“З подружкою і народжувати не страшно”
Ірина разом з іншими доулами підписує за столом маленькі картки — коротке побажання для майбутньої мами і підпис. Листівки складає у невеличкий стосик. Тим часом жінки сідають по колу за великий стіл. Ірина посміхається і пересідає так, щоб усі її бачили та чули.
— Я стала доулою після того, як певний час пропрацювала у перинатальній психології, — розповідає Ірина. — Зараз на моєму рахунку вже 38 супроводів пологів і кожен раз — це новий досвід.
Як і традиційні повитухи, які виконували функції акушерів до XVIII століття, доули супроводжують жінок під час пологів та підтримують після них. Нового дихання професія набула після того, як у світі почали переглядати підходи до дітонародження. Наприклад, у 2014 році у Великій Британії жінки отримали можливість обирати, де народжувати дитину — у лікарні, акушерському відділенні чи вдома. У будь-якому випадку жінку може супроводжувати доула.
В Україні професія доули ще зовсім молода. Ірина почала організовувати неформальні зустрічі лише рік тому, супроводжує пологи вона чотири роки. Зараз у проекті “Сніданок з доулами” працює вже вісім жінок. Кожна з них, окрім самих пологів, спеціалізуються на різних аспектах дітонародження — від годування груддю до післяпологового відновлення.
Найперше завдання доули — бути поряд з жінкою у процесі її пологів, аби вона не боялася народжувати, аби все протікало швидко і так, як цього хоче майбутня мама. Під час пологів доула постійно знаходиться у контакті з породіллю, слідкує за її емоційними та фізичним станом, відповідає на питання жінки або партнера.
— Доула — це та людина, якій під час пологів можна сказати "не дихай на мене" і вона буде готова до такої комунікації, адже поважає процес і розуміє, що головна тут — жінка, яка народжує, — говорить Ірина.
Доула може надавати будь-яку фізичну допомогу — від простого подати воду чи потримати за руку до, наприклад, масажу. Ще до пологів доула обговорює з вагітною, як вона бачить свої пологи: у лікарні чи вдома, з партнером чи без, чи допускає використання знеболювального.
— Під час пологів жінка може забути про свій план, — каже Ірина. — Я нагадую їй про нього, але м’яко, без вказівок, на її рішення я не впливатиму.
Доули супроводжують не лише природні пологи, а й, наприклад, кесарів розтин. Банально потримати за руку — вже цінна підтримка. У моменти, коли близькі, родичі, або партнери губляться, доула зберігає спокій і розсудливість.
Доула не може замінити медперсонал. Слідкувати за серцебиттям дитини, за розкриттям шийки матки, допомогти у випадку патології — завдання медиків.
— Доула — це людина, яка під час пологів буде цілком і повністю за вас, посередник між лікарем і породіллю, — усміхається Ірина. — Знаєте, деякі події складно пережити наодинці. Але припустимо, що у вас є подружка Танька. Танька просто приходить у складний момент і тримає за руку. Вона нічого не робить замість вас, але вже стає легше. Так і народжувати — з подружкою не страшно.
Доули vs медики
Медична, або навіть психологічна освіти для доули — необов’язкова опція. Доулою може стати будь-хто, пройшовши спеціальний курс та отримавши сертифікат Асоціації фахівців з природного батьківства.
Анна почала допомагати жінкам у пологах після кількох років роботи в IT-сфері. Спочатку вона мала лише математичну освіту, згодом народила власних дітей, вивчилась на перинатального психолога, стала займатися психотерапією. Але тема пологів не відпускала, тому Анна вирішила пройти навчання і отримала сертифікат.
Анна пам’ятає свій перший досвід супроводу. Її двоюрідна сестра народжувала і попросила побути з нею. Пологи протікали добре — лікарка не поспішала. Чоловік сестри також був поряд. Він — іноземець, тому Анна запам’ятала, як сестра притискалася і говорила до нього про любов французькою.
— Це було так красиво, ми проживали її пологи усі разом, — пригадує Анна. — Аж поки не почалися потуги. Сестра була в палаті разом з жінкою на збереженні, тому на початку намагалася стримувати перейми. Її сусідка по палаті молилася, аби у неї самої не було передчасних пологів, а моя сестра народжувала ось вже. Як їй можна було розслабитися взагалі?
Анна повідомила медсестру, що буде комфортніше, якщо їх переведуть у пологову залу. Медсестра спершу не повірила, що почалися перейми, довелося викликати лікарку. Після того, як вони опинилися у пологовій залі, лікарку ніби підмінили.
— До переймів вона була абсолютно спокійною. Аж раптом почала кричати, крутити соски, залякувати сестру, що вона задушить дитину, якщо не буде тужитися. Не розумію, як вона це визначила, адже навіть серцебиття дитини не міряла. Я думаю, їй здавалося, що так можна пришвидшити процес. Лікарка попросила мене відійти, бо я буцімто занадто співчутливо дивилася на сестру і заважала.
У цьому випадку все закінчилося добре — дитина народилася здоровою. Але наслідки акушерського насильства бувають дуже різні. За даними ГО “Природні права Україна”, майже 70% жінок мали медичне втручання в пологи, в тому числі 28% стикнулися з тим, що лікарі тиснули на живіт, намагаючись витиснути дитину. Це заборонений прийом, який може призвести до серйозних проблем у новонародженого.
Інколи доули можуть захистити права жінки перед недоброчесним лікарем - хоча офіційно їх функція лише супровід та підтримка. В Україні за протоколом рішення про активне ведення пологів ухвалює лише жінка, у крайніх випадках — її партнер.
— Я пояснюю жінкам, що у них є всі права, у їхніх чоловіків є трошки прав, у мене зовсім трішки. Максимум, що я можу це нагадати лікарю, що жінка, наприклад, не хотіла перерізати пуповину одразу, що не хотіла пришвидшувати перейми окситоцином. Але мене можуть виставити з палати. Саме тому одна з найважливіших функцій доули — це інформування майбутньої мами про її права.
Українські лікарі не рекомендують жінкам народжувати вдома. Компромісний варіант — проект “Домашні пологи під захистом пологового”, який реалізується у київському пологовому будинку №5. Це окрема спеціальна кімната, з фітболом, ванною, шведською стінкою і навіть тканиною для спеціального масажу ребозо. Однак, коли такі зручності стануть доступними в інших пологових, наразі невідомо.
В Україні жінка може запросити до себе на пологи у лікарню двох людей. Перший це, зазвичай, партнер, другою може бути доула. Анна каже, що такий підхід лише на користь лікарям, адже вони можуть, наприклад, вийти з палати і не переживати, що нікому буде повідомити, якщо щось трапиться. Але буває так, що лікарі відмовляють доулам у доступі.
— Звичайно, так може трапитися, якщо лікар мав негативний досвід спілкування з доулою. Наприклад, коли доули втручаються у медичну частину пологів. Саме тому так важлива підготовка, знайомство, комунікація. Адже і доулу, і лікаря найчастіше жінка обирає сама.
Закордонні дослідження свідчать, що завдяки підтримці доул результат пологів покращується як для породіль, так і для новонароджених: кількість кесаревих розтинів і медичних маніпуляцій, у тому числі із застосуванням медикаментів, зменшується, новонароджені проводять менше часу в інтенсивній терапії, кількість ускладнень після пологів теж падає. Доула може побути з дитиною, поки жінка не буде готова взяти малюка на руки. Але найголовніше це те, що жінки частіше стають задоволеними власними пологами — у випадках, коли доводиться народжувати без рідних, підтримкою стає доула.
Послуги доул платні в усьому світі, у тому числі в Україні. За супровід у пологах, в залежності від кваліфікації спеціалістки, доведеться заплатити від двох з половиною до п’яти тисяч гривень. Однак у деяких країнах розглядають можливість співпраці пологових будинків з доулами за кошти бюджету, або страхування. Наприклад, у США вже почали реалізовувати пілотні програми з компенсації коштів, які батьки витрачають на послуги доул.
— Материнство — це не героїзм, — каже Анна. — І мамі, і дитині має бути комфортно, зручно. Так від процесу буде більше користі.
Після пологів
Одразу після пологів робота не закінчується, адже доула може підтримувати жінку і після. Часто це буває та ж людина, яка допомагала у пологах. Або окрема спеціалістка.
Оля почала працювати післяпологовою доулою два роки тому. Спершу вона допомагала вагітній подрузі, а та, своєю чергою, розповідала їй про все, що з нею відбувається, як змінюється її тіло, побут. Подруга успішно доносила дитину, народила, а Оля лише сказала — якщо потрібна допомога, будь-яка, нехай телефонує. Через три тижні таки подзвонила.
— Телефоном вона сказала, що боїться з дитиною навіть вийти гуляти, — пригадує Оля. — Я не боялася. Моя молодша сестра народилася, коли мені було 10 років, тому я знала, що немовля не зламається, якщо взяти його на руки, знала, що треба йому вдягнути, як змінити памперс. Я приїжджала до подруги два рази на тиждень, а через три місяці вона сказала, що зможе далі сама.
Поступово Оля почала цікавитися різними аспектами вагітності і пологів, дивилася онлайн-лекції та семінари. Так вона дізналася, що існує спеціальна професія. Після тривалих роздумів Оля почала вчитися на післяпологову доулу, отримала сертифікат. Згодом, через соцмережі, знайшлась перша клієнтка.
— Спочатку, через гормони, жінці здається, що вона може все. — каже Оля. — Але це лише резерв сил, який дається мамі, аби вона відновилася, адже народити дитину — це титанічна праця.
Завдання післяпологової доули — розвантажити маму, дати їй трохи часу для себе. Доула може допомогти організувати простір, може проводити час з дитиною, поки мама просто сходить в душ, може розповісти про різні лайфхаки догляду за малюком. Зараз в неї з’явилася ідея запустити в Україні “Каструльку” — проект, у якому волонтери готують домашню їжу для новоспечених мам. Такий досвід вже є в Ізраїлі. Допомога особливо цінна для мам у кризових обставинах, наприклад, пов’язаних з важкими захворюваннями дітей. Елементарне — готова їжа — робить життя жінки легшим. Все, аби емоційно підтримати маму.
— У моїй родині завжди було багато дітей. Старші жінки допомагали молодшим, оберігали, слідкували за онуками і правнуками. Здається, що це все дуже просто, але побут забирає велику частину ресурсів. Якщо розвантажити маму, то в неї з’явиться час подумати про себе.
Якщо легше мамі не стає, Оля радить пройти простий тест на післяпологову депресію — Единбурзьку шкалу, яку рекомендує в таких випадках використовувати UNICEF. Після цього Оля допомагає знайти спеціаліста, наприклад, психолога.
— Інколи, жінкам буває соромно визнати, що їм важко, що їм потрібна допомога, що вони нещасливі. Я завжди кажу клієнткам — знай, ти не одна. Навіть, якщо у немає можливості когось запросити додому, є безкоштовні психологи, є спільноти мам в інтернеті, такий дух сестринства. Це все одно підтримка, не треба соромитися її отримувати.
Під час "Сніданку" до Олі небагато запитань — більшість жінок лише готуються стати мамами, тому наразі їх переважно хвилює, як обрати лікаря, пологовий, що робити під час пологів, що не робити. Тим часом Ірина терпляче пояснює — універсального рецепту вдалих пологів немає.
— Одного разу я бачила відео, як жінка випадково почала народжувати у машині. Вони з партнером застрягли у заторі. Коли малюк народився, вона почала плакати і запитувати: "Що мені робити з ним?"
— І що відповів тато? — питає одна з майбутніх мам.
Ірина сміється:
— Дуже просто: "Люби його".