ГоловнаПолітика

З’їзд суддів: квоти і поразка на фініші

Завдання перед учасниками чергового XV з’їзду суддів були не з простих: обрати чотирьох членів Вищої ради правосуддя, одного – Вищої кваліфікаційної комісії суддів, а також 31 суддю до складу Ради суддів. Аби встигнути, судді вирішили працювати аж три дні – до 7 березня. І попри те, що працювали до опівночі два попередні, повністю досягнути поставленої мети не вдалося.

Фото: Макс Требухов

З’їзд суддів розпочався 5 березня традиційно: вхід до Міжнародного центру профспілок (колишній Жовтневий палац) у Києві оточили представники руху «Чесно» в мантіях, з плакатами і листівками. Цього разу вони закликали суддів не вибирати «темних конячок» на посади членів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфкомісії суддів.

Актовий зал будівлі після 10 ранку заповнило понад 300 суддів. Відкриття з’їзду відвідав і голова Вищої ради правосуддя Ігор Бенедисюк, член ВРП Павло Гречківський, нинішня голова Верховного Суду Валентина Данішевська, її заступник – Богдан Львов, колишній очільник попереднього складу Верховного Суду – Ярослав Романюк, керівник Конституційного Суду Станіслав Шевчук, керівник Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк, голова Вищої кваліфікаціної комісії суддів Сергій Козьяков та ін.

Богдан Львов та Валентина Данішевська
Фото: Макс Требухов
Богдан Львов та Валентина Данішевська

Данішевська розповідала суддя про перші справи нового Верховного Суду, Бенедисюк поскаржився на відсутність можливостей вплинути на ситуацію із захистом суддів від тиску, а Шевчук говорив про засади Конституції. Найбільше питань виникало до Козьякова і Холоднюка. Про переатестацію суддів говорили з першим, про зарплату і скорочення штатів судів – з другим.

«Сьогодні – на коні, а завтра – під конем…»

Після їх доповідей судді визначали кількість мандатів у суддів, якими вони мали право голосувати за будь-які питання з’їзду. Із 305 делегатів, присутніх в залі, шестеро були суддями «старого» Верховного Суду або Верховного Суду України (у назві нового слова «України» немає).

Законом «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди припиняють свою діяльність з моменту початку роботи Верховного Суду, що відбулося 15 грудня. Щоправда, фактично ніхто не ліквідував старі суди.

Фото: Макс Требухов

У законодавстві йдеться про те, що для цього судді зі складу «старого» суду повинні зібратись і сформувати ліквідаційну комісію. Наприкінці грудня минулого року їм не вдалося зібрати пленум за відсутності кворуму. Сьогодні ж до цього питання вони не повертаються, оскільки досі не відома їхня доля. Вища кваліфікаційна комісія суддів пропонує їм переведення в інші суди. А у випадку їх відмови може ставити питання про звільнення їх з посади. Судді в свою чергу, погрожують зверненнями в Європейський суд з прав людини, нагадуючи про рішення ЄСПЛ у справі «Бака проти Угорщини». Суд, зокрема, визнав порушення Конвенції з прав людини, у зв’язку з формуванням нового Верховного Суду під іншою назвою та дострокове припинення повноважень голови суду Андраша Бака.

Посилаються також на те, що досі в Конституційному Суді перебуває на розгляді скарга про визнання неконституційними окремі положення Закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо ліквідації ВСУ.

Більшість із суддів «старого» Верховного Суду хоче залишитись працювати в Києві. Ба більше, лише в складі касаційних судів та нового Верховного Суду. Попри те, що відбір до складу останнього відбувався на конкурсній основі.

На аргумент про те, що така участь фактично підтверджує їх позитивне ставлення до процедур формування нового Верховного Суду, деякі з суддів реагують: вони були поставлені в такі умови.

«Ви сьогодні – на коні, а завтра можете бути і під конем… Так поверхнево до суддів ставитись не можна. Ви повинні бути єдиними в прийнятті своїх рішень», - взяв слово під час з’їзду в.о. голови Верховного Суду України Василь Гуменюк, який, до словам, вибув з конкурсу до Верховного Суду.

Він також зауважив, що може ставитися під сумнів повноваження всього з’їзду, адже жодного акту про ліквідацію ВСУ немає. Очевидно, такі аргументи вплинули на позицію більшості делегатів. Голосів для позбавлення повноважень суддів ВСУ для голосування під час з’їзду не вистачило.

Від простого до складного

Першими на порядок денний поставили питання про обрання члена Вищої кваліфкомісії суддів та формування нової Ради суддів з розрахунку на те, що наступного дня судді зможуть дообрати членів Ради і зосередитись на членах ВРП.

Найбільш просто було обрати члена ВККС. По-перше, зважаючи на малу кількість бажаючих (у бюлетень для голосування внесли лише чотири кандидатури), по-друге, цілком очевидною була підтримка одного кандидата – судді Апеляційного суду Києва Степана Гладія.

За кілька днів до початку з’їзду один зі співрозмовників LB.ua в судовому середовищі підтверджував, що саме Гладій має високі шанси увійти до ВККС. У підсумку за його кандидатуру проголосувало 171 суддя із 305 делегатів.

Степан Гладій (в центрі)
Фото: Макс Требухов
Степан Гладій (в центрі)

Степан Гладій працював суддею з 1993 року. З 2009 року – суддя Апеляційного суду Києва. Останні три роки працював секретарем палати з розгляду кримінальних справ цього суду. Має досвід роботи в кваліфікаційній комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу в 2002-2008 роках. Останній фактор зіграв одну з визначальних ролей під час голосування, оскільки до функцій ВККС, зокрема, входить добір суддів.

Заповнити майже всі вакантні місця в складі Ради суддів делегатам з’їзду також вдалось з першого разу. Близько опівночі у понеділок, 5 березня, лічильна комісія оголосила переможцями 29 із 43 кандидатів.

Новим Законом «Про судоустрій і статус суддів», передбачено, що до складу Ради судді входять 32 суддів: одинадцять суддів від місцевих загальних судів; по чотири – від місцевих адміністративних, місцевих господарських судів, апеляційних судів з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення; по два – від апеляційних адміністративних судів та апеляційних господарських судів; по одному судді від вищих спеціалізованих судів та чотири судді Верховного Суду.

Вищими спеціалізованими судами в Україні є Вищий суд з питань інтелектуальної власності, що формально створений указом президента, але досі не сформований, а також Вищий антикорупційний суд. Законопроект щодо останнього був ухвалений парламентом у першому читанні минулого тижня. Щоправда, його напрацювання та остаточне голосування, за прогнозами окремих народних депутатів, може затягнутися до травня.

Олег Ткачук
Фото: censor.net.ua
Олег Ткачук

До речі, результати голосування свідчили про оновлення складу Ради суддів. Лише 9 із 29 обраних у перший день з’їзду членів не вперше увійшли до її складу. Головою Ради обрали суддю Верховного Суду Олега Ткачука замість Валентини Сімоненко, призначення якої до нового Верховного Суду кілька місяців «зависло» в Адміністрації президента.

«Нас розділяють…»

«Нас розділяють на загальні, адміністративні суди, по юрисдикції: перша, апеляційна інстанція, Верховний Суд… Нас поділили і за грошовим утриманням: дехто отримує більше, дехто – набагато мене… Ми всі судді, ми всі маємо бути єдині…», - виступав з трибуни один із кандидатів до ВККС суддя Вінницького апеляційного адміністративного суду Олександр Боровицький.

У розмовах з журналістом LB.ua судді підтверджують, що під час голосування судді розділяються в більшості за спеціалізацією. Оскільки судів загальної юрисдикції більше, ніж адміністративної і господарської, то і кількість їхніх делегатів на з’їзді перевищує. Із 305 делегатів з’їзду близько 80 – судді адміністративної та господарської юрисдикції. А отже, голоси суддів загальних судів стають визначальними під час голосування.

Фото: Макс Требухов

Процес обрання кандидатів на посади в органи суддівського самоврядування майже нагадує загальнодержавні вибори: з поїздками по регіонах, агітацією, часом популізмом. Звісно, відіграють роль і особисті знайомства, участь в різних семінарах, форумах тощо. Тож чим більша впізнаваність судді, тим більші шанси загітувати інших суддів проголосувати за них.

Та попри особисті знайомства і впізнаваність, зазначають судді, передбачити, яким буде результат голосування практично неможливо.

Довга дорога до ВРП

У вівторок, 6 березня, кворум з’їзду назбирався лише ближче до 11 ранку. У проході залу до початку засідання журналіст LB.ua знову зустрів голову Вищої ради правосуддя Ігора Бенедисюка. На запитання, чи планує він перебувати під час заходу, він заперечив, зазначаючи, що у нього запланований міжнародний захід, а знову прийшов в Міжнародний центр профспілок, аби переконатись в налагодженій організації заходу. Згодом він справді покинув приміщення.

А судді приступили до заслуховування виступів 33 кандидатів до Вищої ради правосуддя (один кандидат зняв свою кандидатуру). Своєрідним чином вони були поділені на тих, хто є делегатом з’їзду і хто не є делегатом. Кандидатури делегатів автоматично вносять до бюлетеня. За кожного з неделегатів з’їзд повинен поіменно проголосувати не менш ніж 20% від делегатів, аби мати можливість поставити галочку навпроти їхнього прізвища.

Ігор Бенедисюк (справа)
Фото: Макс Требухов
Ігор Бенедисюк (справа)

Дотримуючись усіх процедур, судді почали вибори членів ВРП та добір двох кандидатів до Ради суддів лише після 17 години.

Після ухвалення змін до Конституції та вступу в силу Закону «Про Вищу раду правосуддя» змінилося розподілення квот щодо суб’єктів обрання членів ВРП, попри те, що склад ради залишився попереднім. Так, ВРП складається із 21 члена, 10 з яких тепер обираються з’їздом суддів з числа суддів або суддів у відставці, по двоє призначає Президента і Верховна Рада, з’їзд адвокатів, конференція прокурорів, з’їзд вищих юридичних навчальних закладів. Напередодні з’їзду суддів у ВРП з’явилась четверта вакансія, оскільки Алла Лесько перейшла до Верховного Суду.

І якщо з Радою суддів законодавством передбачено квотне розподілення кількості членів різних юрисдикцій, то щодо ВРП судді встановлюють їх самостійно. Зокрема, судді вирішили обрати трьох членів ВРП з числа загальних судів і лише одного – від адміністративних.

Під час першого голосування суддям вдалось заповнити дві квоти від загальних судів. Вакансії в ВРП зайняли суддя Апеляційного суда Харківської області Лариса Швецова та суддя Апеляційного суду Київської області Володимир Говоруха.

<b>Лариса Швецова та</b> <b>Володимир Говоруха</b>
Фото: sud.ua
Лариса Швецова та Володимир Говоруха

Швецова уже втретє пробувала свої сили, щоб потрапити спочатку до Вищої ради юстиції, а потім Вищої ради правосуддя. Брала участь і в конкурсі до Верховного Суду, однак не здобула перемогу за підсумковими результатами. Під час співбесіди до судді виникало чимало питань щодо її декларації, зокрема, щодо автомобілів, котрі перебувають у її власності та земельних ділянок.

Щодо Говорухи, то тривалий час він працював військовим суддею. З 2011 року призначений суддею Апеляційного суду Київської області. Минулого року пройшов переатестацію.

Заповнити ще дві вакансії суддям не вдалося навіть з другої спроби. Серед адміністративних судів голоси розпорошились між суддею Львівського окружного адмінсуду Олександром Сасевичем та суддею Дніпропетровскього апеляційного адмінсуду Сергієм Чумаком (147:96, при прохідному у155 голосів).

За інформацією з джерел LB.ua серед суддів, за внутрішніми підрахунками Сасевич мав значну перевагу з-поміж кандидатів до ВРП.

Фото: Макс Требухов

«Найстрашніше, що влада хоче, щоб у неї були узгоджені кандидати. Тому що так зручніше, так простіше. А ще гірше, що 99 відсотків хочуть опинитися на місці таких «узгоджених» кандидатів. І через таке ставлення ми збудували країну, в якій не хочуть жити наші діти», - емоційно виступав Сергій Чумак до голосування.

«Я ніколи не проголосую за ліквідацію судів, яку я вважаю знищенням. Я йду в ВРП, щоб вона не була репресивним органом. Я хочу власним прикладом довести, що настане час, коли ВРП буде приймати незалежні рішення», - підсумував він і викликав шквал оплесків, особливо зі сторони суддів загальних судів, які планують об’єднувати.

Очевидно, такий виступ відіграв одну з ключових ролей під час голосування, оскільки Чумак несподівано прорвався в другий тур, випередивши досить активних в суддівському середовищі суддів: Одеського окружного адмінсуду Ігора Завальнюка і Київського апеляційного адміністративного суду Оксану Епель.

Загальні суди також не змогли вибрати між Тетяною Чумаченко, суддею Вищого адмінсуду України у відставці та Сергієм Гиричем, головою Личаківського райсуду Львова. Вони набрали 119 і 92 голоси відповідно.

Щоправда, лічильна комісія визнала 24 бюлетені недійсними під час повторного голосування. Цей факт став предметом емоційної дискусії вранці у середу, 7 березня.

Для голосування за членів до Ради суддів судді отримували бюлетені різного кольору, щоб таким чином розрізними кандидатів від різних юрисдикцій. Втім, під час виборів членів ВРП був один бюлетень, поділений за квотами.

Фото: rsu.gov.ua

Суддя Верховного Суду Володимир Кравчук запропонував провести повторний перерахунок бюлетенів та визначити, в якій частині бюлетеня можна визначити результат, а в якій ні. До прикладу, якщо з-поміж кандидатів від місцевих судів бюлетень був заповнений правильно, то цей голос можна було зарахувати. Головуючий – суддя Житомирського апеляційного адміністративного суду Богдан Моніч зауважив, що в регламенті з’їзду йдеться, зокрема, що «недійсними вважаються бюлетені, зі змісту яких неможливо однозначно встановити результат голосування…». А не частини бюлетеня.

І попри заклики окремих суддів просканувати 24 бюлетені і показати усім присутнім, більшість суддів з-поміж 219 присутніх не підтримали це рішення, аби не ставити під сумнів роботу з’їзду в цілому, а отже, й обрання членів ВРП, ВККС і Ради суддів.

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram