, понад 900 млн грн. І це тільки на 1 інститут!
Чим більше рахую у цифрах і намагаюсь зрозуміти, що запланував МОЗ – тим більше знаходиться білих плям. Дійшов до висновку, що МОЗ, знаючи, що не зможе забезпечити українців дійсно безкоштовною медициною (на це просто не вистачить грошей), намагається приховати свої промахи за гарною картинкою і гучними гаслами. Бо де ж методика, яка реально дозволить лікуватися безкоштовно? Де план із залучення коштів?