Про це нам дозволяє говорити офіційна судова статистика. Наприклад, за перше півріччя 2016 року судами було розглянуто більше 5 тисяч справ про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Цікаво, що кількість таких кейсів виявилася навіть більшою за кількість розглянутих спорів, які виникають із земельних правовідносин та всього вдвічі меншою, аніж кількість спорів щодо права приватної власності.Загалом за вказаний період у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати було заявлено до стягнення більше 118 мільйонів гривень та присуджено до стягнення майже 65 мільйонів гривень.
Помітний сегмент у трудових спорах займають вимоги про стягнення середнього заробітку. Зокрема, закон передбачає право працівника на такі суми у разі затримки розрахунку при його звільненні та у разі затримки видачі трудової книжки. Дуже часто на практиці ці дві ситуації виникають одночасно. Тобто, у разі виникнення спору щодо звільнення працівник вказує і на несвоєчасний розрахунок, і на несвоєчасну видачу трудової книжки. При цьому поширеними є випадки, коли працівники свідомо провокують подібні ситуації, наприклад, не з’являються за остаточним розрахунком та уникають отримання трудової книжки.
Донедавна суди в переважній більшості своїх рішень у разі доведеності порушень при звільненні працівників задовольняли їхні вимоги про стягнення середнього заробітку як за несвоєчасний розрахунок, так і за несвоєчасну видачу трудової книжки. Іншими словами, суди стягували подвійний середній заробіток за один і той же період часу.
Однак, 18 січня 2017 року Верховний Суд України ухвалив прецедентне рішення у згаданій категорії спорів, розглянувши справу № 6-2912цс16 за заявою, поданою в інтересах Клієнта адвокатами Адвокатського об’єднання «Скляренко, Сидоренко та Партнери».
Зокрема, ВСУ погодився із доводами адвокатів про те, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Суд вказав, що у Законі йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Таким чином, Суд визнав обґрунтованою позицію адвокатів про те, що середній заробіток підлягає стягненню лише за те порушення, яке тривало довше.