На підкріплення своєї заяви, Віктор Янукович запропонував відкрити Конституцію і подивитися. Отож, відкрили і дивимося. Про суверенність і правову державу там є. Про унітарність України там є. Також наявний пункт про пріоритетність прав людини. Про державність української мови. Про інші визначальні речі. А про нейтральний статус – жодного слова.
Віктор Янукович також заявив, що українці на референдумі про незалежність 1 грудня 1991 року проголосували за нейтральний статус. Знаходимо текст бюлетеню на тому референдумі. На нього було винесено одне питання: „Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?”. Відкрили згаданий Акт, який було ухвалено 24 серпня 1991 року. В Акті з посиланням на ряд документів оголошується державна незалежність України.
Єдина зачіпка, яку Янукович та його прихильники можуть учепитися, це текст Декларації про державний суверенітет України, який був ухвалений 16 липня 1990 року. В ній зазначалося „ Українська PCP урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброі ”. Отож, ішлося про намір. Якщо проводити аналогії, то хтось мав намір стати інженером, а став артистом. Хтось мав намір одружитися з Горпиною, але одружився з Василиною. Змінюються обставини, ми стаємо старшими, здобуваємо досвіт і наші наміри змінюються. Зрештою, проголошення якихось намірів не є зобов’язанням. В тексті Декларації також заявлено, що „Принципи Декларації про суверінетет України використовуються для укладення союзного договору ” . Іншими словами, Українська РСР мала намір підписати союзний договір, але відмовился від цього, бо з ` явилися обставини, які спонукали її проголосити незалежність.
І от уявіть собі, що можливий майбутній Президент України приїздить кудись за кордон і розповідає, що в українській Конституції проголошено нейтральний статус. А раптом серед його співрозмовників виявиться хтось вельми допитливий і попросить назвати статтю, в якій це здекларовано. І що? Виявиться, що глава держави не знає Основного Закону тої держави, яку він очолює.
Коли Президент США Джордж Буш плутав назви держав і імена політиків, то з нього сміялися, але мусили терпіти, бо він все ж таки керівник найпотужнішої держави світу. А коли український Президент назве Чехова великим українським поетом, чи Бабеля переплутає з Бебелем, то з нас не просто сміятимуться. Нас зневажатимуть. І це позначиться не тільки на міждержавних чи екон
омічних стосунках. Нас, рядових громадян, за кордоном зустрічатимуть як дурників.