У Німеччині українські суботні школи допомагають дітям-біженцям зберігати рідну мову та культуру, паралельно з навчанням у звичайних німецьких школах. Ці ініціативи, створені та підтримувані громадою, також відіграють важливу соціальну й емоційну роль для сімей, які адаптуються до життя в новій країні.
«Я ходжу до школи п’ять днів на тиждень, і всі мої друзі відпочивають у вихідні. Моя вчителька каже, що я маю використати цей час, щоб відновитися, але замість цього я йду до української школи й знову вчуся. Це лише дві години, але мені завжди дають домашнє завдання», — розповідає 10-річна Роксолана.
Вона навчається в німецькій школі, як і близько 210 тисяч інших українських дітей по всій країні. Окрім обов’язкових занять і додаткових уроків німецької мови, Роксолана разом із братом Северином (9 років) і сестрою Яриною (7 років) щосуботи відвідує українську школу в Берліні.
До і після 2022 року
Школа, яку відвідують діти, розташована поблизу Treptower Park й є однією з сотень українських суботніх шкіл, що діють у Німеччині. Багато з них існували ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, однак із прибуттям нової хвилі біженців їхня роль стала ще важливішою — як простору для збереження мови, культури та зв’язку з батьківщиною.
Деякі люди не втратили надії повернутися додому, як, наприклад, Оксана, мати Роксолани. Вона не приховує: суботні заняття вимагають від дітей чималих зусиль. Водночас Оксана переконана, що в майбутньому вони будуть за це вдячні.
«Наші діти ходять до суботньої школи, а також до скаутської організації. Для нас це спільнота, де ми можемо практикувати все українське — кулінарію, мову, традиції, спів, танці, буквально все», — пояснює вона.
За її словами, найважливіше — щоб діти володіли українською мовою на тому ж рівні, що й їхні однолітки в Україні.
«Батькам складно навчати дітей самостійно. Я навчила своїх читати українською раніше, ніж німецькою, але коли дійшло до граматики та лексики, у мене вже не було ані часу, ані навичок. Тому школа є надзвичайно важливою», — розповідає Оксана виданню La Marea.
Українська школа, яку відвідують її діти, працює вже близько семи років і за цей час неодноразово змінювала локацію в Берліні. Спочатку це була ініціатива кількох родин, які шукали спосіб зберегти рідну мову своїх дітей. Згодом до проєкту долучилися професійні вчителі з України, а сама ініціатива переросла в асоціацію Ukrainische Schule Berlin, яка нині навчає понад 150 учнів на 11 різних курсах.
«Багато батьків працюють волонтерами й вкладають свій час і навички. Деякі вчителі отримують символічну оплату за кілька годин на тиждень. Найбільшою організаційною зміною для нас стало наймання директорки, яка координує роботу школи. Вона отримує зарплату, але значну частину роботи також виконує на волонтерських засадах», — пояснює Роман, один із батьків-засновників. Водночас школа досі змушена щороку шукати нове приміщення через відсутність постійної локації.
Адміністраторка школи Міла зазначає, що діяльність закладу виходить далеко за межі класних занять. Щосереди з 9:00 до 13:30 тут проводять уроки української мови, історії та культури, а також художні заняття, танці, екскурсії. Працює і шкільна бібліотека. «Діти знаходять тут безпечне середовище, де можуть спілкуватися з однокласниками, які пережили подібні події», — каже вона.
У новому навчальному році школа планує розширювати програму, водночас намагаючись не втратити свою ідентичність. Заклад співпрацює з німецькими установами, організовує спільні заходи та заохочує міжкультурне співіснування. «Ми хочемо, щоб наші діти знали й поважали культуру країни, яка їх прийняла, але водночас пишалися своєю власною», — пояснює Міла.
За даними Федерального відомства Німеччини з питань міграції та біженців (BAMF), на кінець 2023 року понад 210 тисяч українських дітей навчалися в німецьких школах. Із них 60 % відвідували лише звичайні класи, 24 % отримували додаткову мовну підтримку, а близько 16 % навчалися в спеціальних підготовчих класах.
Значна частина українських дітей також продовжувала навчання в онлайн-школах української системи освіти. Зокрема, 46 % дітей віком від 7 до 10 років і 52 % підлітків віком від 11 до 17 років брали участь у таких заняттях станом на кінець 2023 року. У звіті зазначається, що хоча це сприяє збереженню мовних і культурних зв’язків, подвійне навчальне навантаження може негативно впливати на добробут дітей. Очікується, що з часом кількість учнів онлайн-шкіл зменшуватиметься в міру адаптації до німецької освітньої системи.
Німецькі друзі
Для багатьох сімей інтеграція дітей у Німеччині є водночас радісним і болісним процесом, каже Оксана.
«Ми з чоловіком обоє з України, і для нас дуже важливо зберегти наші традиції. Але жити в іншій країні, де діти ходять до школи й вивчають іншу мову, — це надзвичайно складно. Дітям важливо мати друзів і не відчувати себе “іншими”, тому вони часто з більшим ентузіазмом вивчають німецьку, ніж українську. Вони вивчають пісні німецькою мовою, дивляться фільми німецькою, тому що хочуть бути ближчими до своїх німецьких друзів».
Водночас вона радіє, коли бачить, як її донька навчає німецьких друзів українських слів або пісень, які вивчає в суботній школі.
У більшості суботніх шкіл програма зосереджена на мові та літературі. Водночас, за словами Марини Кравцової, координаторки української школи Elefant у Магдебурзі, ці заклади давно стали чимось більшим. «Це ключовий соціальний і культурний центр для українських сімей у регіоні», — зазначає вона. Школа була заснована українськими вчителями та освітянами з метою розвитку української освіти, культури й міжкультурного діалогу в Німеччині.
За словами координатора, школа стала набагато більше, ніж просто місцем навчання. Це ключовий соціальний і культурний центр для українських сімей та мігрантів у регіоні. За допомогою занять, культурних подій, музичних заходів та психосоціальної підтримки заклад прагне зберегти українську ідентичність, допомагаючи сім'ям інтегруватися в німецьке суспільство.
«Для дітей ця школа — це місце, де вони можуть розмовляти рідною мовою, співати українські пісні, вивчати історію та традиції, а також разом святкувати свої релігійні та національні свята. Це емоційний та культурний притулок», — каже вона. «Для батьків школа є підтримкою, спільнотою та відчуттям дому. У умовах вимушеної міграції школа допомагає відновити соціальну та емоційну структуру, яку розірвала війна».
У багатьох випадках суботні школи також працюють із дітьми, які мають психологічні травми або особливі потреби. Більшість діяльності здійснюється на волонтерських засадах, а батьківські внески доповнюються допомогою сім’ям, які опинилися в складному фінансовому становищі. За даними BAMF, 76 % українських біженців у Німеччині мають дітей, а 30 % жінок із дітьми проживають без партнерів, які залишилися за кордоном, переважно в Україні.
З цієї причини, окрім навчання, суботні школи є місцями, де багато сімей біженців можуть відчути себе частиною спільноти та отримати взаємну підтримку. «Коли ти приїжджаєш до країни з незнайомою мовою та складними умовами, найважливішим є сім'я», — зазначає Оксана. «Але багато жінок приїхали без своїх чоловіків, тільки з дітьми, і це ускладнює все. Коли вони збираються в українській громаді і можуть чути свою рідну мову, бачити знайомі обличчя і ділитися досвідом, це їм дуже допомагає».
Школа не тільки пропонує заняття для дітей, але й організовує заходи для батьків, такі як бесіди та події, що сприяють їхній інтеграції та зміцненню мережі між українськими сім'ями в Берліні. «Це не тільки місце, де зберігаються культура і мова, але й середовище, створене для того, щоб допомогти сім'ям адаптуватися», — каже вона.
Оксана підкреслює цінність цих зусиль для німецького суспільства в цілому. «Ці діти розумні і одного дня зроблять свій внесок в економіку, політику та інші сфери життя Німеччини. Найкращий спосіб досягти цього — підтримати громади мігрантів і дозволити їм зберегти та захистити свої корені, мову та культуру». Адже, за її словами, хоча діти з часом стануть німцями, збереження їхніх коренів та культурного походження збагатить їх і суспільство в цілому.