«З Королевською ми познайомилися на ефірі у Савіка Шустера»
«Мені цікаво зробити щось, дати конкретний результат, а не просто на біг-бордах висіти»
Ваше рішення щодо приєднання до партії Наталії Королевської «Україна - вперед!», багато кого здивувало. Це м’яко Кажучи. Розкажіть, як ви його приймали, які аргументи розглядали «за», «проти»?
Коли надійшла пропозиція, перше, про що я згадав - папери в батьківському кабінеті. У ящиках столу – його законопроекти...
Ще міністерських часів?
І міністерських, і більш пізнього періоду. Це - проект закону "Про меценатство", також - створення українського Національного культурного центру, агентства міжнародного рівня, як, скажімо, Французький культурний центр, Російський культурний дім, польський Інститут Адама Міцкевіча тощо. Тобто, організації, що займається популяризацією національної культури.
Також системного реформування потребує українське кіно, то взагалі окрема тема…
Отже, я подумав: папери лежать, він це реалізувати не встиг, значить я повинен спробувати. Для цього, як ви розумієте, необхідні певні можливості. Тож пропозиція прийшлася вчасно.
Безумовно, я розраховую на підтримку друзів, колег, соратників - професіоналів, які здатні грамотно - з цифрами, викладками, юридичним супроводом - підготувати будь-який законопроект.
Раніше ви від політики всіляко відхрещувалися. Хіба не зарікалися. 22-го липня помер ваш батько, а вже першого серпня ми вас побачили на з'їзді. Аж надто стрімка метаморфоза.
Трохи несподіваний поворот, згоден, але на вдачу я взагалі такий собі авантюрист - частенько кидаюся, як кажуть, «в пучину». І це, найчастіше, приносить непоганий результат. Пробую себе в різних сферах, поєднанні різних жанрів ... Звичайно, одна справа - суміщати кіно і театр, інше - театр і політику, ну, нічого, спробуємо ...
Згадайте, як саме вам зробили пропозицію, від якої ви не стали відмовлятися? Королевська подзвонила особисто, запросили на зустріч, як?
По-перше я не міг відмовити такій красивій жінці, як Наталія Юріївна ...
Ви хоч раніше знайомі були?
Так, ми познайомилися на ефірі у Савіка Шустера. Ефір був присвячений фільму «Матч». Я виступив, озвучив свою позицію щодо подій, пов'язаних з прокатом стрічки. У перерві Наталія Юріївна підійшла до мене - їй сподобалося те, що я говорив; ми обмінялися думками, поспілкувалися.
Так як пропозиція-то надійшла?
Ну, надійшла пропозиція стати третім номером списку ... Я подумав і погодився.
Щось ви приховуєте. Чому не розказати таку просту річ?
Дійсно, раніше я говорив, що не піду в політику, але я й не називаю себе політиком, я - культурний діяч. Так, мабуть, правильніше.
Ви не хочете говорити про «походження» проекту Королевської, одак ви не маленький – розумієте: "нізвідки" частокіл бігбордів уздовж національних трас не візьметься, а "за красиві очі" на всі ефіри двері не відкривають.
Красиві люди мають бути на красивих біг-бордах! (сміється, - С.К.).
Головне - залишатися самим собою. Це - залізне правило, так батько говорив.
Гадаєте, він схвалив би ваш вчинок?
Ну (пауза ...), оцінив би якось ...
Красу гри?
Думаю, що схвалив би.
«В політиці ми всі дебютанти!»
Ви ставите своє ім'я поряд з назвою певної політсили, декларуючи, однак, що мало тямите в суто політичних аспектах. Так ви самі перетворюєтеся в заручника. Вашим ім'ям - у форматі даної сили - тепер "освячувати", де факто, можна що завгодно, а іміджеві ризики нести вам.
У мене є власні жорсткі принципи, зраджувати яким не стану за жодних обставин.
Не виключено - доведеться. Приєднання до партії - крок досить серйозний. Невже ви не думали про те, якою буде її позиція в парламенті? Чи згодні особисто ви примкнути до коаліції з ПР; голосувати за внесення змін до Конституції, другий президентський термін Януковича?
Знаєте, на мене так багато всього навалилося зараз, що я про всі ці парламентські нюанси не думаю, та й не треба мені про це думати. Всьому свій час.
Якщо пішли в політику – маєте грати за її правилами. Одне з них - правило самовизначення. Завжди існує «порядок денний» - питання, відносно яких ви повинні так чи інакше позиціонуватися.
Не знаю, я не політик, а культурний діяч і мене цікавлять конкретні питання, що стосуються культурного розвитку України.
Впевнені, що у форматі цієї команди зможете втілити свої задумки?
Впевненості бути не може, я ж актор, а актор завжди сумнівається, завжди імпровізує! Сьогодні мені цікаво зробити щось, дати конкретний результат, а не просто на біг-бордах висіти.
Невже? У вас немає відчуття, що - на тих же біг-бордах - вас використовують як, вибачте вже, наживу?
Немає у мене такого відчуття. Люди завжди реагують спершу на "картинку", візуальний ряд. Вже потім аналізують: команду Королевської представляють гідні люди - вчені, лікарі, спортсмени, актори. Так, багато з них поняття не мають про те, що таке політика і «з чим її їдять»! В політиці ми всі дебютанти! При цьому кожен має якісь задумки, ідеї, які буде реалізовувати в Раді.
Найкраща ідея може й до комітету не дійти, якщо її автор не знайомий з внутрішніми механізмами вирішення подібних питань.
Те, про що ви говорите: питання, комітети - це занадто далеко ще. Дожити треба!
Скепсис в голосі. Сумніваєтеся, що оберетеся?
Я?! Зовсім я не сумніваюся!
Знаєте, як в театрі - спершу треба текст першої дії повторити, а не другої, оскільки якщо починати з повторення другої, а то й двох одночасно - каша в голові утвориться. Так що другу дію слід повторювати в антракті, а антракт – це момент заходу в парламент. Якщо це станеться, а я впевнений, що це станеться, тоді й почнемо думати про другу дію.
На чому ґрунтується ваше переконання щодо входження в парламент?
Виключно моя акторська інтуїція.
А якщо все ж ні?
Таке життя - бурхливе море!
Не дарма підставляєтесь?
Я не думаю, що ризикую своєю репутацією.
Особисто мій електорат: діячі культури, працівники бібліотек, музейники, музиканти, актори ... Ці люди розуміють: їх проблеми, точніше - наші спільні, відомі мені зсередини; такими, як вони є насправді. Саме тому я працюватиму на їх вирішення.
Взагалі я не втручаюся в те, на чому не розуміюся. Тому й не їжджу на нафтопереробний завод, обговорювати складності в роботі нафтопереробної галузі.
А ось Андрій Шевченко з Королівської в шахту спускається.
Він у свій футбол грати закінчив, я - ні. Мій «футбол» триває.
Щодо Шеви, то він до своєї політичної діяльності дуже серйозно підходить, завзято так, аж очі горять. Він як спустився у шахту, побачив як там люди працюють, всередині все перевернулося…
У ВР багато хто намагається поєднувати «свій футбол» з депутатством. Рано чи пізно, розуміючи, що це неможливо. Або одне, або інше. Королевська, до речі, це теж визнає.
У всякому разі, я точно не відмовлюся від театру. Більш того, це було однією з умов - я не кину свій «спорт».
Які ще були умови?
Більше ніяких. Спортсмени в моєму віці, вибачте, вже пенсіонери, а актори тільки набирають обертів. Зупинятися на повному ходу - нонсенс.
Намагатися об'єднати «свій спорт» з якимось додатковим видом діяльності - просто інший формат. Тут до речі згадати один із улюблених анекдотів мого батька. "Куме, ви знаєте, що таке політика?", "Ні, куме, не знаю", "А ви колись, куме, бачили, як пісяє комар?", "Ні, не бачив". "Ото, куме, політика - це ще тонше".
У політиці дійсно все дуже непросто, тонко. Як і в мистецтві. Приступаючи до зйомок фільму, неможливо наперед передбачити - тріумф стрічку чекає або провал. Так, можна працювати над отриманням якісного продукту, але передбачати «Оскар», успіх на фестивалях, в прокаті - неможливо.
Якщо вже задумали змінювати світ і українську культуру на краще, вам, впевнена, були б раді і в об'єднаній опозиції і у Кличка. Чому саме Королевська?
Оточення сподобалося. Перша п'ятірка, сьомий номер - Женя Суслов ... Команда, хороші люди, це важливо.
Одна справа - «хороша компанія» за столом, інше – у Раді.
Бокс я люблю теж, але футбол - більше (сміється, - С.К.).
«Я роблю конкретні справи! Якщо так, чого боятися репутаційної шкоди?»
Згадайте «міністерський період» вашого батька. Яке враження справило на нього середовище? Адже після того він від політики дистанціювався ...
Я пам'ятаю період, коли батько - як сам він говорив - «грав роль міністра культури». 17 місяців, «17 миттєвостей весни він їх називав». Пізніше він навіть шкодував трохи, що так скоро відбулася зміна Кабінету - адже були ще плани, задумки ... Розумієте, людина все життя сумлінно трудиться, чесно ставиться до своєї роботи і раптом йому пропонують піти міністром, стати «номенклатурної одиницею». Але він же сам від цього не поміняється, не змінить власні переконання…
Він просто не поміститься в задану рамку - занадто мала для такого масштабу особистості.
Точно. Тому до міністерській роботі він ставитиметься так само чесно, як до акторської професії. Різні бували ситуації і різні виникали емоції, але батько своїм принципам не зраджував ...
Політика - середа досить специфічна. Часто дисонує з моральними принципами порядних людей.
Тоді людина повинна написати заяву і піти. Чого нерви псувати?!
Як Святослав Вакарчук? Єдиний, за всю новітню історію, депутат, що добровільно відмовився від мандата.
Правильно! Ще раз: чого нерви-то псувати? Прийшов. Побачив. І пішов!
При цьому не думаю, що досвід перебування в парламенті Вакарчуку заважає. І для мене цей досвід теж буде корисний.
Останнім часом боксери, футболісти, співаки, актори частенько подаються в політику. Самі по собі вони можуть бути прекрасними людьми, професіоналами своєї справи, але яке відношення це має до політики? Чи не займають вони в парламенті чужого місця?
Дуже мало в нашій країні людей, які - кожен, у своєму «жанрі» - можуть стати лідерами. Ці люди працюють, домагаються успіху для себе і країни, досягають чогось і тут їм пропонують продовжити свою справу вже на новому, більш високому рівні. Думаю, вони мають рацію, коли погоджуються на це ... До глобальної зміни всієї системи ще далеко, але тут - step by step. Поява таких людей має позитивно позначитися на роботі парламенту.
Не факт, буття визначає свідомість.
Тим не менше, коли в Раду заходять люди, які вчора ще не мали відношення до політики, як такої, але відбулися - кожен у своїй професійній сфері - вважаю, вони зможуть позитивно вплинути на вирішення тих чи інших питань. Втім, вплив - те, про що зараз говоримо - це вже третій, а то й четвертий акт великої драми. Ну, або комедії.
Як оцінюєте свій особистий - в процентному співвідношенні - внесок у кампанію Королевської, у підсумковий результат?
Складно визначити у процентному співвідношенні, у мене з математикою завжди негаразди були. У дев'ятому класі попросив вчительку: «Діна Юріївна, не викликайте мене до дошки, навіщо ця ганьба перед однокласниками. Ви ж знаєте, що мені ваша математика ні до чого! Ставте одразу «три»! Просто «три», все». І вона погодилася! Два роки мене не чіпали взагалі. При п'яти трійках, середній бал табеля – за рахунок гуманітарних предметів - був «4.5.»!
Значить, що? Треба вміти домовлятися! Домовлятися не криком, погрозами – звичайним діалогом.
Ви берете участь в передвиборній кампанії? Чи їздите по країні, зустрічаєтеся з виборцями?
Хочу в жовтні проїхати містами-мільйонниками, організувати великі круглі столи, зібрати представників різних культурних сфер: театру, кіно, бібліотечної справи тощо. Сісти всім разом, нормально поспілкуватися, обговорити стан справ, визначити першочергові завдання.
Отже, мій передвиборний план-мінімум - чотири таких круглих столи і два проекти закону.
Щоб однією лише присутністю на біг-бордах мої активності не вичерпувалися! Ні, я роблю конкретні справи! Якщо так, чого боятися репутаційної шкоди?
А то запам'ятається всім, як «чоловік, що висів на біг-бордах».
Аби цього не сталося, потрібно - як казав класик - «зовсім мало: попрацювати».
«Королевська, звичайно, є опозицією»
Ви можете не стежити за політикою, але елементарного поділу - на владу й опозицію - уникнути неможливо. Наталія Королевська – опозиція, на вашу думку, чи влада?
Звичайно, опозиція! Подивіться, як конструктивно, аргументовано критикує вона владу!
Це не показник взагалі-то.
Я так вважаю: у одних - такі прапори, в інших - інші; в одних - така програма, у цих - інша, але ідеологія, позиція - по відношенню до культури - у всіх повинна бути одна. За це я має намір боротися. Якщо я перебуваю в якійсь партії і кажу при цьому, що необхідно відроджувати кіно, невже ті, хто з іншої партії, скажуть, що кіно відроджувати не треба?
Якщо в цьому ваше завдання, партійність не має значення. Кіно і з комуністами відроджувати можна. Заради відродження кіно, пішли б у КПУ?
Ні. До комуністів – ні, не пішов. Хоча… (після паузи, - С.К.) якщо в них будуть конструктивні думки щодо розвитку культури, можна спробувати співпрацювати.
Якщо за вашою логікою, то все одно в рядах якої партії за відновлення справедливості боротися.
Ось вам приклад. Історична будівля театру в одному з обласних центрів перебувала в катастрофічному стані, на очах просто руйнувалася. Коли зайшла мова про виділення коштів на реконструкцію, сказали: «ні, не можна!». Чому? Бо директор театру Тимошенко підтримує! Хіба це нормально? Яка різниця кого він, як громадянин, підтримує, причому тут історична будівля?
Хіба можна так до культури ставитися? Ось з чим боротися-то треба!
Невже ви щиро вірите, що зможете в Раді це змінити?
Ну, значить я наївний! (розводить руками, - С.К.)
Ясно. Для тих, хто хоч трохи цікавиться політикою, повторюся, є очевидним: у разі проходження в Раду, «Україна - вперед» якщо формально до провладної більшості і не приєднається, голосувати в унісон стане точно.
Я про це поки не думав.
Ви вважаєте нормальною практику віддавати свою картку іншим депутатам, щоб вона «працювала» у вашу відсутність?
Ні, ненормальною.
Моделюємо ситуацію: у вас - гастролі, в Раді - голосування за внесення змін до Конституції. Що робитимете?
Якось вирішимо, з огляду на обставини. Зараз у мене конкретної відповіді немає, а лукавити не хочу.