“- Ваше останнє бажання перед стратою?
- От чого б мені зараз хотілося, то це полунички...
- Де ж я тобі візьму полуничку — грудень надворі!
- А я нікуди не поспішаю...”
Цей старий анекдот, хоч і дещо безглуздий за сучасного рівня розвитку агрономії, якнайкраще ілюструє методи прощання вітчизняних чиновників із власним кріслом. Як стало відомо сьогодні, міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, який більше трьох місяців тому подав у відставку, пішов у відпустку, повертатися з якої нібито не планує. Окрім того — треба ж статися такому збігові! — саме сьогодні повернувся з місячної відпустки Генпрокурор Віктор Шокін, який на прохання Президента Порошенка подав у відставку 16 лютого. І вже майже тиждень як повернувся з відпустки до виконання своїх обов'язків міністр економічного розвитку й торгівлі Айварас Абромавічус, який заяву про відставку написав 3 лютого.
Моду на відпустки перед неминучою відставкою можна вважати надбанням нових часів — адже ще донедавна чиновники в подібних ситуаціях здебільшого йшли на лікарняний. Утім, за часів Януковича й заяви про відставку за власним бажанням були напрочуд рідкісним явищем — і оскільки урядовців звільняли за наказом згори, то лікарняний мав свідчити про глибокий шок та моральні страждання урядовця від несправедливої недовіри Лідера. Але принаймні в цій моделі поведінки була залізна формальна логіка.
Коли ж рішення про звільнення ти ухвалюєш сам (навіть якщо про це тебе уклінно просив Президент), то лікарняний, безумовно, пояснити важко (навіть якщо ти перебував на ньому до того самого уклінного прохання Президента). Але не легше й пристойно пояснити, чому, публічно оголосивши про бажання піти, ти йдеш у відпустку, ще на місяць позбавляючи працедавця законної можливості задовольнити твоє бажання.
Абромавічус принаймні пояснити спробував — за версією міністерства, міністр пішов у відпустку, щоби призначити повноважного в.о. та не блокувати роботу МЕРТ своїм небажанням працювати в уряді. Щойно ж дозволена законом кількість днів відпустки скінчилася, Айварас був змушений повернутися до остогидлого кабінету. Судячи з цього пояснення, відпустку міністр, мабуть, брав коротенькими порціями, щоби не завадити Раді звільнити його будь-якої пленарної секунди. Але не так сталося, як гадалося, і вже 19 лютого (у день останнього пленарного засідання Верховної Ради перед трьохтижневою перервою) стало очевидним, що повернення на робоче місце не уникнути — адже відпустка в будь-якому разі скінчиться раніше, ніж ВР знову збереться в сесійній залі та зможе нарешті звільнити міністра. І довелося Абромавічусу без жодної надії на омріяну свободу витрачати гарантовані законом дні відпочинку, банально відтягуючи неминуче занурення в урядове корупційне болото.
Зате Віктор Шокін порахував усе значно краще — звільнення йому в ці тижні й поготів не світило, бо 19 лютого заява Генпрокурора лише надійшла до АП. Зате днів відпустки назбиралося аж на цілий місяць, що дозволило про всяк випадок перекрити й один березневий пленарний тиждень.
Коли Шокін устиг напрацювати на такий тривалий відпочинок, до речі, не зовісм зрозуміло. Адже, обійнявши посаду 10 лютого 2015 року, Віктор Миколайович за час каденції встиг сходити щонайменше в чотири відпустки — окрім останньої, також повідомлялося про відпочинок Генпрокурора у березні, листопаді та червні-липні 2015 року (літня відпустка за даними ГПУ тривала 2 тижні, тривалість осінньої та весняної не уточнювалась — загалом за рік із гаком виходить більше, ніж півтора місяці).
Враховуючи таку любов Шокіна до відпусток, можна припустити, що якщо у ВР нарешті назбираються голоси за відставку Генпрокурора, то Віктор Миколайович за цей час десь назбирає ще кілька днів заслуженого відпочинку — й Ахілес іще довго наздоганятиме мудру черепаху.
Але найцікавіше облаштував собі відпустку міністр інфраструктури Андрій Пивоварський — подавши у відставку ще 11 грудня, спритний технократ згадав про відпочинок лише тепер, коли його заяву нарешті можуть задовольнити. Причому відпустку Пивоварський бере одразу на місяць — до 15 квітня. Бажанням якнайшвидше скинути з себе остогидлі повноваження це вже не поясниш, адже попередні три місяці такого бажання в міністра не виникало. Невже людині, яка подала у відставку через смішні офіційні зарплати в міністерстві, наостанок закортіло зрубати з невдячної держави хоча б кілька тисяч гривень відпускних? Чи “технократові” так потрібен зайвий місяць стажу державної служби? В чому сенс місячної відпустки, якщо уряд (принаймні, за обіцянками Юрія Луценка) можуть змістити протягом тижня?
Хоча, може, Пивоварський просто щось знає. І вже в понеділок країна почує, що відставка уряду відкладається, оскільки Арсеній Яценюк та решта міністрів узяли відпустку на 30 календарних днів. І лише сумний міністр економічного розвитку й торгівлі Айварас Абромавічус все так само продовжуватиме ходити на ненависну роботу, оскільки занадто поспішив витратити всі гарантовані законом дні заслуженого відпочинку.