Росіяни дуже активні (перелік не за важливістю напрямків чи активність ворога) на Харківському, Сіверському, Краматорському, Торецькому, Покровському напрямках. А от у сухопутному коридорі на Крим, на Куп’янському й Лиманському напрямках поводяться тихіше. Не сплять, ясна річ, навіть КАБами кидаються час від часу, але не до порівняння зі сходом України.
Якщо подивитися з космосу, то картинка така:
Сіверський виступ, створений та утримуваний Силами оборони, осиновим кілком у серці УВ противника «Юг», заважає просуватися на Слов’янськ і Краматорськ, тобто довершити умови для захоплення Слов’янсько-Краматорської агломерації. УВ противника «Запад» також нічим не може допомогти на Лиманському напрямку, навіть змушене відступати в Серебрянському лісі через активність 12 бригади спеціального призначення «Азов» Нацгвардії України. А їм ще американської зброї не дали.
Зараз це явно допоміжний напрямок, де противникові не вдається доформувати вигідні умови для наступальної операції. 106-та дивізія ПДВ противника, швидше за все, ляже в українські чорноземи вся і не раз. Поки точаться бої в районах Роздолівки, де противник уже на околицях села, і Виїмки. Участь у цьому безглуздому самогубстві активно беруть 7-ма й 123-тя ОМСБр 2-го Луганського корпусу.
Часів Яр і прилеглі території: якщо треба десь по-дурному загинути, то російський десант тут як тут. Ніхто, крім них. 98-ма дивізія ПДВ атакує на ділянці 3,5 км вже ледь не пів року, хоча мала б штурмувати десь кілометрів з 15, але так і не спромоглася чогось досягти. Крім втрат. Насамперед у 331-му десантному полку. Якщо ця гидота забула, то не Сили оборони: ані Іловайськ, ані Гостомель, ані Бучу й Ірпінь. І від щирої козацької душі нагадують ворогові, що ніхто не забутий, ніщо не забуте.
Противник намагався охопити Часик з півночі й півдня, як любить і вміє, але наші домашню роботу зробили, тому сьогодні все зведене до лобового тиску на ділянці Богданівка — Іванівське (обидва села окуповані). Ворога думав захопити Часів Яр до 9 травня, але ось уже 25 червня — і в’язкі бої на рубежі Богданівка — Іванівське й околицях мікрорайонів Канал і Новий. Це напрямок іншого удару, мета котрого створити умови для наступальної операції, щоб захопити Костянтинівку й Дружківку. Угруповання також має дрібніші напрямки головного й іншого удару. Ось на іншому цікаво: 3-й корпус противника убивається, аби лише вичавити підрозділи Сил оборони з плацдарму від Іванівського через Кліщіївку, Андріївку до Курдюмівки. Результат — наші зійшли з панівних висот, вломили ворогові й знову контролюють руїни Кліщіївки. Висоти, до речі, також.
Так сьогодні виглядає місто Часів Яр,Бахмутський район, Донеччина
— Мисливець за зорями (@small10space) June 22, 2024
росіяне намагаються прорватись до каналу Сіверський Донець-Донбас,тривають запеклі бої,окупанти обстрілюють місто всіма можливими видами озброєнь,зокрема й важкими вогнеметними системами "Солнцепьок"
Відео 24 ОМБр pic.twitter.com/7O0lmvh72X
Торецьк: свого часу ворог отримав кількох болючих стусанів біля Горлівки й поводився тихенько. Але цього тижня почав тут атаки. Захопив Шуми, намагається — Дружбу, Північне, обстрілює Нью-Йорк, готуючись узяти його, і проривається до Торецька. Висока ймовірність, що за тиждень-два щонайменше вестиме там міські бої.
Конфігурація лінії фронту дуже вигідна для противника — місто охоплене 98-ю дивізією, яка застрягла під Часовим Яром, і військами УВ «Центр», котрі з південного флангу наступають на північ, тобто загроза оточення нашої тактичної групи в Торецькому виступі геть не примарна, хоч і не в короткій перспективі. Якщо дивитися на цей наступ одночасно з діями УВ «Центр», яке від Очеретиного рветься на Воздвиженку й Калинове, то можна вважати, що цього літа на Південно-західному ТВД росіяни завдають головного удару тут.
Покровський напрямок: уже місяць, як вороже УВ «Центр» прорвало тут тактичну зону оборони нашого ОСУВ «Таврія», але щось зволікає розвинути успіх в оперативний.
Чітко прозирають два вектори наступу — через Воздвиженку прорватися до шосе Костянтинівка — Первомайськ і перерізати його на ділянці Нова Полтавка — Малинівка (залишилося близько 6 км), що зупинить українську логістику на цьому напрямку, тоді прорватися якомога західніше вздовж дороги Піски — Покровськ, обходячи з південного флангу тактичну групу Сил оборони, що стримує УВ «Центр» поблизу Новоолександрівки, Євгенівки, Новоселівки Першої, Уманського й Карлівки. Покровський напрямок також цілком може бути напрямком головного удару противника на ТВД, адже дозволяє розсікти ОСУВ «Таврія» та досягти однієї цілі так званої СВО — захопити Донецьку область.
Активність противника на Курахівському напрямку слід розглядати у взаємодії з його діяльністю на Времівському.
Мета — охопити з двох флангів тактичну групу Сил оборони, що обороняє Вугледар. Розвиток подій упродовж останнього місяця натякає, що безглузді, на перший погляд, атаки на Старомайорське, які навіть в разі успіху не матимуть оперативного продовження, можуть бути такою собі димовою завісою, за котрою ворог формує ударне угруповання для операції, що зараз розвивається під Торецьком. Надто вже підручники схожі. Поки що не чутно про це угруповання розміром з три-чотири бригади й три-чотири полки, але загалу всього й не розповідають. Тому можливо. Бої в районах Георгіївки, Побєди й Новомихайлівки — формувальна операція, а не удар.
Що маємо в підсумку? Головні удари — Торецький і Покровський напрямки, інші (формувальні операції) — Сіверський, Часовоярський, Курахівський і Времівський, сковують дії на Харківському, Оріхівському, Придніпровському. Стовідсоткової гарантії, звісно, не дає і страховий поліс, тому стверджувати, що то істина, не варто. Читаючи одну й ту саму книгу, люди роблять різні висновки, так само і з читанням ситуації на картах. Тут подякуємо колективу Deep State. Колосальна кропітка щоденна робота. Дякую, хлопці.
Щоб після прочитаного спати спокійно, перевіримо висновки шляхом нехитрого контролю: куди противник жене свої резерви, там і важливість напрямку вища.
Харківський напрямок: УВ «Север» має великі проблеми і з укомплектованістю людьми, і з постачанням; командування на ТВД підкріплень не дає, тож і немає вирішальних успіхів у Вовчанську. По дрібничках на цей напрямок перекинули декілька батальйонів з Херсонщини. Водночас російське військове командування намагається вивести з району Вовчанська боєздатні частини, зокрема 11-й ТП 18-ї МСД 11-го АК і 83-тю ОДШБр ПДВ ЗС РФ (а була вона ще два тижні тому під Часовим Яром). 25-та ОМСБр 6-ї ЗА на цьому ж напрямку втратила боєздатність, її також відводять відновлюватися. Видається, за місяць агресор поповзе додому, на Бєлгородщину.
Куп’янський напрямок: втрати російського УВ «Запад» тут залишаються високими, тому щоб зберегти темпи наступу (насправді біля Синьківки буксують), сюди перекидають підкріплення із Запорізької, з Луганської та Ростовської областей. Зараз УВ «Запад» має тут до 72 000 військовослужбовців, з котрих принаймні половина веде активні бої. Краматорський напрямок: ЗС РФ втратили під Часовим Яром надміру персоналу зі своїх десантних (читай — кращих) частин, котрих заміняють маршовими поповненнями із Запорізької та з Ростовської областей.
Торецький напрямок: активні бойові дії відновилися лише з тиждень тому. Від квітня противник формував тут ударну тактичну групу з п'яти бригад (до 15 000 військовослужбовців), але поки збирався, то 5 000 роздав під Очеретине й Часів Яр. Зараз тут близько 10 000, про введення в операцію резервів говорити зарано.
Покровський напрямок командування противника вважає найуспішнішим, тому резервів сюди не шкодує. На ділянці від Новоолександрівки до Георгіївки діє угруповання чисельністю до 48 000 осіб і ще близько 22 000 у резерві в найближчих тилах.
Курахівський напрямок перспективний, до середини літа ворог прагне перерізати постачання Сил оборони у Вугледарському оборонному районі, а до серпня домогтися хоча б його напівоточення, тому нечисленні російські резерви висмикують і сюди.
Якщо дивитися на наші висновки через призму резервів, то головного удару на ТВД противник завдає на Покровському напрямку, інші — на Куп’янському, Краматорському й Курахівському. Що з Торецьким, покажуть події найближчих 10 діб.
