Ділянка №42
Ми йдемо однією з головних алей Берковецького кладовища. Вказівник "Військові поховання" зазначає, що 42-га ділянка, яку ми шукаємо, праворуч.
Поміж дерев і захаращених могил уже проступають ряди синьо-жовтих прапорів. Тут разом з чоловіком Інни Сохань Андрієм спочивають ще понад 400 воїнів.
"На 42-й ділянці почали ховати військовослужбовців з перших днів повномасштабного вторгнення. Тоді вона не була окремо виділена. Це були старі цивільні поховання, починаючи з 1917–1918 років. Потім почали ховати загиблих хлопців і дівчат. Ніхто не знав, скільки їх буде. І так у перемішку йшли цивільні та військові", – пояснює дружина загиблого героя.
Коли біда прийшла в сім’ю Соханів, усі організаційні моменти поховання взяли на себе військова частина і місто. Місце на кладовищі, похоронна процесія, ритуальні атрибути, хрест – родина не втручалася. Лише купили труну – "більш цивільну", ніж та, якою забезпечувала військова частина.
Алея слави
Час минав, ділянка довкола обростала могилами воїнів з однаковими дерев’яними хрестами і прапорами поряд. Могила Артема з часом просіла. Інна зі свекром – Юрієм Соханем – доглядали, підсипали піску. Усього за цей час, каже, довелося всипати 60 відер.
Постало питання належного вшанування полеглих. Оскільки це військові поховання, годилось би облаштувати ділянку так, аби це було не просто кладовище, а меморіал. Куди у майбутньому зможуть прийти діти на виховну годину про тих, хто захищав цю землю, куди зможуть завітати гості з-за кордону і розумітимуть, що ми бережемо пам’ять про своїх, пояснює Інна Сохань.
Як вже згадувалося, 15 червня депутати Київради проголосували за рішення створити Алею слави героїв на секторах військових поховань столичних кладовищ, серед яких і Берковецьке.
Згідно з документом, місця поховання військовослужбовців мають бути облаштовані за встановленими умовами:
- пам’ятниками єдиного зразка (на вибір з двох варіантів) і чіткими параметрами за висотою, довжиною та шириною;
- однаковою міжрядковою відстанню та відстанню між могилами;
- простір між могилами має бути вимощений каменем, облаштований зовнішнім освітленням і відеокамерами.
Приклад з харківського кладовища:
Приклад із Личаківського цвинтаря у Львові:
За можливості на території секторів поховання військовослужбовців мають облаштувати монумент загиблим захисникам і захисницям України, ветеранам війни, місце під встановлення державного прапора та місце (альтанку) для проведення церемонії поховання. Подібну альтанку на 42-й ділянці Берковецького кладовища встановили, але вона більше схожа на місце, де можна просто сховатися від дощу.
Відповідальними за виконання цього рішення призначили постійну комісію КМР з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу та постійну комісію з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.
"Виготовлення та монтаж намогильних споруд, а також облаштування, благоустрій, утримання секторів для почесних поховань буде реалізовано за рахунок коштів бюджету міста Києва", – пояснювала депутатка Олеся Зубрицька.
Зазначимо, утримання секторів не менш важливе, щоб військові поховання з часом не перетворилися на ділянки, як на фото далі.
Перешкоди
За декілька днів до голосування Київради на засіданні комісії з питань житлово-комунального господарства, де була й Інна Сохань, керівництво КП "Спецкомбінат" (якому підпорядковані всі столичні кладовища) запевнило, що вся необхідна документація на ділянку в них є, тож готові починати роботи.
"Коли ми приїхали подивитися документацію, з’ясувалося, що проєкту ділянки немає взагалі. Є тільки проєкт нульового циклу. Як мені пояснили спеціалісти, це просто нанесення на карту плану під'їзних шляхів і контуру ділянки. І ніхто зі Спецкомбінату чи департаменту, який керує цим КП, навіть уявлення не має, скільки на той момент на ділянці вже було могил, скільком з них понад рік, а де молодші могили, які ще будуть просідати", – обурюється жінка.
Усю цю інформацію родичам загиблих довелося збирати самим – рахувати кількість рядів, могил, цивільних і військових поховань.
"Бо для того, щоб міська влада почала фінансувати, потрібні чіткі параметри. Без детального прорахунку ніякі роботи з бетонування й облаштування плато для поховання неможливо робити в принципі", – зазначає жінка.
Крім того, на ділянці знову почали ховати цивільних, припускає вона, бо біля кількох могил у кінці рядів немає прапорів і це в основному літні люди. Сім’ї загиблих військовослужбовців зверталися до КП "Спецкомбінат" з приводу цих поховань, щоб з’ясувати, чи мають вони стосунок до військового сектору, але за місяць так і не отримали відповіді-пояснення.
Чи матиме Алея слави такий вигляд, як мусила б – сумнівно. У групі могил з дерев’яними "тимчасовими" хрестами вже бачимо готові пам’ятники різних форм з обкладеними плиткою похованнями, подекуди з кам'яними лавками. Прапори поряд різних розмірів, відтінків, висоти, одні на вудці, інші мають ковані металеві підставки, з гербом.
Так деякі родичі загиблих уже самі взялися облаштовувати, адже прийшов час. Тут, наприклад, і могила журналіста Олександра Махова, вбитого окупантами під Ізюмом. Його поховали 9 травня 2022 року.
"А різний розмір намогильних плит довкола вже порушує загальну схему ділянки", – міркує Інна Сохань.
На те, що Алея слави героїв матиме очікуваний вигляд уже і не сподіваються. Адже рішення Київради зворотної сили не має, тож ті пам'ятники, що вже встановлені, залишаються. Та відступати від створення меморіалу родичі загиблих усе одно не планують.
"Знаю, що на Лісовому кладовищі вирішили не чекати нічого від держави, алею роблять власними силами. А наша ділянка поховань виходить найбільша, і ми вирішили, що це було б місцем поховання героїв державного значення", - зазначає жінка.
Ще одне питання – міжрядкова відстань. Вона подекуди неоднакова. Можливо, під час бетонування та створення однорідного плато це все ж вдасться виправити, та нині розміри могил різні, як і відстані між ними.
23 серпня родинам загиблих воїнів пообіцяли нове засідання комісії, де мають надати готову проєктну документацію. Минуло два місяці, і за цей час можна було розпочати роботи бодай з облаштування водовідведення, вважає Інна Сохань.
"Там ділянка геологічно складна: коли йдуть дощі, глинястий ґрунт розмивається і перетворюється в суцільну багнюку, що туди навіть не підійти. Тому ми просимо перед бетонуванням ділянки провести фахове водовідведення", – пояснює жінка.
На 42-й ділянці наразі викопали останній ряд могил. Щоправда, на дорозі, яка мала б відокремлювати цивільні поховання від військових.
Тим часом на Берковцях відкрили 102-гу ділянку. Вона також буде військовою, з нуля. Тут уже є перші могили, датовані червнем 2023 року, ще з дерев’яними хрестами. Тому якщо проєкт облаштування алей слави не затягуватимуть, є шанс, що ця ділянка матиме належний вигляд.
