Кабінет Міністрів схвалив проект закону "Про амністію в 2012 році", і найближчим часом винесе його на розгляд Верховної Ради.
Законопроект, який розробляло Міністерство юстиції, підготовлено відповідно до статті 92 Конституції України для законодавчого забезпечення в поточному році складової частини міжгалузевого правового інституту вибачення державою осіб, які вчинили злочинні діяння, повідомили в прес-службі Мін'юсту.
За словами міністра юстиції Олександра Лавриновича, у разі ухвалення урядового законопроекту внаслідок застосування амністії з місць позбавлення та обмеження волі передбачено звільнити близько 1,5 тисячі осіб, які нині відбувають покарання, однак не становлять значної суспільної небезпеки. Проект передбачає оголосити амністію і поширити її дію насамперед на ті категорії засуджених, які вчинили злочини невеликої тяжкості, або найбільш незахищені та вразливі в соціальному плані, а саме: на неповнолітніх, жінок і чоловіків, які мають дітей віком до 18 років або дітей-інвалідів, на інвалідів першої, другої та третьої груп, хворих на туберкульоз, онкологічні захворювання тощо. Водночас визначено категорії осіб, до яких амністію не може бути застосовано. Амністію не застосовуватимуть і до підсудних або засуджених, які заперечуватимуть проти цього, зазначили в Мін'юсті. Дія закону поширюватиметься на злочини, вчинені до дня набуття ним чинності включно, і не буде поширюватися на триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набуття чинності цього закону.
Виконання закону буде покладено на суди за обов'язкової участі в судовому засіданні прокурора. У судовому засіданні може також брати участь захисник.
Питання про застосування амністії до осіб, яких засуджено судами іноземних держав і які відбувають покарання на території України, будуть вирішувати відповідні суди України з дотриманням вимог міжнародних договорів України. Органам виконавчої влади та місцевого самоврядування законопроект ставить за обов'язок забезпечити заходи соціального патронажу щодо амністованих осіб, передачу звільнених неповнолітніх під нагляд батьків або встановлення над ними опіки; скерування звільнених інвалідів і непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання, в спеціальні будинки-інтернати тощо.
Передбачають, що ухвалення цього закону дозволить зменшити чисельність людей, які нині відбувають покарання в місцях позбавлення та обмеження волі, але не становлять значної суспільної небезпеки. Реалізація закону сприятиме також поліпшенню матеріально-побутових умов утримання засуджених.