ГлавнаяСпортДругие

Матч у Загребі. За кулісами

Даріо Срна врятований! Ось несподіваний підсумок гри у Загребі, і його з посмішками повторюють чи не всі футболісти. Капітан донецького «Шахтаря» до матчу зухвало просторікував про перевагу над гостями і навіть наважився на обіцянку закінчити виступи за збірну в разі програшу Україні.

Матч у Загребі. За кулісами
Фото: УНИАН

 Дуже смілива заява, котра ледь не перетворилася на конфуз, адже за 20 хвилин до кінця Україна перемагала Хорватію 2:1, і важко навіть уявити післяматчеву прес-конференцію, у ході якої провідна зірка команди, віце-капітан, футболіст на піку своєї кар´єри добровільно йде з команди через необережне інтерв´ю...

 СРНА НА МЕЖІ

 Мабуть, звідси і грубість Срни у другому таймі в сутичках зі своїми добрими друзями по «Шахтарю» Шевчуком та Тимощуком, грубість настільки різка, наскільки і зрозуміла: хорват заручником рухався назустріч кулям власних необачних прогнозів.

 «Я же не сказав, що ми обов´язково переможемо, а якщо ні, то я більше не гратиму за команду! Оце було би на межі, - казав «Лівому берегу» одразу після гри хорват. - А так я був упевнений, що ми не програємо. Ми взагалі програємо рідко. Тимощук цілі дні проводить у фітнесі, а навіщо? Я його ледь торкнувся, а він на три метри відлетів! А Славіка (В´ячеслав Шевчук - «Лівий берег») я взагалі не чіпав, нехай не розповідає. І взагалі - всім вашим гумористам краще піти цілувати стійки воріт».

Попри посмішки, агресивність Даріо навіть в тунелі після гри різала око. Так само, як і доволі брудна агресія і лайка під час гри на В´ячеслава Шевчука - багаторічного партнера хорвата і володаря Кубка УЄФА. Шевчук намагався вдати, що все гаразд. Він був напружений у відповідях, а запитання про конфлікт з Срною, коли він намагався відповісти хорвату після свистка, перетворив його обличчя на камінь: «Я не звертаю на таке увагу. Ми на полі не друзі, ми суперники, у нас різні завдання. Проте зараз я готовий так само потиснути Даріо руку, в цьому і полягає сенс справжньої дружби».

 Фрагмент дружніх стосунків можна було побачити уже опівночі в готелі «Загреб», де мешкала українська команда і куди пізно вночі «підкотили» на відкритому кабріолеті двоє українських хорватів Срна та Огнен Вукоєвич. Зустрівшись із Шевчуком, Срна одразу ж отримав стусан під зад і запотиличник із вигуком «Ти ж мене сам вчив грати ногами і руками!». На що пролунали ті самі саркастичні: «Іди, іди цілуй стійки!». Проте цього разу уже було зрозуміло, що напруга і справді зникла.

 ВОРОНІН ЧИ ШЕВЧЕНКО?

Головною проблемою збірної України всі вважали проблему вибору для Олексія Михайличенка. Воронін чи Шевченко? - так у пресі стояло питання при визначенні складу, адже двом знаменитим гравцям разом на полі місця не було, бо це означало б перенасичення нападу, на що у гостьовій грі наважитися може не кожен тренер. Обидві зірки жовто-синьої команди традиційно тримаються окремо від колективу. Обидва зараз майже не дають інтерв´ю і в обох є «особливі стосунки» з головним тренером. Тільки характер цих стосунків протилежний. Конфлікти Андрія Вороніна з Олегом Блохіним якось плавно переросли у конфлікти з Олексієм Михайличенком. Воронін публічно критикував тренера, і коли за півгодини до гри оголошували основний склад збірної, Андрія ми не побачили навіть серед запасних, що розминалися грою в квадрат. Він демонстративно засів на лаві під навісом і збиткувався з кожного невдалого руху партнерів. Лише під тиском асистентів він поганяв хвилин п´ять м´яча, а далі став невидимим для преси і вболівальників - типова фігура третього плану, принаймні, того вечора.

Про особливий статус у збірній Андрія Шевченка відомо всім. І це той випадок, коли реноме відповідає суті. Шевченко попри всі проблеми в «Челсі» та «Мілані» незмінно натхненно грає за національну команду, і чотири його голи у 5 матчах збірної в цьому циклі не дають місця скепсису. Тридцять хвилин на полі і черговий гол, а потім травма ноги, прохання про заміну та керування партнерами уже з лави з-за спини головного тренера - от що він встиг зробити на стадіоні «Максімір» за дві гральні години.

«Гра була рідкісною, цікавою, з купою моментів. Я просто вдячний хлопцям за сьогоднішню самовіддачу. Вони виклалися більше, ніж на 100%, тут все таки дуже складно грати», - Шевченко і розмірковує нині як тренер.

Українці задоволені нічиєю з хорватами, навіть попри те, що цей результат відкинув нас на четверту позицію складної і цікавої групи 6. Після матчів Казахстан-Англія 0:4 та Білорусь-Андорра 5:1 нас на третьому рядку поміняли білоруси, а це значить, що доля другої путівки в наших руках, так само, як і в руках білорусів та хорватів. Жодна з цих трьох збірних не залежить від результатів матчів суперників, і осінні баталії стануть не лише вирішальними, але й принциповими.

 1 Англія          6          18  

2 Хорватія      6          11

3 Білорусь      5          9

4 Україна        5          8  

5 Казахстан    6          3  

6 Андорра      6          0

Лідерству Англії ніщо не загрожує, хай там як і намагається Олексій Михайличенко намалювати райдужну картину. Ми боремося за другий рядок, котрий навіть не гарантує стикових матчів - з 9 других команд оберуть найгіршу, і лише вісім розіб´ють на пари у майбутньому плей-офф світової першості в Південній Африці.

 
 ПРЯМА МОВА

Олексій Михайличенко:

Про становище в групі

У нас в групі іще зовсім нічого не вирішено, навіть для лідерів, англійців. Їм доведеться зіграти і з нами, і з хорватами, а силу цих команд ми побачили.

 Про Андрія Вороніна

У нас шість нападників, вибираємо двох, виходячи з тактики. Можливість вийти на поле є в кожного. Але в нас є команда, якщо хтось не може зрозуміти цього, немає сенсу приїжджати в збірну.

У Хорватії, навіть знаходячись у резерві, запасні гравці були частиною команди. Воронін розуміє, що він потрібний, тому чекатиме свого шансу

 Про Андрія Шевченка

Після медогляду стало відомо, що він не зможе взяти участь у поєдинку з Казахстаном. Також не допоможе збірній у цій зустрічі і Сергій Валяєв, який залишив табір збірної за сімейними обставинами. Анатолій Тимощук учора тренувався, так що, думаю, зможе зіграти з Казахстаном.

 

 

Источник: Микола Васильков