Як Росія рекрутувала протягом 44 місяців війни: контракти, мобілізація, призов, ПВК «Вагнер», в'язні, боржники
Згідно з даними голови СЗРУ Олега Іващенка, до кінця травня 2025 року в армію агресора від початку повномасштабного вторгнення залучили понад 1,3 мільйона осіб. Спираючись на цифри аналітиків і слова Зеленського, що Росія мобілізує 40–50 тисяч осіб на місяць, можна стверджувати, що до середини листопада загальна кількість сягнула приблизно 1,6 мільйона осіб. Втрати ворога становлять від 220 тисяч (за підрахунками Медіазони станом на серпень 2025 року) до 420 тисяч (за словами українського президента станом на лютий 2025 року) загиблими та зниклими безвісти і 600–700 тисяч пораненими (частина повернулася до служби).
З початку повномасштабного вторгнення і до липня 2022 року на окупованих територіях, переважно в «ДНР» і «ЛНР», Росія мобілізувала близько 140 тис. осіб, поінформувала Східна правозахисна груп. Протягом літа-осені 2022 року ПВК «Вагнер» завербувала понад 50 тисяч осіб серед російських в’язнів.
СЗРУ вважає, що станом на листопад 2024 року Росія залучила до участі в російсько-українській війні загалом 140–180 тисяч в'язнів, переважно вже як контингент Міністерства оборони РФ. Російська Федеральна служба виконання покарань повідомляла, що з 1 січня 2022 року по 1 січня 2025 року кількість в'язнів у РФ скоротилася на 152 тисячі, з 465 тисяч до 313. У жовтні 2023 року заступник міністра юстиції РФ прохопився на пресконференції, що в установах утримання перебувають лише 266 тисяч в'язнів, після чого інформацію намагалися дезавуювати.
У той самий час кількість нових вироків, за якими росіяни опиняються в тюрмах, залишається приблизно стабільною: 2021 року ув'язнили 157 тисяч, 2022-го — 166 тисяч, 2023-го — 165 тисяч, 2024-го — 153 тисячі. Тож кількість завербованих в'язнів у РФ може перевищувати 200 тисяч осіб. Водночас ця цифра не враховує нового джерела поповнення армії: у КПК РФ внесли доповнення, згідно з якими обвинувачені в період провадження у кримінальній справі можуть вступити на військову службу, тоді кримінальну справу зупиняють. Тож російські слідчі та поліцейські з 2023 року пропонують затриманим у СІЗО альтернативу в’язниці — підписання контракту. У січні ГУР повідомило, що 2025 року Москва планує залучити до бойових дій щонайменше 126 тисяч солдатів з так званого спецконтингенту — ув’язнених, боржників тощо.
Після поразки Росії під Харковом у вересні 2022 року Путін оголосив «часткову мобілізацію», в рамках якої до ЗС РФ потрапило близько 300 тисяч осіб, зокрема 80 тисяч з окупованих територій України. Неуспіх українського контрнаступу 2023 року зумовлений не останньою чергою зростанням чисельності російського угруповання до понад 400 тисяч, що дозволило Росії наситити військові частини особовим складом і стабілізувати фронт.
Інше джерело поповнення російської армії — призовники. На військову службу в РФ призивають кожної весни та осені. 2022 року це були 134,5 тисячі осіб і 120 тисяч, 2023 року — 147 тисяч і 130 тисяч, 2024 року — 150 тисяч і 133 тисячі. Весняний призов 2025 року поповнив збройні сили Росії на 160 тисяч осіб, а протягом осіннього, що триватиме до 31 грудня 2025 року, планують призвати 135 тисяч. Офіційно Москва стверджує, що строковиків не залучають до бойових дій. Однак на практиці командири часто змушують їх підписувати контракти, після чого відправляють на фронт.
А втім, основну масу військовослужбовців РФ на фронті становлять контрактники. З 2023 року Росія проводить активну кампанію рекрутингу, що складається з інформаційного (мобільні пункти рекрутингу, реклама на телебаченні, в соцмережах, на підприємствах, у навчальних закладах) і фінансового складників (значні одноразові грошові виплати під час підписання від федеральних, регіональних і муніципальних органів влади і найбільших державних або квазідержавних компаній, високі зарплати, пільги для військовослужбовців і їхніх сімей, зокрема: списання кредитів, виплати при звільненні зі служби, виплати за оренду житла).
Такі фінансові умови стали вагомим аргументом на користь військової служби за контрактом у РФ. Комбінація заохочення (добровольців переважно з бідних прошарків суспільства) та примусу (строковиків, боржників й обвинувачених у злочинах) виявилася ефективною — за даними, які журналісти зібрали у військових комісаріатах, 2023 року контракт підписали 345 тисяч осіб (410 тисяч осіб згідно із заявою Медведєва / 490 тисяч осіб за даними міністра оборони Шойгу). Однак варто враховувати, що значна частина цих осіб були призовниками, або мобілізованими, або перебували в складі ПВК «Вагнер» і підписали контракти, аби отримати кращі умови, тож ця цифра не відображає окремого джерела поповнення.
Контракти Росії більше не по кишені
Протягом 2022 і 2023 років одноразові виплати становили 195 тисяч рублів. У 2024 і 2025 роках регіони РФ, змагаючись за добровольців, установлювали навіть мільйонні виплати. Рекорд узимку 2025 року побила Самарська область: виплачувала 4 мільйони рублів за підписання контракту. У середньому ж по Росії одноразова виплата в другій половині 2025 року становить 2 млн рублів (24–25 тисяч доларів). Зарплати контрактників збереглися на попередньому рівні і становлять 210–400 тисяч рублів (2,5–5 тисяч доларів) залежно від звання та роду військ.
Джерело: X співробітника Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки Яніса Клюге.
Видання “Важные истории” на підставі витрат федерального бюджету РФ порахувало, що у 2024 році кількість контрактників склала від 374,2 до 407,2 тисячі осіб (427 тисяч осіб за даними міністра оборони РФ Белоусова / 450 тисяч осіб за заявами Медведєва) і в останньому кварталі 2024 року контракт підписували в середньому 1700 осіб на день — ефект різкого зростання виплат і сподівань швидкого закінчення війни з огляду на результати виборів у США.
Джерело: X співробітника Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки Яніса Клюге
Згідно з підрахунками співробітника Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки Яніса Клюге, за два квартали 2025 року контракт підписали приблизно 190 тисяч осіб, або 32 тисячі на місяць.
Джерело: X співробітника Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки Яніса Клюге
За третій квартал 2025 року контракт підписали майже 100 тисяч осіб, приблизно 32–33 тисячі на місяць. У жовтні ця цифра взагалі сягнула 38 тисяч. Тож виглядає, що кількість охочих до контракту зі ЗС РФ залишається на стабільному рівні, без яскравої тенденції до зниження.
Водночас мотиваційні суми довелося знову збільшувати. У низці регіонів у червні 2025 року підвищили бонуси за підписання контрактів, оскільки в травні помітили тренд до спадання показників. Якби поточний темп росту виплат зберігся, то до кінця 2025 року регіональні видатки сягнули б у середньому 2,5 мільйона рублів на особу.
В умовах зростання дефіциту бюджету РФ ці додаткові витрати дедалі відчутніші. 2025 року з регіональних і федеральних бюджетів щомісяця на разові бонуси виділяють десь 70 мільярдів рублів (0,85 млрд доларів), підрахував Яніс Клюге. За 12 місяців 2025 року, найімовірніше, набіжать 800–850 мільярдів рублів (10 млрд доларів — 0,5 % ВВП Росії). І це не всі видатки на рекрутинг.
Джерело: X співробітника Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки Яніса Клюге
Більшість витрат на бонуси покривають з регіональних бюджетів. За серпень регіональні виплати склали приблизно 55 мільярдів рублів (2–3 % регіональних бюджетів). У другому кварталі 2025 року, згідно з витратами федерального бюджету, контрактникам виплатили лише 38 тисяч федеральних бонусів (порівняно з майже 90 тисячами регіональних), що, скоріш за все, свідчить про негаразди з коштами.
У бюджетах регіонів Росії виникли значні діри через виплати за підписання контрактів. Російські економісти оцінюють їх за перше півріччя 2025 року в 398 млрд рублів (4,9 млрд доларів). Уже до кінця третього кварталу дефіцит сягнув 725 млрд рублів (8,9 млрд доларів), зростання прискорилося, а в деяких федеральних суб'єктах сягнуло 25–35 % від дохідної частини бюджетів.
Такий розвиток подій призвів до різкого скорочення виплат у ряді регіонів у 2–5 разів, зокрема, мова про Бєлгородську область, Саратовську, Самарську, Башкортостан, Татарстан, Чувашію, Марій Ел, Нижньогородську й Ульяновську області, Ямало-Ненецький автономний округ, а також Оренбурзьку область. Зі зниженням виплати поменшає і потік охочих підписувати контракт.
Джерело: X співробітника Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки Яніса Клюге
Після теракту у Крокус-Сіті Холі Москва активно примушує до контрактів «нових громадян», вихідців з Центральної Азії та Південного Кавказу. У травні 2025 року голова Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін заявив, що вже 20 тисяч колишніх мігрантів з Центральної Азії підписали контракт із ЗС РФ, а ще 80 тисяч вихідців з регіону поставлені на військовий облік.
А вже 5 листопада Путін підписав указ, згідно з яким чоловіки віком від 18 до 65 років можуть подавати заяви про набуття громадянства РФ або видачу посвідки на проживання виключно за умови укладення контракту із ЗС РФ. Це нововведення стосується також жінок з України, Казахстану та Молдови.
Цього року Росія, найімовірніше, набере заплановані 340 тисяч осіб на контрактній основі, про що заявляло ГУР МОУ, можливо, отримає навіть на кількадесят тисяч більше. Однак проблеми з бюджетом й
анонсовані самим Путіним скорочення витрат на війну потрохи змушують РФ перейти від рекрутингу до мобілізації.
Початок масштабної прихованої мобілізації в Росії
Росія вже тривалий час готувалася до значної мобілізації. Ще у 2023 році РФ почала тестувати систему електронних повісток. З 1 січня 2024 року Держдума збільшила верхню межу призовного віку з 27 до 30 років. У травні 2025 року система електронних повісток і єдиний реєстр (фактично база даних, що охоплює всіх військовозобов'язаних громадян РФ) запрацювала на федеральному рівні. Російські регіональні ЗМІ в липні 2025 року почали повідомляти про масові розсилки повідомлень про включення військовозобов'язаних в єдиний електронний реєстр. Ці повідомлення поки насамперед інформують, однак свідчать про підготовку до масової розсилки електронних повісток.
22 липня цього року в Держдуму внесли законопроєкт про цілорічний призов на військову службу, що має замінити весняний та осінній призов з січня 2026 року, а 30 серпня відповідну постанову затвердив прем'єр-міністр РФ Мішустін. Таке рішення дозволяє рівномірно розподілити навантаження на призовні пункти і навчальні центри, посилити інфраструктуру, збільшити загальний обсяг призовників й ускладнити уникнення служби в армії. Також російські медіа повідомили, що прикордонники РФ отримали доступ до єдиного реєстру військовозобов'язаних — тепер осіб призовного віку перевірятимуть в аеропортах і пунктах пропуску на наявність повісток і затримуватимуть.
Також на ймовірність мобілізації вказує доручення Путіна російському уряду до 1 вересня розробити заходи, що обмежать використання у РФ месенджерів WhatsApp і Telegram. Від громадян буквально вимагають перейти на месенджер Max від VK — новий елемент централізованої системи цифрового стеження. Детально про підготовку Росії до мобілізації можете прочитати у статті «Цифровий зашморг: як Росія тихо розгортає машину мобілізації».
Мобілізаційний ресурс ворога, за даними головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та голови СЗР Олега Іващенка, становить від 3 до 5 мільйонів осіб, що проходили військову службу або підготовку, а загальний — від 20 до 25 мільйонів осіб.
ЗС РФ планують надалі збільшувати угруповання в Україні, аби продовжувати наступальні операції. У Росії є достатні ресурси й можливості значно розширити призов або провести мобілізацію, а також перейти на такий формат залучення людських ресурсів з огляду на економічний тиск на регіони від дороговартісної контрактної моделі рекрутингу та, скоріш за все, розуміння того, що охочих воювати за гроші вже не зосталося.
Кремль за останні тижні, схоже, вирішив масштабувати модель прихованої мобілізації. 28 жовтня Державна дума РФ ухвалила законопроєкт про залучення резервістів до захисту «критично важливих об'єктів». Того ж дня схвалили в цілому законопроєкт про цілорічний призов до армії РФ.
Російські Міністерство оборони та Генеральний штаб обіцяють, що резервістів не залучатимуть до участі у війні чи «виконання завдань» за межами Росії, що «про жодну мобілізацію не йдеться». Однак російських призовників неодноразово залучали до безпосередніх бойових дій або примушували підписувати контракти й залучали до бойових дій уже в іншому статусі. Тож не варто сумніватися — резервісти опиняться на фронті.
Резервісти — це переважно військовослужбовці запасу, які підписують контракт про перебування в мобілізаційному резерві Міноборони Росії в обмін на виплати і пільги. За новим законом, їх призиватимуть на збори терміном до шести місяців протягом року. Згідно з різними оцінками, у резерві перебуває від 2 до 5 мільйонів осіб. За даними російських ЗМІ, уже у 20 регіонах РФ почалася прихована мобілізація через призов резервістів.
Протягом дев'яти місяців 2025 року Росія залучила до збройних сил приблизно 290 тисяч контрактників і 160 тисяч призовників (з яких значна частина перейшла в контрактники). Однак додаючи ув'язнених й іноземців, цілком можна говорити про приблизно 400 тисяч осіб, залучених у ЗС РФ. Разом з осіннім призовом (135 тисяч) і контрактниками за четвертий квартал (куди перетече значна частка призовників) ця цифра, скоріш за все, зросте до приблизно 550 тисяч.
Зважаючи на високу пропускну здатність мобілізаційної та навчальної інфраструктури РФ, цілорічний призов і механізм залучення резервістів, можна стверджувати про спроможність Кремля протягом наступних 12 місяців додати майже мільйон людей до ЗС РФ — приблизно 500 тисяч призовників, яких будуть примушувати підписувати контракти, кількасот тисяч резервістів і контрактників. Скоріш за все, прямий потік охочих до контракту скоротиться через скорочення в рази виплат при підписанні, тож контракт замість пряника стане батогом.
Перехід на примусову приховану мобілізацію дозволить зменшити витрати на рекрутинг і банально залучати більше людей у збройні сили. Навряд чи в Росії відбудуться масштабні протести проти нової моделі рекрутингу, оскільки Москва готувалася до цього кроку два роки й вибудовувала систему та інструменти. Окрім вже згаданих, схоже, планують обмежувати доступ громадян РФ до інтернету.
11 листопада російські ЗМІ повідомили, що в ряді населених пунктів Ульянівської області вимкнули мобільний інтернет до кінця СВО, як стверджує місцева влада. Такі вимкнення анонсували в усіх регіонах РФ, де розміщені обʼєкти спеціального призначення. Скоріш за все, такими визнають практично всі, що тотально обмежить доступ до мережі, отже, до інформації.
Як зміниться російська армія і як відреагує населення
Нова прихована мобілізація також дозволить ЗС РФ покращити якість людського ресурсу у війську. За відгуками російських військових блогерів, уже з літа 2024 року в армію рекрутували переважно ув'язнених, людей без житла й осіб з наркотичною чи алкогольною залежністю.
Однак крім того, в російській армії активно застосовують відверто людожерські практики, такі як обнулення за відмову йти на штурм або за втечу з позицій, скеровують на штурм у покарання. До того ж підготовка більшості рекрутів триває не довше ніж два-три тижні, після чого значна частина гине в перших же сутичках. Часті історії, коли російські військові гинули через кілька днів після підписання контракту, а отже, не проходили навіть мінімальної підготовки.
Навряд чи перехід до примусової мобілізації супроводжуватиметься значною зміною практик російської армії, однак призведе до появи в ній великої кількості кваліфікаційно та соціально якісніших людей, що може позитивно вплинути на ефективність застосування ресурсів у певних прошарках армійського середовища.
Москва нераціонально використовувала людські ресурси досі, зокрема і мотивованих добровольців — спалювала їх у штурмах. Скоріше за все, така доля чекатиме і нове поповнення ЗС РФ упродовж наступних 12 місяців. Командний склад російської армія байдуже або максимально жорстоко ставиться до особового складу, що сприяє масовому дезертирству й загальному поганому морально-психологічному стану.
За умов примусової прихованої мобілізації нове поповнення РФ, найімовірніше, матиме ще більші проблеми з мотивацією та частіше вдаватиметься до дезертирства. За недавнім опитуванням російського центру «Левада», лише 30 % росіян схвалили б, а 55 % не схвалили б, якби їхні рідні чи близькі люди підписали контракт із ЗС РФ. Рівно рік тому 40 % росіян схвалювали підписання контрактів, а в середині 2023 року — 52 %. Серед респондентів віком до 24 років лише 15 % схвалили б, а 75 % не схвалили б. Найвища підтримка підписання контрактів серед найзаможніших респондентів і респондентів, які проживають у Москві, — тих, кого війна торкнулася найменше.
Підсумовуючи, можемо стверджувати, що Росія поступово переходить від контрактної моделі рекрутингу як основної до силової мобілізації. Кремль усіма силами намагався уникнути цього сценарію, що було помітно ще під час короткої мобілізаційної кампанії 2022 року, оскільки побоювався підважити настрої в російському суспільстві й посилити еміграцію. Однак за три роки Москва підготувала всі необхідні інструменти та починає застосовувати їх.
Навряд чи противник може розраховувати на значний прошарок населення, який з’явиться за повісткою добровільно, оскільки він уже був залучений рекрутинговою кампанією. Опір мобілізації в РФ буде, у чомусь навіть схожий на ситуацію в Україні, а в деяких регіонах, ймовірно, буде сильнішим і матиме етнорелігійне забарвлення, проте навряд чи переросте з багатьох ізольованих випадків у масові протести чи бунти.
«Спокійно, тільки спокійно!» — мовив Карлсон і застережливо підняв пухку руку
Тоді як Росія протягом наступного року залучить завдяки призову приблизно 500 тисяч чоловіків віком від 18 до 30 років, Україна зберігає нижню межу мобілізаційного віку на рівні 25 років, а з 28 серпня випускає за кордон залишки молоді через дозвіл перетинати кордон чоловікам до 23 років (за різними даними, уже виїхали від 53 до 100 тисяч чоловіків).
Росія демонструє готовність воювати ще довго і планує збільшувати кількість людського ресурсу в армії загалом й угрупованні на території України зокрема. У таких умовах політичне керівництво України мусило б максимально берегти, розширювати й ефективно використовувати наш мобілізаційний резерв і сили, сподіваючись на економічне виснаження противника та здобуття вагомої технологічної переваги над ним завдяки підтримці країн ЄС.
Проте цього року жодна гілка влади не запропонувала ефективних методів боротьби із СЗЧ, а саме явище з кожним місяцем лише масштабується, сягнувши за жовтень 21,6 тисячі осіб. Загальна кількість осіб у СЗЧ уже понад 310 тисяч, а політичне керівництво не пропонує системних рішень проблеми, понад те — намагається дистанціюватися від неї.
Воно також відмовилося збільшувати масштаби мобілізації, карати за неявку за повісткою, перешкоджання процесу мобілізації та його дискредитацію, переглядати систему бронювання та боротися з фальшивими інвалідностями чи опікунствами, не бажаючи втрачати підтримку суспільних верств, що всіма силами уникають реалій війни, тим самим створивши умови, за яких армії уникають сотні тисяч придатних до служби чоловіків.
Прагнучи відновити підтримку суспільства після спроби взяти під контроль антикорупційні органи, влада дозволила виїзд чоловікам 18–22 роки, урізавши мобілізаційний резерв, який міг бути задіяний, якщо війна на виснаження триватиме в наступні роки. Паралельно уряд реалізовує популістичні соціальні програми, зокрема, роздає нову тисячу Зеленського.
Але всі старання політичного керівництва країни зберегти народну любов остаточно розбилися об один з найгучніших корупційних скандалів в історії незалежної України. Очевидно, що він означає для електорального майбутнього чинної влади — те саме, чим для попередньої стали розкрадання в Укроборонпромі. Кожне відключення світла тепер нагадуватиме про корупцію у вищих ешелонах і сприйматиметься як безпосередня провина влади.
Політична криза вже на горизонті — у парламенті, ймовірно, найближчим часом не буде голосів на жодне вагоме рішення: ні за відставку уряду, ні за призначення, ні за бюджет. Уряд, можливо, встоїть, оскільки лава запасних у влади і так коротка, що показало попереднє «оновлення» й затягування з відставками в перші дні скандалу. Загалом криза може зменшити керованість системи влади. Якщо ж інсайди ряду медіа про другу серію викриттів (зокрема, у сфері ВПК) виявляться правдивими, то після їх оприлюднення може настати ще серйозніша політична криза.
Також зрозуміло, що викриття корупції у вищих ешелонах влади спростить можливий тиск з боку президента США в питанні поступок і загалом послабить позиції України в потенційному переговорному процесі.
Від подальших дій влади залежить, чи вийде зберегти всю повноту підтримки з боку ЄС та інших партнерів. Поки схоже на те, що Єврокомісія радше відмовиться від ідеї сформувати механізм розморожування російських активів для передачі Україні. А бюджет на 2026 рік під загрозою — з приблизно 45 млрд доларів запланованого зовнішнього фінансування поки що лише близько 27–28 млрд доларів забезпечені зобов’язаннями партнерів. У той самий час від чиновників ЄС звучать спроби знизити градус скандалу, аргументуючи це позитивом, — мовляв, в Україні працює антикорупційний складник.
Залишається лише сподіватися, що політичне керівництво країни зрозуміє нові реалії швидко, не намагатиметься повторити «антикриз» попередників, оскільки скандал уже неможливо загасити, а зосередиться на тому, щоб не програти війну. Міндічгейт, крім втрати чинною владою електоральних перспектив, різко звужує поле для зовнішньополітичних дій України.
Єдине очевидне рішення, яке поки, на жаль, не має підтримки у владі — формування коаліційного технократичного уряду в консультації з міжнародними партнерами, що мінімізує втрати іміджу на світовій арені та не послабить переговорних позицій. Це дозволить хоча б частково повернути суспільну довіру, відновити суб'єктність уряду як виконавчого, а парламенту як законодавчого органу влади та функцію парламентського контролю. Україна вже тривалий час у глибокій управлінській кризі, що потребує перезавантаження системи прийняття рішень.
І ще. Втративши електоральні перспективи, влада набула можливості ухвалювати складні та непопулярні рішення, зокрема у сферах безпекової та економічної політики. Хоча малоймовірно, що вона цією можливістю скористається.