Як змінилася ваша робота з початку епідемії?
У моєму відділенні геріатрії 22 ліжка. До епідемії зазвичай щонайменше 15 місць були зайняті. З початком епідемії коронавірусу ситуація змінилася. Люди намагаються не потрапляти до лікарні. Наше приймальне відділення майже порожнє.
Пацієнти, які мають підозру на коронавірус, проходять спеціальні процедури. У лікарні є велике приміщення, де пацієнти очікують на експрес-тест. Тих, хто має позитивний тест, направляють на лікування до інфекційного відділення. Це відділення, навпаки, розширили з 28 до 40 ліжок. Крім цього, відкрили ще два відділення на 60 місць виключно для хворих на коронавірус.
Проблема нашого відділення полягає у тому, що у пацієнтів, які прибувають без симптомів і мають негативний результат тесту, під час перебування можуть з'явитися симптоми. Через це зараження загрожує як пацієнтам, так і персоналу. Я читала, що 8% персоналу були заражені. Це дуже багато, тому ми вирішили вважати усіх пацієнтів лікарні позитивними.
(Станом на 19 березня, 3559 медпрацівників (чи 8,3% від усіх випадків у країні) були інфіковані. За даними ООН на 23 березня, 20% медперсоналу заразилися COVID-19. 24 медпрацівники загинули, - ред.).
Нам трішки складно, оскільки у відділенні багато людей похилого віку. З ними зовсім інші ритми роботи: треба допомагати з гігієною, до пацієнта доводиться підходити щонайменше 20 разів на день. Ти постійно маєш одягати і знімати захисний костюм. Нам довелося зменшити кількість персоналу, адже чим менше людей, тим менше контактів.
З якими проблемами найчастіше стикаються лікарі?
Найбільша проблема полягає у тому, що пацієнтами є як малюки від трьох місяців, так і літні люди 90 років. Найбільший ризик, звичайно, захворіти старшим людям. Їм не вистачає кисню для дихання. З такими проблемами вже стикаються і більш молоді пацієнти. Молодим людям, які потрапляють до лікарні, не віриться, але вони не можуть дихати. Коли проблема дихання ускладнюється, хворих переводять до реанімації і підключають до апаратів штучного дихання.
У яких умовах працюють лікарі?
У лікарів багато роботи. Найбільше пацієнтів прибуває після 20:00 і до півночі. Можуть привезти одночасно 10 людей. Звичайно, один черговий медик не може з цим впоратися, тому зміни підсилили. В інших відділеннях більш стабільна ситуація, але відчуваються стрес в усіх через те, що це нова ситуація, через страх, через високу заразність хвороби.
Перша смерть від коронавірусу в Італії була зареєстрована в Падуї. Як на це реагувало місто?
Першим загиблим був 78-річний літній чоловік з маленького села Во під Падуєю, де живе 3 тисячі людей. У цьому селі заразилося двоє літніх людей, у яких була звичка зустрічатися в барі. На жаль, обидва померли. Перший - майже одразу, інший - тиждень тому.
Це село одразу оголосили червоною зоною: нікому не можна було виїжджати чи в'їжджати, усі повинні сидіти вдома, школи закрили. Усім 3 тисячам людям зробили тести. У майже 80 людей виявилися позитивні тести і лише три людини померли. Окрім двох згаданих чоловіків, ще одна жінка померла кілька днів тому. 10-15 людей поклали до лікарні.
Я розповідаю це, щоб відповісти на ваше запитання. Коли все почалося у Во, ми в Падуї нічого не зрозуміли. Потім кількість заражень почала зростати також в інших містах нашого регіону. Поступово запровадили обмеження спочатку для різних міст провінції, а потім для всієї країни.
Я розповідала про кількість хворих людей у Во, бо це дозволяє зрозуміти на прикладі реальні пропорції, а також той факт, що є багато заражених людей, які переносять хворобу без симптомів. Це дає з одного боку надію, що й ми перенесемо хворобу без проблем, але з іншого боку важливо зрозуміти, хто ці люди, і переконати їх залишилися вдома.
Як італійці переносять карантин? Чи були готовими до такої дисципліни і до того, щоб залишатися вдома?
Ні, італійці зовсім не були готові до цього. Хтось виходить на вулицю, але майже всі сидять вдома.
Літнім людям наказали лишатися вдома - і вони дослухалися. Я вже 27 лютого сказала своїм батькам не виходити з дому і зробила все, щоб не вони сиділи з онуками, адже я могла їх заразити.
Як ви думаєте, чому Італія виявилися неготовою до епідемії коронавірусу?
У нас прекрасна медична система. Дуже велике досягнення, що ця система безкоштовна. Найкраще лікування надається всім, і ніхто не має за це платити. Але є дві проблеми: через дірки у бюджеті були великі скорочення місць у лікарнях та кількості лікарів. Тому справжня криза для медиків почалася не зараз, а задовго до коронавірусу. У нашому відділенні я наймолодший лікар, а мені майже 50 років. Це означає, що після мене нікого не наймали.
Ми не були готові, бо цей вірус занадто швидкий, тому так багато людей захворіли. Ми готувалися до нього, як і до інших епідемій, на кшталт SARS чи Еболи, але там було небагато випадків інфікування.
Статистика в інших країна Європи зараз така сама, як раніше була в Італії, тобто різниця у кілька тижнів.
Найвища смертність від коронавірусу серед літніх людей, які якраз є вашими пацієнтами. Як старенькі переносять хворобу?
Скоріш за все смертність найбільша серед літніх людей тому, що у них уже є багато патологій, менше сил і вони вже приймають багато ліків, при чому протоколи лікування різних хвороб можуть суперечити один одному.
Усі пацієнти, коли приїжджають до госпіталю, одразу відчувають драму самотності, але найгостріше - саме літні люди. Багато лікарів стверджують, що ці пацієнти не можуть дихати, але все розуміють і лишаються абсолютно самі.
Чи може держава допомогти усім стареньким без волонтерів?
Ми бачимо, що маніципулітети залучають багато ресурсів, щоб допомогти цій вразливій категорії людей. Але дружні соціальні контакти неможливо побудувати за один день - вони будуються роками. Наприклад, хтось робить пожертви, але не знає, куди їх витратити. Ми знаємо, куди нести ці кошти і для кого зробити покупки.
Старенькі налякані через шахраїв: хтось може подзвонити в двері і представитися медиками, які прийшли робити тест, а виявитися крадієм.
Спільнота святого Егідія у Падуї щодня телефонує літнім людям і пропонує зробити покупки, сходити до аптеки, аби вони не виходили. Ми запитали себе, чи це небезпечно для нас і для них, але якщо дотримуватися правил гігієни, тоді ризику не буде.
Тим літнім людям, у яких немає телефонів, наприклад, у будинках престарілих, наші молоді люди пишуть листи або записують для них аудіо- та відеопослання. Ми просимо персонал передавали ці послання. Деякі з літніх людей записують відео у відповідь. Вони трішки комічні, але дуже милі.
Хотіла додати, що є ще одна категорія, яка відчуває зараз складнощі, - це діти з бідних родин. Вони не ходять до школи, а сім'ї, буває, не допомагають їм підтримувати нормальне життя. Тому Спільнота святого Егідія працює з цими родинами, з дітьми і допомагає їм виконувати домашні завдання, бо це часто не виходить у батьків.
Це стосується родин біженців чи переважно італійців?
І тих, і інших.
Які ще групи людей виявляються найбільш вразливими в умовах тотального карантину?
Це бездомні люди, бо вони у великій зоні ризику. Для них ми теж розробили надзвичайний план. Ми продовжимо розносити вечерю, як і раніше робили волонтери Спільноти. Але роздачі змінилися. Ми готуємо закриті індивідуальні пакети для кожного і не збираємо їх у звичних місцях роздачі, а йдемо туди, де вони ночують. Ми їх запевнили, що не покинемо на самоті.
Бездомні розуміють, що збиратися в одному місці не можна. Вони чекають нас у місцях, де ми домовилися. Ми приходимо у масках, рукавицях та з гелем для дезінфекції, щоб помити руки бідним. Закликаємо їх продовжувати посміхатися: навіть якщо ми в масках, наші усмішки видно по очах.
15 березня закінчувався зимовий план заходів для допомоги бездомним в Італії - закривалися місця, де бездомні могли ночувати. Ми знайшли нові приміщення завдяки пожертві банку та у співпраці з друзями, які нам допомагають.
Зараз намагаємося вирішити дві інші важливі проблеми. Перша - бездомні живуть разом і це небезпечно. Друга проблема - є люди з симптомами, яких треба ізолювати. Якщо вони позитивні, то треба мати місце, де б їх можна було ізолювати. Ми домоглися, щоб в центрах, де приймають бездомних, можна було залишатися і вдень, а не лише вночі. Їх постійно зупиняє поліція на вулиці і каже, що вони не мають права перебувати посеред міста. (В Італії запровадили карантин для всіх. Громадяни можуть вийти на вулицю тільки у певних випадках, - ред.).
В Італії запустили програму “Я залишаюся вдома”, тому навіть немає людей, які б працювали з бідними вдень у центрах, адже ці заклади розраховані лише для ночівлі. У день там працюють наші волонтери.
Чи мають бездомні доступ до медичних послуг? Чи тестують їх в Італії?
Наша медична система працює для всіх. Якщо людина має симптоми, її тестують, і якщо їй погано, то кладуть до лікарні. Бездомні можуть лікуватися, як і всі інші. Бездомні стикаються з іншою проблемою: якщо вони позитивні, але не мають виражених симптомів або немає необхідності класти їх до лікарні, то їм ніде самоізолюватися.
Як італійці підтримують один одного на карантині? У соцмережах поширювали відео флешмобу “Я співаю на балконі”.
Так, ми запустили цей дуже милий флешмоб.
На карантині найбільше пощастило людям, які мають собак. Тепер собаки “вигулюють” їх на вулиці, бо лише власники домашніх тварин мають право виходити з дому. Для наших дітей нарешті момент, коли мама каже: “Піди викинь сміття”, став найочікуванішою подією дня.
Але я маю подругу з Бергамо. Вона розповідає, що у Ломбардії атмосфера трагічна. 18 березня померло 350 людей. Труни вивозили на військових машинах. Вони у відповідь на флешмоб “Я співаю на балконі” сказали: “У нас сьогодні немає жодного бажання співати”. Тому усе залежить від регіону. Те, що я розповідала, стосується Венето, у Ломбардії усе інакше.
