Ігор Бєланов радий призначенню Блохіна, співчуває Сьоміну і шокований грою легіонерів:
"Я дуже радий, що керівництво столичного клубу зупинило свій вибір на Олегові Блохіну. І якщо він буде суміщати роботу в клубі та збірній, це не повинно нікого бентежити. Свого часу на двох посадах працював і Валерій Лобановський, для якого кожен кандидат у збірну СРСР із динамівської команди був наче на долоні. І це йшло на користь. Жити справами динамівських збірників і бути завжди поруч із ними належить і Блохіну. Таке поєднання мені здається реальним. Я розумію, що це для мого колишнього товариша по команді буде непросто, але, впевнений, він зумів би.
Сьомін - чудовий спеціаліст, проте йому не варто було повертатися в "Динамо", а йти в якусь іншу команду. У динамівському ж клубі повинна працювати людина, що володіє харизмою і величезним авторитетом в українському футболі.
Багато гравців команди занадто розпещені. Раніше було все по-іншому: хлопці грали й ніхто ні на які суми не дивився. У клубі тоді існувала проста система: заслужив - отримай. Про що можна говорити, якщо я, коли отримував "Золотий м'яч", жив у двокімнатній квартирі, де все протікало? Мені в неї навіть представників "Франс футболу" соромно було приводити. Але потім, коли разом з одноклубниками вдалося внести лепту в успіхи "Динамо", я міг про щось просити керівництво.
Раніше, коли біля керма "Динамо" стояв Валерій Лобановський, усе було по-іншому. Ні про яке розпещення не могло бути й мови! Кожен футболіст чітко знав, що йому потрібно робити на полі - куди бігти, кого тримати. Тоді була дисципліна, а зараз що?! Один раз програли "Шахтарю" 1:3, другий - 1:4. І з "ПСЖ" теж. Ну що це за гра?! Куди це годиться?! Багато поколінь футболістів упродовж десятиліть творили історію "Динамо", а тут усе валиться буквально на очах. Поприходили незрозуміло якого рівня іноземці, яким глибоко наплювати на емблему динамівського клубу. Я в шоці від того, що відбувається з київським "Динамо". Іноді, повірте, навіть гру дивитися не хочеться.
Я не знаю, як ці легіонери потрапляють у "Динамо", але від гри більшості з них я в шоці. Для чого потрібні такі легіонери, якщо з ними команда програє, пропускаючи по три-чотири м'ячі? Вони почуваються, немов курортники, частенько вигадуючи якісь причини, щоб валяти дурня. Може, вже вистачить дозволяти їм, вибачте за грубість, бруднити імідж клубу?
Скажіть мені, як іноземні гравці можуть перейнятися якимось ставленням до традицій динамівського клубу, якщо вони приїхали в нього лише отримувати гроші за контрактом, а не заробляти їх? Таких легіонерів потрібно палицею заганяти на клубну базу, щоб вони сиділи там безвилазно, як колись робили ми. Щоб не було в них постійних гулянок - інакше чим пояснити те, що на полі в їхній грі немає азарту, деколи вони ледве рухаються? Тренувальний процес повинен бути зовсім інший.
Пам'ятається, коли був гравцем "Динамо" після тренувань ми, вибачте за прямоту, блювали. Зате коли виходили на поле перед заповненими повністю трибунами величезного стадіону, нам не було соромно перед людьми. Сьогодні кожен із хлопців мого покоління може з гордістю сказати: я грав у футбол. А зараз що? Одне втрачене чемпіонство, інше, програш Кубка України, невдачі на євроарені. Зізнаюся, коли мене запитують про нинішнє "Динамо", то навіть не знаю, що відповідати".