Йшов нардеп Парасюк до цього дня довго, і славетними подвигами рясно всіяний шлях його. З “Межигір'я” ще вивозили останні камази краденого бабла, а Володимир Зіновійович уже пригрозив штурмувати порожню Адміністрацію Президента, чим, звісно ж, нарешті розбудив Майдан та відправив Януковича слідом за камазами в Ростов. Олег Барна ще тільки вчився співати з трибуни ВР “Путін — х..йло”, коли Парасюк благородним ударом ногою в спину балакучого есбеушника Пісного розбудив не лише Барну, але й нездоровий інтерес Барни до раптових тилових операцій. Що було далі, пам'ятають усі, особливо Арсеній Петрович. Врешті, навіть порушувати правила дорожнього руху на очах у поліцейських пан Парасюк навчився задовго до того, як дражнити нову поліцію стало модою, - недарма Володимира Зіновійовича чи не єдиного серед нардепів встигли оштрафувати патрулі як Києва, так і Львова.
Ось і тепер, поки в Києві мляво прикрашали фасад посольства РФ новими жовтими й зеленими барвами, а в Одесі навіть намагалися взяти російське консульство штурмом, зі Львова долинула переможна звістка: народний депутат Володимир Парасюк власноруч та власноніж сплюндрував московський прапор.
Ось як скромно змальовує свій подвиг сам герой:
“На територію консульства я потрапив спокійно і без усяких проблем.
- Доброго дня. Я - представник Українського парламенту, народний депутат України. Я вимагаю зняти прапор країни-агресора, яка незаконно утримує наших патріотів у своїх тюрмах.
- Мы этого не можем сделать.
- Ну тоді я сам це зроблю.
- .... (у відповідь тиша)
На захист цієї біло-синьо-червоної шмати вибіг чи то ГРУшник, чи ФСБшник. Він вчепився за прапор і не давав його винести за територію консульства. Після незначної сутички представник рф звернувся до ГРУшно-ФСБшного агента:
- Да брось ты этот проклятый флаг!
…ось вам і вся суть "могутньої" країни”.
Всю міць могутньої країни здолав один-єдиний маленький українець із корочкою нардепа, якому окупанти самі “бросілі” власний прапор на поталу. Але якщо хтось запідозрить, що народний депутат Парасюк скористався депутатською недоторканністю задля якогось дрібного піару, то докором йому будуть слова самого героя:
“Це мій протест проти того, що наші патріоти сидять в тюрмах росії, проти того, що в нас забрали Крим, проти того, що на Донбасі сотнями гинуть кращі з кращих, проти того, що наші стяги знімають і плюндрують, проти того, що Україна досі не розірвала дипломатичних і торгівельних відносин з країною-агресором, проти того, що наш гарант робить видимість боротьби за Нашу державу.
Мої побратими загинули від руки людей, над якими майорів цей "флаг" і над тюрмою, де тримають Надю, також він майорить. Тому я не буду толерантним.
Ми - сильна нація, а сильна нація – незламна і діє безкомпромісно. Сильна нація чітко бачить ворога і рішуче йому протистоїть”.
Авжеж, що може бути сильнішою, рішучішою та безкомпроміснішою відповіддю на знімання та плюндрування московитами українського прапора, ніж зайти до оточеного роздратованим натовпом й розлюченим містом львівського бункера Путіна та видрати з рук отетерілих ворогів проклятий ними ж самими прапор?! Лише врочисте тупцяння по цьому прапору — маленькі кроки самого Парасюка, та величезний крок для всієї України!
Око за око, стяг за стяг. Звісно, якби пан сотник мали хоча б сотню, то пішли би значно далі шляхом симетричної помсти: давно б уже накрали в Росії патріотів та наповнили ними українські тюрми (з українськими прапорами!), забрали в Росії Крим та розірвали нарешті дипломатичні й торгівельні стосунки з окупантом. Але поки доводиться обмежуватися плюндруванням у відповідь. Безсумнівно, побачивши такий рішучий та незламний протест проти власної “видимості боротьби за нашу державу”, присоромлений гарант Петро Олексійович утре слізку гаптованим сусальним золотом прапорцем РФ, кине всі свої схеми й потоки та побіжить і собі безкомпромісно зривати триколори з дипустанов, палити шапки-вушанки на Андріївському узвозі та відкручувати номери з заблокованих транзитних фур.
Єдина проблема, яку не врахував нетолерантний сотник, полягає в тому, що якщо сплюндрувати всі розпізнавальні знаки окупантів, то “чітко бачити ворога і рішуче йому протистояти” стане набагато важче. Адже великий прапор на ворожій будівлі є значно кращим орієнтиром, ніж маленький прапорець на туристичній мапі Львова чи навіть червоні прапорці за периметром будівлі з написом “Обережно, вороги!”.
Але можна не сумніватися, що Володимир Зіновійович знайде спосіб упоратися з цією прикрістю — і на нас чекають усе нові й нові безкомпромісні й незламні кроки нардепа Парасюка. Як 5 років тому анонсувала команда КВН “Єталон”, де пан Парасюк грав провідну роль рішучого собачки, “Новий сезон! Нові жарти! Ті самі придурки...”