Фестиваль Odessa Classics вразив своїми «Осінніми сезонами»

Певно, Одеса у вересні вирішила запастися мистецькими враженнями на весь невідворотний період карантинів і локдаунів. Два фестивалі, скрипковий і джазовий, – це вже традиція. Однак цього року 18-19 вересня у культурне життя міста яскраво ввірвався новий проєкт – «Осінні сезони» у рамках Міжнародного музичного фестивалю Odessa Classics – і відразу став визначною подією і для України, і для братньої нам Литви. А президент Odessa Classics Олексій Ботвінов ще раз довів, що його талант креативного організатора, менеджера, продюсера не поступається талантові видатного піаніста. 

Фото: Facebook / Odessa Classics

До нас завітав потужний загін провідних литовських музикантів. І якщо NICO (New ideas chamber orchestra) вже був учасником Odessa Classics і став його сенсацією рік тому, то Литовський національний симфонічний оркестр приїхав уперше не лише в Одесу, а загалом – в Україну. Навіть більше: став першим симфонічним оркестром з країн Євросоюзу, який виступив в нашій країні за часів незалежності. Отож, фестивальний девіз «Європейський фестиваль – для європейського міста» набув ще більш переконливого змісту.

Сприяла реалізації проекту, фінансово й організаційно, Литва. Як зазначила під час прес-конференції генеральна директорка Литовської національної філармонії і продюсер з литовської сторони Рута Прусевічене: «Нам довіряють у проведенні мистецьких акцій, тому й надали такий масштабний культурний тревел-грант». (До слова, я отримала від Рути у дарунок чудово виданий буклет з програмою цьогорічного філармонійного сезону і була вражена кількістю концертів, їх змістом та рівнем учасників).

Про важливість події свідчив візит до Одеси Повноважного та Надзвичайного посла Литовської Республіки в Україні пана Вальдемараса Сарапінаса, якій відвідав обидва концерти, звертався до публіки і підкреслював, що ми – братні країни не лише в культурному, а й у політичному сенсі.

Власне, час перейти вже до самих концертів. Якщо говорити загалом, то враження приголомшливі і від програми, і від рівня колективів та солістів. (Хай ця репліка буде дилетантською, та мене вразила присутність на сцені зовсім молодих людей і велика, здається, навіть переважаюча – жінок. І ще: де ж вони взяли стільки музикантів такого високого рівня у невеликій, власне, країні?!).

Щодо рівня, то дещо прояснив головний герой концертів – диригент, композитор, творець і художній керівник NICO Гедиминас Гелготас. Під його диригентською орудою відбулися обидва концерти, його музика звучала у програмі обох колективів. Тим часом 34-річний Гедиминас зіркою не виглядає: простий у спілкуванні, постійно усміхнений і в житті, й на сцені, дружньо налаштований до спілкування. На питання, як досягається такий високий рівень виконання у його камерному ансамблі, де майже всі музиканти – чи не юнацького віку, зазначив, що змінює склад кожні років п’ять, мовляв, нині наймолодшому з музикантів – 17 років; у NICO вони мають бути молодими, щоб без упередження, з ентузіазмом сприймати новації у музиці та її артистичній подачі на сцені, а секрет професійної досконалості не лише у попередньому відборі, а насамперед – у роботі по вісім годин щодня у колективі та по 3-4 ще й додатково індивідуально. Ось так!

Що ж до вражень від самого Гелготаса і його ансамблю, то просто хочеться зацитувати деякі з численних відгуків у «Фейсбуці».

Ганна Ліпатова, організатор культурних проєктів: «Гедиминас – это космический подарок! Это тот случай, когда не мог поверить, что закончилось второе отделение и это все. Даже не хотелось выходить из филармонии, казалось, что этим еще можно продлить ощущения. Праздник музыки, какое-то дивное очищение, невероятные эмоции! Вы бы видели эти глаза музыкантов, которые смотрят на дирижера! Это любовь!».

(Метафора про космічний подарунок не випадкова: один з медитативно-емоційних творів Гелготаса, виконаних у концерті, має назву «Ніколи не ігноруй Космічний океан»).

Наталя Шевченко, музикант: «Ансамбль NICO произвел совершенно феерическое впечатление. Попала в страну Звука, где привычные тебе акценты расставленные иначе, заиграли новыми красками, новыми смыслами, новой радостью. И радость эта сквозила не только в каждом звуке, но и в пластике музыкантов, которые осмелились не стоять или сидеть, а, легко передвигаясь по сцене или просто меняя положение тела наклоном или неслучайным поворотом, вносили визуальный контент в действо Музыки. И это носило невиданное доселе (по крайней мере, для меня ) новое таинство звучания, отличное от традиционного формата. Энергетика была совершенно зашкаливающей, казалось – весь зал, как стая птиц осенью, может взлететь и парить в воздухе...».

Окрім творів самого Гедиминаса Гелготаса NICO виконав рекомпозицію «Літа» Вівальді з циклу «Пори року», створену британським композитором Максом Ріхтером, та творчо переосмислений Гелготасом «Ранок» Чюрльоніса.

Наступного вечора під орудою Г. Гелготаса виступав Литовський національний симфонічний оркестр, до якого на час виконання окремих творів долучався NICO, а також три уславлених солісти: піаніст народний артист України Олексій Ботвінов, віолончеліст та композитор з Великої Британії Пітер Грегсон і литовська скрипалька Августа Юсіоніте.

Фото: Facebook / Odessa Classics

О. Ботвінов партією фортепіано віртуозно завершив звучання рекомпозиції М. Ріхтера Опусу 2020 Бетховена, П. Грегсон виконав свої інтерпретації сюїт для віолончелі Баха, а А. Юсіоніте – Концерт для скрипки з оркестром Гелготаса.

Приїзд до Одеси та виступ в «Осінніх сезонах» Пітера Грегсона, який, попри молодий вік – він ровесник Гелготаса, має 34 роки, вже знаний у всьому світі, – це дуже приємний сюрприз для самих організаторів. Бахівські сюїти в інтерпретації британця мав виконувати відомий литовський віолончеліст, однак через хворобу не зміг взяти участь у проєкті. Тоді народилася щаслива думка запросити самого композитора, музика якого нині виконується кращими оркестрами, звучить у кіно, телепроєктах та навіть замовляється творцями комп’ютерних ігор. І вдалося!

Пітер Грегсон охоче спілкувався з журналістами, згадував, з чого почалося його захоплення музикою, та ділився особистим про двійко його маленьких діточок. Цікаво, що любов саме до віолончелі народилася у нього з дитячого враження: чотирирічний Пітер побачив в одному з фільмів про Джеймса Бонда футляр від цього інструменту, і йому страшенно захотілося зазирнути всередину. В його сім’ї, на щастя, були і банкіри, і музиканти, тож зацікавленість хлопчика було кому задовольнити… Грегсон висловлював захоплення Одесою, Одеською філармонією, тож маємо надію побачити його у нас знову.

Оскільки програма, запропонована литовцями, великою частиною складалася саме з рекомпозицій, цілком слушно було запитати в обох молодих композиторів, чим обумовлена ця сьогоднішня тенденція і чи не бояться вони спотворити авторський задум. Пітер Грегсон зазначив, що загалом він став композитором саме тому, що, виконуючи той чи інший твір, хотів надати йому дещо іншого звучання, спробувати представити своєму бачення, водночас зберігаючи максимальну повагу до традиції. Гедиминас Гелготас відповів на це питання так: «Мені хочеться взяти цю музику і перевести її на мову своїх почуттів. У цьому немає нічого нового. Бах і Бетховен теж переосмислювали музику своїх попередників… Баха я вперше слухав, ще перебуваючи в лоні матері, адже в моїй сім’ї – всі музиканти. Тож я занадто люблю і поважаю музику, щоб їй зашкодити. Багато виконавців страшаться спотворити класичну музику невірним штрихом, побоюються не втрапити в потрібний ритм, відступити від традиції. Я не боюся цього. Це та свобода, яку я собі дозволяю».

Що ж, надзвичайно талановиті і дуже сучасні за своїм світоглядом, ці двоє музикантів переконали нас, що мають повне право на своє прочитання класики.

А враження від цього прочитання та від рівня виконання оркестрантами – знову ж таки процитую: «…варто жити, щоб це почути. Ці неймовірні сто п’ятдесят піаніссімо, ці вражаючі сто п’ятдесят фортіссімо, між якими – мільйон відтінків звуку…» (Наталя Шевченко).

Завершити ж ці нотатки буде справедливо словами самого Олексія Ботвінова: «Хочу висловити слова величезної вдячності нашій публіці. Вчора (19 вересня – Авт.) був довгий концерт у двох відділеннях, який цілком складався із сучасної музики, причому в основному написаної в останні 5-10 років. Апріорі нова музика – це виклик для більшої частини аудиторії в будь-якій країні світу. Вчора одеська публіка проявила себе, без перебільшення, геніально. Надзвичайна концентрація, бажання почути, зрозуміти нове. У довгих тихих медитативних творах стояла неймовірна дзвінка тиша. Будь-який енергійний твір, навпаки, зустрічався щирими оваціями й вигуками «Браво». Литовські музиканти і британець Грегсон просто у захваті від нашої публіки. І від себе хочу сказати «Дякую!» фестивальній публіці – одеситам і не лише одеситам. Для вас варто творити!».

Що ж, сам Олексій Ботвінов доклав максимум зусиль до того, щоб в Одесі так слухали музику, за що йому, у свою чергу, щиро вдячні слухачі. А «Осінні сезони» тепер президент фестивалю обіцяє зробити традиційними та ще більшими за обсягом. Втішаймося такими перспективами!

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram