Однозначно, мешканці Бухалова чи Лихопілля не будуть летіти за кордон у пошуках питної води та і жителі Глибокої Долини чи Пирятинщини не дуже налаштовані на політ тоді, коли не мають змоги дістатися до Гадяцької лікарні не розбивши вщент колеса авто на вибоїнах.
Звичайно, аеропорт — це чудова інвестиція; це туристична привабливість нашого регіону, адже маємо незрівнянний Центр хасидизму «Адмор Азакен» у Гадячі, що забезпечить потік туристів із Тель-Авіву; це частина інфраструктури області не тільки для пасажирських, а й вантажних перевезень, що, завдяки процедурі розмитнення, додасть свою частку в бюджет області. Але не в часи пандемії, коли пасажиропотік іншими аеропортами України скоротився майже на 60%.
А тепер сухі цифри: у 2017-2020 роках аеропорт «Полтава» обійшовся обласному бюджету у 86,4 млн грн. А його дохід за цей період = 10,5 млн грн. Це доводить його колосальну збитковість, навіть здаючи в оренду майно приватним структурам та іноді приймаючи чартерні рейси. Тож чи буде економічно доцільно продовжувати програму з відновлення аеропорту, підтримуючи його збитковість? Якщо навіть держава не зацікавлена підтримати цей об’єкт і на 2021 рік із 2,4 млрд грн, що закладені в державному бюджеті на розвиток регіональних аеропортів, жодна гривня не призначена для аеропорту «Полтава».
Я не проти ремонту злітної смуги та огорожі аеропорту «Полтава», але тільки в тому випадку, коли будуть вирішені більш нагальні потреби земляків. Мільйони гривень краще спрямувати на Регіональну обласну Програму Розвитку систем водовідведення та водопостачання і максимальне відновлення аварійних доріг області. Саме тому розгляд програми розвитку та підтримки Полтавського обласного комунального підприємства «Аеропорт-Полтава» на 2021-2023 роки вирішили перенести на березень 2021 року.